Ухвала суду № 57815846, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/47/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 820/14718/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервис»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервис» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.07.2014 № 0003182201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрстройсервис» з питання документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ВІВА-АВТО» та по ланцюгу взаємовідносин з ТОВ Фірмою «ЛІОН», ТОВ «Будівельною компанією «УРОВЕНЬ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 по 02.04.2014, складено акт № 2319/20-31-22-01-07/30512454 від 11.07.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 313 629 грн.

29.07.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003182201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 642 036 грн., в т.ч.: 1 313 629 грн. основного платежу та 328 407 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки викладені в акті контролюючого органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ВІВА- АВТО», ТОВ Фірмою «ЛІОН», ТОВ «Будівельною компанією «УРОВЕНЬ». Також зазначено, що договори уступки вимоги № 02/04-2011 та № 01/04-2011 від 07.04.2011 мають юридичну ваду, оскільки на момент укладання договорів згідно з протоколом загальних зборів ТОВ Фірми «ЛІОН» від 28.03.2011 за № 9 ОСОБА_2 не був директором, оскільки його звільнено з посади 28.03.2011.

В рамках своєї господарської діяльності ТОВ «Укрстройсервис» уклало з ТОВ «ВІВА-АВТО» наступні договори:

- договір підряду № 01/08-10 від 03.08.2010, за умовами якого підрядник (ТОВ «ВІВА-АВТО») зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов договору роботу, а замовник (ТОВ «Укрстройсервис») зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її;

- договір надання послуг № 03/08-10 від 03.08.2010, за умовами якого замовник (ТОВ «Укрстройсервис») доручає, а виконавець (ТОВ «ВІВА-АВТО») приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по організації і проведенню дослідження ринку вантажних автомобілів та автомобільних перевезень.

ТОВ «ВІВА-АВТО» 31.08.2010 в повному обсязі виконано свої зобов'язання за вказаними договорами №01/08-10 від 03.08.2010 на загальну суму 5 013 835,14 грн. та за договором №03/08-10 від 03.08.2010, на загальну суму 3 000 000 грн. вказане підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2010.

У вересні 2010 року ТОВ «Укрстройсервис» сплачено на користь ТОВ «ВІВА- АВТО» частину зобов'язань за договором в сумі 1 100 000 грн.

Оскільки, позивачем не сплачено за послуги по наведеним угодам, в останнього виникла сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «ВІВА-АВТО» за договорами, яка становить 6 913 835,14 грн.

07.04.2011 між ТОВ «ВІВА-АВТО» (первісний кредитор), ТОВ Фірмою «ЛІОН» (новий кредитор) та ТОВ «Укрстройсервис» (боржник) укладено договори уступки права вимоги № 02/04-2011 та № 01/04-2011.

Відповідно до умов договору ТОВ «ВІВА-АВТО» уступає ТОВ Фірмі «ЛІОН» право вимагати від ТОВ «Укрстройсервис» належного виконання зобов'язань за договором № 01/08-10 від 03.08.2010, а саме: сплатити заборгованість у розмірі 3 913 835,14 грн.

ТОВ «Укрстройсервис» 08.04.2011 платіжним дорученням № 113 сплатило ТОВ Фірмі «ЛІОН» грошову суму у розмірі 207 415,05 грн., (90 000 грн. на виконання договору про уступку права вимоги № 01/04-11 від 07.04.2011 та 117 415,05 грн. - на виконання договору про уступку права вимоги № 02/04-11 від 07.04.2011).

В подальшому ТОВ Фірма «ЛІОН» переуступило ТОВ «Будівельній компанії «УРОВЕНЬ» право вимоги, отримане за зазначеними договорами, уклавши з цим підприємством договори про переуступку права вимоги № 01/04-2013 від 10.04.2013 та № 02/04-2013 від 10.04.2013.

Вказані договори уступки права вимоги ніким не оскаржені і не визнані недійсними.

Посилання податкового органу на те, що на момент підписання договорів директор ТОВ Фірми «ЛІОН» - ОСОБА_2 був звільнений, спростовані матеріалами справи, а саме: відповідно до наказу ТОВ Фірми «ЛІОН» № 2 від 11.05.2011 датою звільнення ОСОБА_2 з посади директора є 11.05.2011, тобто після укладення договорів уступки права вимоги № 02/04-2011 та № 01/04-2011 від 07.04.2011.

За договором уступки права вимоги № 02/04-2011 від 07.04.2011 ТОВ «ВІВА-АВТО» уступила ТОВ Фірмі «ЛІОН» право вимоги від ТОВ «Укрстройсервис» належного виконання зобов'язань згідно договору № 01/08-10, а за договором уступки права вимоги № 01/04-2011 від 07.04.2011 ТОВ «ВІВА-АВТО» уступила ТОВ Фірмі «ЛІОН» право вимагати від ТОВ «Укрстройсервис» належного виконання зобов'язань по договору № 03/08-10 від 03.08.2010.

Як встановлено матеріалами справи, сторони договорів уступки вимоги № 02/04-2011 та № 01/04-2011 від 07.04.2011 фактично виконали ці договори, тобто заміна кредитора ТОВ «ВІВА-АВТО» на кредитора ТОВ Фірму «ЛІОН» фактично відбулась - на виконання зазначених договорів, ТОВ «Укрстройсервис» 08.04.2011 платіжним дорученням № 113 було сплачено ТОВ Фірмі «ЛІОН» грошову суму у розмірі 207 415,05 грн., а саме: 90 000 грн. на виконання договору про уступку права вимоги № 01/04-11 від 07.04.2011 та 117 415,05 грн. - на виконання договору про уступку права вимоги № 02/04-11 від 07.04.2011.

В подальшому ТОВ Фірма «ЛІОН» переуступило ТОВ «Будівельній компанії «УРОВЕНЬ» права вимоги, отримані за зазначеними договорами, уклавши з цим підприємством договори про переуступку права вимоги № 01/04-2013 та № 02/04-2013 від 10.04.2013.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення Податкового кодексу України позивачем занижено інші доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 6 913 835 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 1 313 629 грн., тому оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та відповідає вимогам закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що договори уступки вимоги в установленому законом порядку ніким не оскаржені і не визнані недійсними, тобто, є чинними, а тому не є підставою для визнання заборгованості безнадійною, а як наслідок донарахування платнику грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 1 642 036 грн. є незаконним.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Отже, враховуючи вимоги вказаних норм права, платник податку на прибуток при обчисленні податку повинен враховувати затрати понесені в результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи, що кредиторська заборгованість, яка виникла за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «ВІВА- АВТО», в подальшому була переуступлена ТОВ Фірмі «ЛІОН», ТОВ «Будівельній компанії «УРОВЕНЬ» є заборгованістю, що виникла за результатами здійснення господарської діяльності платника податків та враховуючи ту обставину, що договори права уступки вимоги в установленому законом порядку ніким не оскаржені і не визнані недійсними, тобто, є чинними, тому ТОВ «Укрстройсервис» правомірно врахувало витрати для розрахунку податку на прибуток.

Відповідно до встановлених обставини та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний