Ухвала суду № 57815805, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. м. Київ К/800/66616/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Петрушенко Л.Л.

відповідача-1 - Демченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі № 0870/3443/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

2. Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування 16 446 802 грн. податку на додану вартість; стягнення з Державного бюджету України заборгованості з ПДВ у сумі 16 446 802 грн., пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» пеню на рівні 120% облікової ставки НБУ у розмірі 2 975 294,06 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача-1 із Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що за результатами проведеної у період з 05.08 по 26.08.2010 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, складено акт № 492/08-01/00186536 від 30.08.2010, в якому зафіксовані порушення: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005 № 770/11050, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 № 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 № 702/10982, внаслідок чого в червні 2010 року завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 446 802 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000550801/0 від 07.09.2010, № 0000550801/1 від 28.09.2010 та № 0000550801/2 від 25.11.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 16 446 802 грн.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржені позивачем в судовому порядку вищезазначені податкові повідомлення-рішення скасовані постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, яка залишена без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 та Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012.

В задоволенні заяви податкового органу про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 відмовлено ухвалою касаційної інстанції від 24.01.2013.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на день розгляду справи судом першої інстанції процедура судового оскарження спірних податкових повідомлень-рішень завершена не була, внаслідок чого з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відсутні порушення чинного податкового законодавства при наданні органу казначейства висновку про відшкодування позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 16 446 802 грн.; після отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013, податковим органом 24.09.2013 надано висновок до казначейства щодо відшкодування на рахунок позивача суми податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 16 446 802 грн.; після отримання 24.09.2013 висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 16 446 802 грн., УДКС України в м. Запоріжжі в передбачені чинним податковим законодавством терміни перерахував 30.09.2013 на рахунок позивача зазначену суму в повному обсязі.

Однак, висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу наведених норм вбачається, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Слід зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки, сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до положень ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судами попередніх інстанцій вказаного враховано не було.

Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не дослідили питання щодо початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування позивачу податку на додану вартість в розмірі 16 446 802 грн. та не встановили моменту виникнення такої заборгованості, з урахуванням положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, виникнення права у позивача на нарахування та стягнення пені, на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача-1 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний