Ухвала суду № 57816021, 12.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №756/11352/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7665/2016 /2014Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 12 травня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Панченка М.М., Барановської Л.В. при секретарі Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою та доповненнями до неї, поданими Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША», третя особа: Директор ТОВ «ФАРМАША» Кардаш Віктор Леонідович про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША», третя особа: Директор ТОВ «ФАРМАША» Кардаш Віктор Леонідович, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «ФАРМАША» від 27.07.2015 р. про звільнення її з посади маркувальника за втратою довір'я з 27 липня 2015 року, вважати її звільненою з посади маркувальника за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України днем 27 липня 2015 року, визнати незаконним запис в трудовій книжці про її звільнення у зв'язку з втратою довіри, зобов'язати ТОВ «ФАРМАША» внести в трудову книжку запис про звільнення за власним бажанням та стягнути з ТОВ «ФАРМАША» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.07.2015р. по день винесення рішення в розмірі 1 289,86 грн. та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що з 04.05.2015 року вона працювала в аптеці №4, м. Боярка, вул. Хрещатик 4-А, ТОВ «ФАРМАША». Обіцяна зарплата була 4000 грн., зарахування якої повинно було проводитись на банківську картку, але в наказі від 04.05.2015 року про прийняття її на роботу зазначено, що вона прийнята на посаду маркувальника в аптеку №4, яка знаходиться за адресою м.Боярка, вул. Хрещатик, 4-А з 04 травня 2015 року з окладом згідно штатного розкладу в розмірі 1230 грн. з випробувальним терміном 1 місяць. В наказі про прийняття на роботу не було зазначено, що вона прийнята на роботу з повною матеріальною відповідальністю. На той час, як вона прийшла на роботу, інвентаризація в аптеці ще не проводилась з моменту її відкриття, тобто з 05.02.2015 року. До 12.06.2015 року позивач працювала в «середній зміні», а 14.06.2015 року завідувач аптеки повідомив, що по рішенню офісу, вона переходить працювати на повну зміну замість відсутньої ОСОБА_5, тому що помітили недостачу дорогих препаратів і підозрюють в цьому ОСОБА_5. 17.06.2015 року була проведена інвентаризація, по закінченню якої оголосили суму недостачі у розмірі 138912,49 грн. З офісу передали, що будуть порушувати кримінальну справу, якщо співробітники аптеки не відшкодують збитки. Через деякий час всіх співробітників викликали по черзі на розмову з приводу недостачі і сказали, що будуть стягувати із зарплати гроші на відшкодування збитків. ОСОБА_3 не їздила, тому що працювала замість хворої співробітниці. 3 її зарплатні 2 рази знімали частину грошей (недоплатили обіцяне). Пізніше за наказом завідувача аптеки всі написали пояснювальну для слідчого, позивач поїхала до офісу, щоб звільнитися, працівник відділу кадрів повідомила, що її ніхто не звільнить доки вона не відшкодує збитки. ОСОБА_3 відправила відповідачу заяву від 10.07.2015 р. на звільнення за власним бажанням поштою, отриману відповідачем 13.07.2015р. Після цього їй передали з офісу, що вона має відпрацювати 14 днів. Пізніше з офісу відповідача їй передали лист як відповідь на її заяву про звільнення, в якому було написано, що її буде звільнено за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпІІ України. 28.07.2015 року позивач отримала наказ про звільнення з посади маркувальника за втратою довір'я з 27 липня 2015 року. Підстава: акт інвентаризації від 17.06.2015 року. При звільненні її з роботи не вбачається, що була проведена належна перевірка, яка б встановила факти її винних дій як працівника відповідача, які б давали підстави для втрати до неї довіри, сама підозра, якщо не встановлено конкретні факти, не може бути підставою для втрати довір'я до працівника. Так як неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало її працевлаштуванню, просить здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Діями відповідача, що виразилися в звільненні її з роботи без належної перевірки, без встановлення винних дій, їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в психологічному дискомфорті, прикладанні додаткових зусиль для організації життя. До цього часу з таким формулюванням звільнення вона не може влаштуватись на роботу, що негативно відображається на майновому забезпеченні сім'ї, що призводить до душевних переживань та страждань.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення 27.07.2015 року ОСОБА_3 з посади маркувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» з «за втратою довір'я» на «у зв'язку з власним бажанням за ст. 38 КЗпП України». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» на користь ОСОБА_3 14460,92 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» на користь держави судові витрати в розмірі 487,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзіта доповненнях до неї ТОВ «ФАРМАША» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, представника ТОВ «Фармаша» - Линевич І.Л., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках зокрема винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом від 04 травня 2015 року ОСОБА_3 прийнята на посаду маркувальника ТОВ «ФАРМАША» в аптеку №4, яка знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 4 А з окладом згідно штатного розкладу в розмірі 1230 грн. з випробувальним терміном 1 місяць (т.1 а.с. 4).

За складеним 17.06.2015 року інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей (склад 04, м. Боярка, вул. Хрещатик, 4-а) виявлена недостача, причина якої зазначена: виявлено крадіжку фармацевтом ОСОБА_5 (т.1 а.с.30-31).

10 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «ФАРМАША» із заявою про звільнення її з посади за власним бажанням з 13.07.2015 року (т.1 а.с.43).

Наказом від 27 липня 2015 року ОСОБА_3 звільнено з посади маркувальника за втратою довір'я, підстава - акт інвентаризації від 17.06.2015 року (т.1 а.с.6).

Відповідач зазначає, що при прийнятті на роботу ОСОБА_3 в наказі про прийняття на роботу зазначила, що вона ознайомлена і з посадовою інструкцією маркувальника ТОВ «Фармаша».

Згідно посадової інструкції маркувальника ТОВ «Фармаша» до обов'язків ОСОБА_3 входило: здійснення приймання лікарських засобів та виробів медичного призначення, засобів особистої гігієни та санітарії, косметичних засобів тощо і відповідності їх назв, кількості та серій супровідним документам; при позитивному результаті вхідного контролю, проведеного уповноваженою особою, проводить маркування та розміщення їх по місцях зберігання; допомагає фармацевтам і провізорам в оформленні вітрин з максимальною інформацією про наявність лікарських засобів (т.1 а.с.78-79).

За поясненнями представника відповідача та наданими документами (посадова інструкція уповноваженої особи, наказ про переведення на посаду завідуючого аптеки з виконанням обов'язків уповноваженої особи) у підрозділі аптеки №4 в м. Боярка по вул. Хрещатик, 4-А в період роботи ОСОБА_3 лише уповноважена особа проводила вхідний контроль лікарських засобів, виявлення неякісних, субстандартних та фальсифікованих лікарських засобів, перевірка цілісності торгових упаковок лікарських засобі, тощо. Позивачка не приймала та не могла здійснювати приймання лікарських засобів, її виключним обов'язком було маркування лікарських засобів.

Крім того, за наданими відповідачем додатками до договорів поставки вбачається, що ОСОБА_3 не була особою, якій було довірено отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу матеріальної відповідальності позивача підписання нею договору про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 16.01.2015 року, оскільки в договорі відсутня дата підписання ОСОБА_3 цього договору. Крім того, договір підписаний нею як фармацевтом, в той час як вона займала посаду маркувальника.

Відповідно до ч. З ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Оскільки підстав для звільнення позивача за ст. 41 КЗпП України у відповідача не було, натомість ОСОБА_3 звернулася із заявою про звільнення її за власним бажанням, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зміну формулювання причини звільнення з «за втратою довір'я» на «за власним бажанням» та відповідно стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 11460,92 грн..

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер правопорушення та глибину душевних страждань позивача колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування відповідачем на її користь моральної шкоди в розмірі 3000 грн. .

Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу та доповнення до неї, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМАША» відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-