Постанова № 57815186, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 876/242/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Лускавець З.О.,

представника відповідача Холявка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» (далі - ТОВ «Каскадбуд») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському р-ні) від 20.05.2015 року:

№ 0000142204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на 16511 грн., з яких 11007,78 грн. за основним платежем та 5503,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000152204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доданку вартість (далі - ПДВ) на 177096,29 грн., з яких 118064,19 грн. за основним платежем та 59032,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі № 813/3040/15 у задоволенні позову було відмовлено.

Зазначену постанову суду першої інстанції у апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Каскадбуд», яке у своїй апеляційній скарзі просило скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на підтвердження реальності господарських операцій між ним та TOB «Грант Буд» були надані необхідні первинні документи у повному обсязі. До матеріалів справи долучено копії актів про приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, актів приймання-передачі будівельних матеріалів замовника в монтаж.

Щодо ненадання завдання замовника, у яких би конкретизувалось які роботи замовник замовляє, а підрядник збирається виконати, то у договорах підряду між позивачем та TOB «Грант Буд» чітко сформульовані предмети договорів. На підтвердження використання матеріалів позивача в ході виконання робіт TOB «Грант Буд» було надано суду договори купівлі-продажу та поставки матеріалів із постачальниками, у яких вони були придбані, а також надано документи, що засвідчують їх приймання - видаткові накладні на матеріали.

Висновки суду першої інстанції щодо ненадання доказів на підтвердження поставки таких матеріалів є необґрунтованим, оскільки при дослідженні реальності господарської операції між TOB «Каскадбуд» та TOB «Грант Буд» мають братися до уваги документи, складені на виконання даних договорів, а не договорів між TOB «Каскадбуд» та його контрагентів, які здійснювати продаж, поставку матеріалів.

Окрім цього, позивачем виконано свої зобов'язання по сплаті ПДВ.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов TOB «Каскадбуд».

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Каскадбуд», суд першої інстанції виходив із того, що господарські відносини позивача із ТОВ «Грант Буд» за період жовтень-грудень 2014 року носили безтоварний характер, внаслідок чого у порушення п.135.1, п.135.2, ст. 135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) товариство занизило ПНП на загальну суму 11007,08 грн., та в порушення ст.185, п.187, ст.188, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищило податковий кредит з ПДВ на загальну суму 291835,53 грн.

Такий висновок було обґрунтовано тим, що відповідно до договорів підряду № 01/10/14/01 від 01.10.2014 року, № 30/10/14/02 від 30.10.2014 року, №28/11/14/03 від 28.11.2014 року ТОВ «Грант Буд» зобов'язувалося виконати оздоблювальні будівельні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника, однак позивачем їх надано не було. Окрім того, позивачем не надано довідок договірної ціни, кошторисів на виконання оздоблювальних робіт, актів передачі проектної документації та завдання, які б містили конкретизацію виду робіт, інформації про фронт робіт, тощо.

Також позивачем не надано доказів поставки таких матеріалів на об'єкти, на яких згідно договорів підряду повинні здійснюватись оздоблювальні, ремонтні роботи. Незважаючи на домовленості сторін, актів прийому-передачі будівельних майданчиків та погодженої дозвільної документації сторонами також не укладено.

Тому висновок податкового органу про порушення позивачем п. 135.1, п.135.2, ст. 135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та ст.185, п.187, ст.188, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованим.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Франківському р-ні було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Каскадбуд» з питань господарських відносин з ТОВ «Грант Буд» за період жовтень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 229/13-05-22-04/34814707 від 05.05.2015 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.135.1, п.135.2, ст. 135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в наслідок чого було занижено ПНП на загальну суму 11007,08 грн., та ст.185, п.187, ст.188, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТОВ «Грант Буд» на загальну суму 291835,53 грн. за період жовтень-грудень 2014 року. На підставі цього було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

При цьому для підтвердження реальності операцій з контрагентом позивачем було надано договір підряду № 01/10/14/01 від 01.10.2014 року, за умовами якого ТОВ «Грант Буд» мав виконати роботи по вул. Садовій,2 у м. Львові.

Реальність виконання цього договору позивач доводить копіями таких первинних документів:

- податкових накладних № 96 від 30.10.2014 року, № 61 від 24.10.2014 року;

- актів приймання виконаних робіт № 1 та № 2 від 31.10.2014 року.

Окрім того, між тими ж сторонами було укладено 30.10.2014 року договір підряду № 30/10/14/02, за умовами якого ТОВ «Грант Буд» зобов'язувалося виконати на першому поверсі по вул. Садовій, 2 у м. Львові оздоблювальні будівельні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника, а позивач зобов'язується надати фронт робіт, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт передбачено конкретизувати у акті приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов цього договору ТОВ «Каскадбуд» представлено копії таких первинних документів:

- податкових накладних № 117 від 28.11.2014 року, № 166 від 28.11.2014 року;

- акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28.11.2014 року.

Також ТОВ «Каскадбуд» було укладено з ТОВ «Грант Буд» договір підряду № 28/11/14/03 від 28.11.2014 року, відповідно до якого вказане товариство зобов'язувалося виконати у м. Львові по вул. В.Великого, 52 ремонтні роботи відповідно до проектної документації та завдання позивача, а позивач зобов'язувався надати будівельний майданчик, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт передбачено конкретизувати у акті приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання даного договору ТОВ «Каскадбуд» було надано копії:

- податкових накладних № 298 від 30.12.2014 року; № 299 від 30.12.2014 року; № 300 від 31.12.2014 року; № 301 від 31.12.2014 року;

- актів приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.12.2014 року; № 2 від 30.12.2014 року, № 3 від 30.12.2014 року, № 4 від 30.12.2014 року.

При цьому попередньо ТОВ «Каскадбуд» було укладено договори генерального підряду з ТОВ «СОФТСЕРВ Технології» (№ 01/01/2014Р від 08.01.2014 року) та з ТОВ «Бізнес Проперті Менеджмент» (№ 7/10-Б від 01.06.2010 року).

Роботи і послуги, придбані позивачем у ТОВ «Грант Буд» за жовтень 2014 року, були реалізовані ТОВ «Бізнес Проперті Менеджмент» за договором №7/10-Б від 01.06.2010 року відповідно до:

- податкових накладних № 126 від 07.08.2014 року на суму 150000,00 грн.; № 130 від 20.08.2014 року на суму 50000,00 грн.; № 129 від 18.08.2014 року на суму 105000,00 грн.; № 144 від 11.09.2014 року на суму 200000,00 грн.

- акту приймання виконаних будівельних робіт № 01/10 за жовтень 2014 року.

Окрім того, виконані ТОВ «Грант Буд» роботи були реалізовані ТОВ «Каскадбуд» також за договором № 01/01/2014Р від 08.01.2014 року з ТОВ «СОФТСЕРВ Технології» відповідно до:

- податкових накладних № 156 від 06.10.2014 року на суму 116000,00; № 160 від 10.10.2014 року на суму 100000,00 грн; № 167 від 28.10.2014 року на суму 321628,00 грн;

- акту приймання виконаних будівельних робіт № 01/10 за жовтень 2014 року.

Виконані ТОВ «Грант Буд» роботи були оплачені ТОВ «Каскадбуд» у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Податковим органом не заперечується факт виконання позивачем зобов'язання по сплаті ПДВ, що зазначено у платіжних дорученнях на перерахування коштів контрагенту, та відображення цих господарські операції у податковій звітності.

ДПІ у Франківському р-ні на обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Грант Буд» посилається у акті перевірки на податкову інформацію від 23.03.2015 року № 228/26-55-22-02/38751054 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Буд» (код ЄДРПОУ 38751054) по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року», складену ДПІ у Печерському районі ГУ ДФМ у м. Києві.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій між ТОВ «Каскадбуд» та ТОВ «Грант Буд» за період жовтень-грудень 2014 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи між TOB «Каскадбуд» (замовник) та TOB «Гранд Буд» (підрядник) за період жовтень-грудень було укладено три договори на виконання підрядних робіт:

01.10.2014 року договір № 01/10/14/01 на виконання оздоблювальних будівельних робіт в офісному центрі по вул. Садовій, 2а у м. Львові;

30.10.2014 року договір № 30/10/14/02 на виконання оздоблювальних будівельних робіт на першому поверсі будівлі в офісному центрі по вул. Садовій, 2а у м. Львові;

28.11.2014 року договір № 28/11/14/03 на виконання ремонтних робіт в офісному центрі по вул. В.Великого, 52 у м. Львові.

До матеріалів справи долучено копії актів про приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, актів приймання-передачі будівельних матеріалів замовника в монтаж, а також платіжних документів у підтвердження проведення розрахунку між TOB «Каскадбуд» та TOB «Гранд Буд» у безготівковій формі.

При цьому податковий орган не заперечує самого факту реальності виконання робіт, передбачених у зазначених договорах від 01.10.2014 року № 01/10/14/01, 30.10.2014 року № 30/10/14/02, 28.11.2014 року № 28/11/14/03, однак заперечує проведення таких саме TOB «Гранд Буд».

На переконання суду апеляційної інстанції, результати зустрічних звірок контрагентів позивача, які на той час виявилися відсутніми за місцем реєстрації, за результатами їх податкової звітності та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності оспорюваних висновків податкового органу.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Покликання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФМ у м. Києві на відсутність посадових осіб контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність засобів та устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, не обмежує можливість укладати угоди найму та оренди, залучати до господарської діяльності активи та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання. Сам факт відсутності посадових осіб за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про те, що суб'єкт господарювання не веде господарської діяльності, а укладені ним угоди є безтоварними.

Щодо доводів апелянта про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до укладених договорів доставка товару до позивача покладалася на продавців і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у господарській діяльності, ненадання таких документів не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування, а також завищення витрат.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання його постачальником зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Окрім того, припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів, на думку апеляційного суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тому доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на відсутність письмових документів щодо передачі будівельного майданчика, окремої проектної документації по виконанню оздоблювальних робіт, завдань замовника у письмовому вигляді та складання актів приймання будівельних матеріалів для виконання робіт контрагентами позивача за умови реального виконання таких робіт будуються на припущеннях та є безпідставними.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі № 813/3040/15 та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 20.05.2015 року № 0000142204 та № 0000152204.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 813 (вісімсот тринадцять) грн. 18 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 20 травня 2016 року.