Рішення № 57817062, 16.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2016 р. Справа № 926/500/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівес» м. Кривий Ріг

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія» м. Чернівці

про стягнення 183909,33 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність № 11/01-16 від 11.01.2016 р.)

Від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність від 14.04.2016 р.)

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівес» м. Кривий Ріг звернулося з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія» м. Чернівці про стягнення 183909,33 грн. заборгованості, у тому числі: 79901,49 грн. основного боргу, 11269,86 грн. пені, 85461,02 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 7276,96 грн. 3 % річних, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № ДВ-065 від 20.11.2013 р.

Ухвалою від 05.04.2016 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.04.2016 р.

Ухвалою від 18.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016 р.

У судовому засіданні 16.05.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково, у сумі основного боргу. Проти решти вимог заперечує, мотивуючи це тим, що позивачем пропущено позовну давність щодо стягнення пені, а при обрахуванні збитків, заподіяних інфляцією та 3 % річних, не враховано сплату грошових коштів у лютому 2014 р. серпні 2015 р. Також відповідач подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду до 31.12.2016 р. рівними частинами. Подане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що у 2014-2015 р.р. він отримав збитки. Крім того, у поданому клопотанні відповідач визнав суму збитків, заподіяних інфляцією, у сумі 45255,74 грн.

Позивач в усній формі заперечив проти надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи, зясувавши обставини справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 р. між сторонами укладено договір поставки № ДВ-065 (далі - Договір), згідно якого позивач брав на себе обовязок передати у власність відповідача товар, а останній зобовязувався прийняти та оплатити товар.

У п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за відповідну партію товару, що поставлена, здійснюються з відстрочкою платежу до 21 календарного дня з моменту отримання товару

Згідно видаткової накладної № 360 від 13.01.2014 р. позивач поставив відповідачеві товар на суму 132607,93 грн.

Оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась із простроченням термінів, передбачених Договором, а саме: 04.03.2015 р. сплачено 2706,44 грн., 05.05.2015 р. 30000,00 грн., 17.08.2015 р. 20000,00 грн., що призвело до виникнення боргу у сумі 79901,49 грн.

Наявність боргу відповідачем не заперечується.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у відповідача існує борг у сумі 79901,49 грн., який підлягає стягненню.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми права з відповідача слід стягнути 85461,02 грн. збитків, заподіяних інфляцією за період з 04.02.2014 р. по 31.01.2016 р. та 7276,96 грн. 3 % річних за період з 04.02.2014 р. по 28.03.2016 р.

У стягненні пені слід відмовити, оскільки позивачем пропущено позовну давність (закінчилась 02.08.2015 р.), що передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України і про що є відповідна заява відповідача.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Доказів того, що відповідач у лютому 2014 р. серпні 2015 р. оплачував саме товар, поставлений по накладній № 360 від 13.01.2014 р., не представлено, а всі інші розрахунки не стосуються предмету спору.

У задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду необхідно відмовити з огляду на наступне.

П. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при прийнятті рішення.

Проте, підставою для відстрочки та розстрочки є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини, на які посилається заявник, не є винятковими. Крім того, в разі задоволення судом зазначеної заяви, будуть порушені матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього та матиме дискримінаційний характер відносно його прав та інтересів.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія», ідентифікаційний код 00191299, вул. Севастопольска, 38, м. Чернівці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівес», ідентифікаційний код 34810697, вул. Фабрична, буд. 3/7, м. Кривий Ріг - 79901,49 грн. основного боргу, 85461,02 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 7276,96 грн. 3 % річних та 2589,59 грн. судового збору.

3. У частині стягнення 11269,86 грн. пені відмовити.

4.У наданні розстрочки виконання рішення відмовити.

Повний текст рішення складено 19.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4