Ухвала суду № 57815795, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. м. Київ К/800/16807/15

К/800/17189/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26 січня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 26 січня 2015 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві в частині нарахування пенсії без врахування виплат у сумі 69 187 грн. 91 коп., зазначених у довідці № 78 від 04 грудня 2014 року в колонці «Інші - матеріальна допомога, інші - індексація, інші - компенсація за невикористану відпустку»;

визнано протиправною відмову Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві у здійсненні розрахунку та призначенні пенсії позивачу з урахуванням усіх, незалежно від назви і методу обчислення, грошових виплат, відомості про виплату яких зазначені у «Довідці про складові заробітної плати», що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 78 від 04 грудня 2014 року з врахуванням виплат у сумі 69 187 грн 91 коп., зазначених у довідці в колонці «Інші - матеріальна допомога, інші - індексація, інші - компенсація за невикористану відпустку»;

зобов'язано Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити розрахунок, призначити та виплатити позивачу пенсію з урахуванням усіх незалежно від назви і методу обчислення, грошових виплат, відомості про виплату яких зазначені у «Довідці про складові заробітної плати», що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 78 від 04 грудня 2014 року з врахуванням виплат у сумі 69 187 грн 91 коп., зазначених у довідці в колонці «Інші - матеріальна допомога, інші - індексація, інші - компенсація за невикористану відпустку», починаючи з 04 червня 2014 року; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві;

зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві розглянути заяви позивача від 13 листопада 2014 року та від 04 грудня 2014 року про перерахунок раніше призначеної пенсії та прийняти відповідне рішення; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, сторони звернулися з касаційними скаргами. Позивач просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач в своїй позовній заяві просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач з 21 квітня 1997 року прийнятий на публічну службу до Полтавської митниці, де 29 травня 2013 року звільнений у відповідності до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності відповідно до трудової книжки.

Згідно копії пенсійного посвідчення позивач отримує пенсію як інвалід другої групи за загальним захворюванням.

13 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії з урахуванням суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, додавши до своєї заяви довідку про складові заробітної плати Полтавської митниці Міндоходів від 12 листопада 2014 року за № 75.

На заяву позивача Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві 25 листопада 2014 року надано відповідь за № 286/Ц-04, у якій зазначено, що пенсійне забезпечення позивачу здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну службу». Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. При визначенні розміру пенсії державним службовцям у заробітну плату не враховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, компенсація за невикористану відпустку, оскільки ці виплати не належать до складових заробітної плати, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу».

04 грудня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії з урахуванням суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення. При цьому додав довідку про складові заробітної плати Полтавської митниці Міндоходів від 04 грудня 2014 року за № 78, відповідно до якої за 2006-2010 роки матеріальна допомога становить 54 311 грн 10 коп., індексація - 6 117 грн 80 коп., компенсація за невикористану відпустку - 8 759 грн 01 коп.

На це звернення Пенсійний фонд України Октябрського району в м. Полтаві надав відповідь за № 307/Ц-04 від 17 грудня 2014 року про те, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну службу». У листі від 25 листопада 2014 року № 286/Ц-04 повідомлялось, що при визначенні розміру пенсії державним службовцям у заробітну плату не враховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, компенсація за невикористану відпустку, оскільки ці виплати не належать до складових заробітної плати, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови у здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням матеріальної допомоги, індексації, компенсації за невикористану відпустку. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим судом ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову за період з 30 травня 2014 року.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, вказав, що суд першої інстанції, зобов'язавши здійснити перерахунок та виплату пенсії, втрутився в дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Між тим, відмовляючи в позові, у зв'язку з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, суд першої інстанції не дав оцінку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Окрім того, допустив процесуальне порушення щодо застосування правових наслідків пропуску звернення до суду, а саме: відмовив у позові, - тоді як ст. 99 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, всупереч вимогам частини четвертої статті 11 КАС України суд першої інстанцій не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не дав оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду та поважності його причинам.

Суд апеляційної інстанції залишив указане питання поза увагою, водночас змінив обраний позивачем спосіб захисту як невірний.

Утім, згідно із частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобов'язання розглянути питання.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм процесуального та матеріального права, то скарги сторін у справі слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26 січня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: