Ухвала суду № 57814872, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м. Київ К/800/51337/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року

у справі №2а-1670/8053/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року №0001012302/192. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати за проведення судової економічної експертизи у розмірі 45 484,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу у період з 22 серпня 2011 року по 05 вересня 2011 року провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість що декларувалось у травні 2011 року, результати якої оформили актом від 14 вересня 2011 року №6663/23-309/00191282, яким встановили порушення позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 1 402 726,00 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року №0001012302, яким позивачу зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 402 726,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні товару придбаного у ТОВ ТД «Електромашсервіс», ППФірма «Еліта», ПП ВКП «Лікон-Крембуд», ТОВ «СП «Юкойл», ТОВ «Компанія Глобус», ТОВ «Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс», ТОВ ФК «Ворскла» за нікчемними правочинами. При цьому, відповідач вказує на те, що серед контрагентів позивача виявлені платники податків постачальниками яких є переважно підприємства з ознаками фіктивності, які не мають основних фондів та не можуть поставляти товар, платники податків зі станом, відмінним від « 0», платники податків, відносно яких встановлено розбіжність при співставленні суми їхніх податкових зобов'язань та сформованої і включеної позивачем суми податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контентами та відсутності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту спірного періоду, що вплинув на заявлену до відшкодування суму ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 686 815,00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ ТД «Електромашсервіс», ПП Фірма «Еліта», ПП ВКП «Лікон-Крембуд», ТОВ «СП «Юкойл», ТОВ «Компанія Глобус».

На підставі договору від 31 травня 2011 року №2161 ТД «Електромашсервіс» у червні 2011 року постановило позивачу товар (електродвигун СД4-3150-16УХЛ4 3150кВт375 об/хв 600В, вкладиш підшипника 5БЩ 263.007.00 ПК х 4 шт., кільце маслозмащююче 5БЩ 377.005.х 8 шт.) на загальну суму 2 829 816,00 грн., у тому числі ПДВ - 471 636,00 грн.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень.

Згідно прибуткового ордеру від 15 червня 2011 року №603 позивачем оприбутковано на складі товар (кільце маслозмащююче та вкладиш підшипника), які згідно із бухгалтерською довідкою від 11 серпня 2011 року списано у виробництво (поточний ремонт).

Крім того, на підставі договору підряду від 24 лютого 2011 року №800 ПП фірма «Іліта» у червні 2011 року виконало комплекс покрівельних робіт з поточного ремонту на загальну суму 2 788 870,00 грн. , у тому числі ПДВ - 464 811,66 грн.

Фактичне виконання договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактури, податкових накладних, актів форми КБ-2в, актів здачі-прийому робіт, платіжних доручень.

Взаємовідносини між позивачем та ПП ВКП «Лікон-Крембуд» у червні 2011 року відбувалися на підставі договору від 20 червня 2011 року №2328., зі змісту якого слідує, що позивач (замовник), доручив, а ПП ВКП «Лікон-Крембуд» (підрядник) зобов'язався виконати у відповідності до даного Договору роботи по «фуртировке барабанного окомкователя» цеху ЦПО, спеціальною технічною пластиною аналогом RL35/CN товщиною 6,5 мм у відповідності до відомостей дефектів №1477, яка невід'ємною частиною даного Договору.

Вартість робіт по Договору згідно Додатку №1та №2 складає 419 323 грн. у т.ч. ПДВ - 69 887,16 грн. (пункт 2.1. Договору).

З ціллю покриття витрат, пов'язаних із придбання витратних матеріалів, необхідних для Підрядника для своєчасного та якісного виконання робіт, Замовник сплачує Підряднику аванс в розмірі 50% від вартості даного Договору (пункт 2.4.).

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у червні 2011 року здійснено передоплату ПП ВКП «Лікон-Крембуд» за «фуртировку барабанного окомкователя» у розмірі 209 662 грн. в т.ч. ПДВ 34 943,67 грн.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать копії податкової накладної, специфікації, калькуляції на виконання робіт по футерівці барабанного окомкователя, відомості дефектів.

Крім того, взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ «СП Юкойл» (постачальник) у червні 2011 року відбувались на підставі договору поставки від 10 травня 2011 року №1859, у відповідності з яким постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію, номенклатура, об'єми та ціна яких, визначена у специфікаціях та в асортименті, кількості та по цінам зазначеним у видаткових накладних та рахунках фактурах до даного договору, що являються його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору, позивач у червні 2011 року придбав у ТОВ «СП Юкойл» мастило Yukoil МГЕ-10А (ISO 15)ТАп-15В, оливу технічну Yukoil, оливу трансмісійну Yukoil на загальну суму 49 681,57 грн., у тому числі ПДВ - 8 280,26 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія Глобус» у червні 2011 року відбувалися на підставі договору від 12 листопада 2010 року №2475/4638, за змістом якого ТОВ«Компанія Глобус» (постачальник) зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами Договору. Специфікації складались покупцем в міру виникнення потреби в продукції. Відповідно до пункту 1.2. умов Договору кількість, асортимент, ціна та сума продукції визначалась в специфікаціях до договору. Якість, комплектність, упаковка та маркування продукції, що поставлялась, повинні були відповідати ГОСТ, ТУ на продукцію, згідно специфікації (пункт 2.1. Договору).

На виконання досягнутої домовленості позивачем у червні 2011 року придбано у ТОВ «Компанія Глобус» товарно-матеріальні цінності (прокладки, клемми, накладки, шайба пружинна двухвиткова, ізовтулки, болти) на загальну суму 1 072 678,03 грн., у тому числі ПДВ - 178 779,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган також заперечує проти правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 110 942,01 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс», оскільки згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за червень 2011 року станом на 12 вересня 2011 року встановлено розбіжність на вказану суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2011 року сум податку на додану вартість за операціями із ТОВ«Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс» здійснено позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів, складених відповідно до вимог податкового законодавства.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій, вказані контрагенти знаходилися у Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані платниками ПДВ.

Також, у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносин з ТОВ Футбольний клуб «Ворскла» (виконавець) на підставі договору про проведення рекламних заходів від 01 лютого 2011 року №244/4661 з урахуванням додаткових угоди від 04 квітня 2011 року №2 та від 01 червня 2011 року №33, за результатом виконання яких сформував податковий кредит, що заперечується відповідачем.

Так, згідно пункту 1.1. умов вказаного договору, виконавець зобов'язався надати замовнику рекламні послуги (здійснити рекламу продукції, виготовленої замовником) шляхом реклами товарного знака «FERREXPO Poltava Mining» на умовах та в порядку, визначених цим договором та Додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

На виконання у мов пункту 1.2. Договору, сторонами складено та підписано акт виконаних робіт від 30 червня 2011 року по наданню рекламних послуг згідно договору №244/4661, який містить детальний перелік наданих рекламних послуг та їх вартість.

Досліджений судами попередніх інстанцій акт виконаних робіт від 30 червня 2011 року відображає зміст господарської операції та її вимірник, а відтак є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, що відображає фактично здійснені позивачем господарські операції.

За результатами здійснення господарської операції, виконавець виписав позивачу рахунок-фактуру від 01 червня 2011 року № 55, податкову накладну від 03 червня 2011 року №3 на загальну суму 800 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 133 333,33 грн.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 03 червня 2011 року №19498 на загальну суму 800 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 133 333,33 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач є власником свідоцтва 28 червня l996 року №6943 на знак для товарів і послуг - «FERREXPО Poltava Mining», виданим Держаними Департаментом інтелектуальної власності. Об'єктом реклами є продукція, що виробляється позивачем, при цьому реклама за допомогою демонстрації (згадування) відповідного товарного знака і послуг.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом попередньої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту за результатом виконання господарських операцій з вказаними контрагентами.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

При цьому, висновок податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження сформованого позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарських відносин з вказаними контрагентами за перевірямий період, а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вратість.

Крім того, вказане підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 21 травня 2014 року №141, за змістом якого, висновок акту перевірки від 14 вересня 2011 року №6663/23-309/00191282 щодо завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за червень 2011 року в різниці 1 402 726,00 грн. документально не підтверджується.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №2а-1670/8053/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.