Ухвала суду № 57815048, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/27093/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року

у справі № 2а-9798/12/1370 (3437/13/876)

за позовом публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (далі - позивач, ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» звернулось у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправним і повністю скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003372320 від 01.10.2012 року; зобов'язати відповідача привести дані обліку та особового рахунку ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 року по 29.02.2012 року та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 року по 29.02.2011 року, вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі грудень 2012 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту КГІБ «Галичартбуд» та даних щодо зменшення податкового кредиту ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі за грудень 2011 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «ХК «Еко-Дім» з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012 року № 272/22-10/0539351, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003372320 від 01.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 289 938,00 гривень, у тому числі 193 292,00 гривні за основним платежем та 96 646,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено такі порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 , п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України завищено податковий кредит всього в сумі 861 079,00 гривень та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 193 292,00 гривні; п. 185.1 ст. 186.1, п. 187.1, 188.1 ПК України завищено податкові зобов'язання в частині реалізованих робіт (послуг) отриманих від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» всього в сумі 667 787,00 гривень; пп. 14.1.27, пп. 14.1.202, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України завищено витрати (витрати) по розрахунках з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» всього в сумі 4 305 397,00 гривень та відповідно в складі доходів (р. 02 декларації з податку на прибуток («Дохід від операційної діяльності») всього в сумі 4 305 397,00 гривень; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України позивачем зайво включено до складу валового доходу (доходу) суми продажу БМР всього в сумі 4 305 397,00 гривень.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (підрядником) та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (субпідрядник) укладено ряд договорів, зокрема: договір від 01.12.2011 року № 12-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекриття та колон, прокладання трубопроводів з поліетеленових труб на об'єкті багатоквартирний житловий будинок з вбудовано прибудованими приміщеннями на вул. Перфецького, 2а в м. Львові; договір від 01.12.2011 року № 14-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекриття та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку на пр. Червоної Калини на території громадського центру «Сихів» у м. Львові; договір від 01.12.2011 року № 15-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекрить та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими громадськими приміщеннями на вул. Варшавській, 191-193 в м. Львові.

На виконання умов договорів позивачем представлено довідки про вартість виконаних робіт та витрат та акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012 року № 953/22-20/37741019 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року»), згідно з яким встановлено, що основним постачальником ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року було ПП «Промекспо».

Також, судами встановлено, що відповідачем використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012 року № 949/22-20/3545443 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Промекспо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року», яким встановлено відсутність ведення господарської діяльності ПП «Промекспо» за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року в частині відсутності придбання товарів (робіт, послуг), тобто неправомірність формування податкового кредиту та відсутність об'єкта оподаткуванням податком на додану вартість в частині формування податкових зобов'язань за вказаний період.

Окрім зазначеного, аналізом даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що основними постачальниками ПП «Промекспо» є ТОВ «Номакон» є ТОВ «Номакон», ТОВ «Укрсервісгруп» є ТОВ «Укрсервісгруп», ТОВ «Піон+».

Таким чином, при перевірці ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року податковий орган прийшов до висновку, що не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і (транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цими підприємствами та постачальниками.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає, що господарські операції між ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» є безтоварними, а правочини між ними є нікчемними, спрямованими на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, суд дійшов висновку, що дії щодо відображення в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» факту відсутності здійснення господарських операцій також є протиправними, та такими, що неправомірно впливають на показники податкового обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 року № 0003372320, вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивач як підрядник мав законне право на укладення договорів з контрагентами як субпідрядниками з метою зменшення власних витрат на адміністративно-господарські ресурси, необхідні для виконання зобов'язань перед замовниками.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції, та як вірно зауважено судом апеляційної інстанції в матеріалах даної справи відсутні судові рішення, які б набрали законної сили, за якими господарські операції чи правочини укладені між позивачем та його контрагентами щодо виконання будівельних робіт та придбання товарно-матеріальних цінностей, були би визнані відповідним судом недійсними, а також мали би докази наявності умислу на порушення інтересів держави їх учасниками - фізичними особами. Отже, висновок про правомірність притягнення позивача до юридичної відповідальності є помилковим.

Отже, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України колегія суддів вважає необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 року № 0003372320 неправомірним.

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо коригування показників податкової звітності відповідача є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного суду України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).

В даному випадку, судом апеляційної інстанції не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

При цьому, судом першої інстанції взагалі залишено поза увагою позовні вимоги щодо коригування показників податкової звітності позивача.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме шляхом коригування податковим органом показників податкової звітності позивача, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 року по 29.09.2011 року та зобов'язання відповідача відновити вказані показники податкової звітності.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо частини позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова привести дані обліку та особового рахунку ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 року по 29.02.2012 року та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 року по 29.09.2011 року, вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі грудень 2012 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту КПБ «Галичартбуд» та даних щодо зменшення податкового кредиту ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі за грудень 2011 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в решті - рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-9798/12/1370 (3437/13/876) в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області привести дані обліку та особового рахунку публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 року по 29.02.2012 року та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 року по 29.09.2011 року, вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі грудень 2012 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту КПБ «Галичартбуд» та даних щодо зменшення податкового кредиту публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667 787,00 гривень, у тому числі за грудень 2011 року в сумі 300 434,00 гривні, за січень 2012 року в сумі 250 395,00 гривень, за лютий в сумі 116 958,00 гривень по контрагенту ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року у справі № 2а-9798/12/1370 (3437/13/876) - залишити без змін.

Ухвала в частині залишення без змін судового рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. В частині скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько