Ухвала суду № 57815960, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року К/800/494/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд»на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014у справі № 2а-11530/11/1370за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд»доДержавної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000512303/0 від 29.08.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та позов задовольнити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість за травень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Маст-ОПТ», за результатами якої складено акт №1944/23-3/35424132 від 12.08.2011;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 166 667 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512303/0 від 29.08.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 166 667 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, за встановлених обставин справи, дійшли висновку, що наданими позивачем доказами не підтверджено факт здійснення спірних операцій з ТОВ «Маст-ОПТ».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Маст-ОПТ» укладено договір № 26/05 від 26.05.2011 на поставку природного піску та договір оренди №03/05 від 03.05.2010, за умовами якого позивач орендує спеціальну техніку з машиністом для роботи в с.Любеля Жовківського району Львівської області, а саме, екскаватор колісний марки ОNК МН4 - 1 шт., екскаватор гусеничний марки Eurukawa - 1 шт., екскаватор гусеничний марки RН - 1 шт.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Маст-ОПТ», судами попередніх інстанцій встановлено, що подані позивачем первинні документи (договір оренди, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі робіт товарів, послуг) підписані ОСОБА_4 як директором ТОВ «Маст-ОПТ».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що директор ТОВ «Маст-ОПТ» ОСОБА_4 був звільнений із займаної посади 01.04.2011, що підтверджується наказом №3 від 01.04.2011 «Про звільнення з посади директора ТОВ «Маст-ОПТ» ОСОБА_4». Згідно наявного у справі акта передачі, всі документи, печатка, штамп та матеріальні цінності були передані ОСОБА_5 Крім того, судами попередніх інстанцій встановлена наявність у матеріалах справи пояснень ОСОБА_4 про те, що за час його перебування на посаді керівника ТОВ «Маст-ОПТ» підприємство ніякої діяльності не проводило.

У постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, які виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, неналежним чином оформлена податкова накладна, в тому числі, яка підписана невідомою особою, не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду України, висловленою у постанові №21-37а10 від 21.01.2011.

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірних операцій позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акта перевірки від 12.08.2011 №605/152/31773946 контрагента позивача ТОВ «Маст-ОПТ», останній не мав власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, витрат на оплату праці, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (вх. № 9002359646 від 20.04.2011), додаток К1 до декларації не подавався. Декларація з податку на прибуток за II кв. 2011 року та довідка по формі 1 ДФ за І - II квартали 2011 року контрагентом позивача не подані. Згідно листа ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області №3-02-081803 від 04.08.2011 у ТОВ «Маст-Опт» відсутні технологічні транспортні засоби, тобто, машини і механізми, які є предметом укладеного з позивачем договору оренди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про те, що доказом придбання товару та послуг у ТОВ «Маст-ОПТ» є податкові накладні, в яких зазначено про виконання робіт для Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля», оскільки матеріалами справи не підтверджено, що при здійсненні робіт для ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» позивачем було використано товари та послуги, придбані саме у ТОВ «Маст-ОПТ».

Разом з тим, доводи касаційної скарги не містять заперечень та спростувань як вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, так і фактичних даних, встановлених судами за результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відсутність окремих первинних документів та/або певні недоліки в їх оформленні, як і відомості щодо відсутності у контрагента платника податків фактичної можливості здійснювати спірну господарську операцій (відсутність спеціальних трудових ресурсів, обладнання) не є безумовною підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася та/або є безтоварною. Однак, при цьому, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, вважає вірними висновки цих судів, зроблені за результатами дослідження всіх наявних у справі доказів, в тому числі, тих, які наданих позивачем на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового кредиту, що обставини реального здійснення спірних операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Маст-ОПТ» ними не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Маст-ОПТ».

Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний