Ухвала суду № 57814675, 28.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2016 р. м. Київ К/800/23182/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівВербицька О.В. Маринчак Н.Є.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року

у справі № 826/19779/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив: стягнув з відповідача до Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток у розмірі 66 658, 21 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як юридична особа зареєстрований Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та як платник податків перебуває на обліку у позивача.

Згідно з облікової картки платника податків у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом України, у розмірі 66 658, 21 грн., вимоги про стягнення якого є предметом позову, який утворився у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно нарахованих авансових внесків за декларацією з податку на прибуток за 2012 рік.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 11 лютого 2013 року до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9087371594, в якій задекларовано авансовий внесок з податку на загальну суму 93 760,00 грн., у тому числі внесок, який підлягає сплаті щомісячно у період березня - грудня 2013 року та січня - лютого 2014 року, по 7 813,00 грн. щомісячно.

Відповідачем платіжними дорученнями було сплачено авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 6 000, 00 грн.

Згідно з розрахунку податкового боргу та витягу з облікової картки платника податку на прибуток станом на 31 грудня 2013 року податковий борг виник у зв'язку із несплатою самостійно нарахованих авансових внесків у розмірі 9 858,00 грн. за лютий 2013 року, та несплатою самостійно нарахованих авансових внесків у розмірі 62 504,00 грн. за період з березня - жовтень 2013 року.

Разом з тим, за висновками податкового органу, загальна сума з урахуванням переплати у розмірі 15,26 грн., нарахованої пені - 311, 47 грн., часткової сплати - 6 000,00 грн., складає 66 658,21 грн.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнано сплату в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу вимог абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У той же час абзацом сьомим пункту 57.1 цього ж Закону встановлено, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів існування обставин, які є підставою для звільнення його від обов'язку зі сплати задекларованих сум авансового внеску з податку на прибуток на підставі наведеної норми закону.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказав на те, податковим органом не враховано наявність у нього збитків у 2013 році у розмірі 178 819,00 грн., які, зокрема, задекларовані відповідачем у рядку 07 «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» податкової декларації.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державно податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05 липня 2012 року №5083-VІ доповнено пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з абзацом 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Податкова декларація з податку на прибуток була надана відповідачем у зв'язку з тим, що за результатами господарської діяльності позивача за І квартал 2013 року отримав збиток у розмірі 178 819,00 грн., а отже в наявності не було прибутку, що є підставою для платника податку подати податкову декларацію.

Слід, також зазначити, що Податковий кодекс України не визначає конкретного механізму подальшого врахування авансових внесків, попередньо сплачених платником податку до моменту виникнення у нього права на подання податкової декларації з податку на прибуток у зв'язку з наявністю у нього збитків за результатами господарської діяльності у І кварталі поточного року.

Отже, враховуючи те, що за підсумками І кварталу звітного (податкового) року відповідач не отримав прибуток, а тільки збиток, позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу з авансових внесків у розмірі 66 658,21 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини та наведені положення Податкового кодексу України, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток.

З огляду на викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 826/19779/13-а скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року у справі № 826/19779/13-а.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Маринчак Н.Є.