Ухвала суду № 57814547, 26.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4391/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу юридичної компанії «Юніком Південь» дочірнє підприємство на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом юридичної компанії «Юніком Південь» дочірнє підприємство до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Юридична компанія «Юніком Південь» дочірнє підприємство подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 09 вересня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову юридичної компанії «Юніком Південь» дочірнє підприємство до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 16 липня 2014 року №0002952201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 921 765 грн.; про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16 липня 2014 року №0002982201 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 20 625 грн. (в т.ч. за основним платежем 16 500 грн., за штрафними санкціями 4 125 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Порушенням норм матеріального права апелянт вважає те, що суд першої інстанції не дослідив та не прийняв до уваги жодного доказу та аргументу позивача, а лише описав в оскарженій постанові норми податкового законодавства. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не здійснив аналіз обставин справи та норм матеріального права, на які посилався позивач.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в податкових накладних опису (номенклатури) товарів/послуг, їх кількості, обсягу та ціни постачання без урахування податку.

На думку апелянта, виправлені податкові накладні у графі 3 «номенклатура товарів/послуг продавця» містить назву «будівельні матеріали в обєкті незавершеного будівництва», яка є правильною, оскільки самі по собі будівельні матеріали (пісок, цемент та ін.) вже втратили свої особливі фізичні властивості.

В графі 6 «кількість (обєм)» також, на думку апелянта, правильно зазначено « 1», оскільки сукупність всіх будівельних матеріалів становить один обєкт незавершеного будівництва.

Посилається апелянт і на те, що в оскарженому судовому рішенні суд першої інстанції не зазначив, в чому саме виправлені податкові накладені не відповідають вимогам ст.201 ПК України.

За таких обставин, апелянт вважає, що виправлені податкові накладені від 27.03.2014р. №1 та від 28.03.2014р. №2, є вірними та заповнені відповідно до ст.201 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379

Порушенням норм процесуального права апелянт вважає те, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав письмових заперечень на адміністративний позов, не з'явився у судове засідання, а тому правомірність дій податкового органу є недоведеною, а отже висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30 квітня 2014 року №430-п, згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, співробітником податкової служби проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ДПЮК «Юніком Південь» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої складений акт від 25.06.2014р. №1527/22-01.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в рядку 24 Декларації за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р. в сумі 912765 грн. (в т.ч. у квітні 2014 року), та встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р. на загальну суму 16500 грн. (в т.ч. березень 2014 року 15120 грн., квітень 2014 року 1380 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014р. №0002952201, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 квартал 2014 року в розмірі 912765 грн., та №0002982201, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 16500 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 4125 грн.

Перевіряючи правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що за період з 01 по 30 березня 2014 року ДПЮК «Юніком-Південь» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 929 886 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 по 30 березня 2014 року встановлено завищення задекларованих підприємством показників у перевіреному періоді на загальну суму 929 545 грн. Перевірка проведена на підставі отриманих від позивача документів та наявних у податкового органу баз даних та іншої податкової інформації, наявної станом на дату реєстрації акту перевірки.

Суд першої інстанції встановив, що листом від 29.04.2014р. ДПЮК «Юніком-Південь» направило до податкової інспекції податкові накладні №7 від 24 березня 2014 року, №34 від 26 березня 2014 року, №1 від 27 березня 2014 року та №2 від 28 березня 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року. У податкових накладних №1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р. під номенклатурою товарів (послуг) зазначено «за будматеріали», в графі 5 «Одиниця виміру товарів» вказано «грн.», в графі 6 «Кількість (обєм, обсяг)» - «посл.», а в графі 7 «Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ» - загальна сума поставки без ПДВ.

Також, суд першої інстанції встановив, що в подальшому листом від 04.06.2014р. ДПЮК «Юніком-Південь» направлено до податкової інспекції виправлені податкові накладні №1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р., в яких у графі 3 «Номенклатура товарів/послуг» яких зазначено «За будівельні матеріали в об'єкті незавершеного будівництва», в графі 5 «Одиниця виміру товару» - «грн.», у графі 6 «Кількість (обєм, обсяг)» - « 1», у графі 7 «Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ» - загальна сума поставки без ПДВ.

Дослідивши надані ДПЮК «Юніком-Південь» податкові накладні суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу п.198.6 ст.198 ПК України, такі податкові накладні не є підставою для віднесення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки є неналежно оформленими, зокрема такими, з яких неможливо встановити зміст господарських операцій.

Суд першої інстанції, з посиланням на вимоги оформлення податкових накладних та їх обовязкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, дійшов висновку, що порушенням порядку заповнення податкової накладної вважається відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної, а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на виправлення ДПЮК «Юніком-Південь» недоліків податкових накладних №1 від 27.03.2014р. і №2 від 28.03.2014р. та надіслання їх до контролюючого органу, зазначивши, що виправленні податкові накладні також не відповідають вимогам ст.201 ПК України, а саме: в них відсутні опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг та ціна постачання без урахування податку.

За висновками суду першої інстанції, при винесені спірних податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у звязку з чим підстави для задоволення позову ДПЮК «Юніком-Південь» відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області замінено на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Мідноходів в Одеській області від 16 липня 2014 року форми «В4» №0002952201 та форми «Р» №0002982201, які прийняті відповідачем на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №1527/22-01 від 25.06.2014р. ДПЮК «Юніком-Південь» з питань згортання позитивних нарахувань з податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами взаємовідносин з ТОВ «Фірма Київ» у березні 2014 року (а.с.13-16).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ДПЮК «Юніком-Південь» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в рядку 24 Декларації за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р. в сумі 912765 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р. на загальну суму 16500 грн.

Висновки про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ДПЮК «Юніком-Південь» податкових накладних №1 від 27.03.2014р. на загальну суму 2 763 000 грн. (в т.ч. ПДВ 460 500 грн.) та №2 від 28.03.2014р. на загальну суму 2 812 578 грн. (в т.ч. ПДВ 468 763 грн.), отриманих від ТОВ «Фірма Київ» на виконання договору купівлі-продажу №12 від 03.02.2014р., які ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області визнала такими, що не дають підстави для віднесення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту, у звязку з оформленням зазначених податкових накладних з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

За змістом ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту платника податків є податкова накладна, оформлена відповідно до статті 201 Податкового кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні №1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р. (а.с.8-9, 11-12) апеляційний суд встановив, що із вказаних податкових накладних не можливо встановити, який саме товар було поставлено ТОВ «Фірма Київ» на адресу ДПЮК «Юніком-Південь» на виконання договору купівлі-продажу №12 від 03.02.2014р., його кількість, одиницю виміру, а також ціну постачання одиниці товару.

Зазначені податкові накладні не містять обовязкових реквізитів, визначених п. «е» (опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг) та п. «є» (ціна постачання без урахування податку) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції ДПЮК «Юніком-Південь», окрім договору купівлі-продажу №12 від 03.02.2014р., податкових накладних №1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р. та переказного векселю від 28.03.2014р., не надало жодного первинного документу, який містив би відомості щодо поставки товару, яких неможливо встановити зі змісту податкових накладних.

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016р., якою ДПЮК «Юніком-Південь» зобов'язано надати документи, передбачені договором купівлі-продажу №12 від 03 лютого 2014 року, які підтверджують якість та асортимент товару, його доставку та приймання, а також виконання ТОВ «Фірма Київ» своїх зобовязань за договором, на час апеляційного перегляду справи апелянтом не виконана.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові цього суду від 06.12.2005р. у справі 21-105во05, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять такі накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Однак, з урахуванням того, що недоліки у наданих ДПЮК «Юніком-Південь» податкових накладних є суттєвими і з них неможливо встановити зміст господарської операції і фактичне її здійснення, а на запит суду апелянт не надав жодного документу, який би міг бути оцінений судом в сукупності з податковими накладними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, довів порушення ДПЮК «Юніком-Південь» п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

При цьому апеляційний суд зазначає, що предметом договору № 12 від 03.02.2014 р. (а.с. 44-46), на виконання якого виписані податкові накладі, є будівельні матеріали в незавершеному виробництві (товар) (п. 1.1.). Також відповідно до умов цього договору продавець ТОВ «Фирма Київ» зобовязаний забезпечити відвантаження та доставку товару за адресою, яка буде вказана покупцем апелянтом по справі (п. 3.1.2); встановлений порядок відвантаження товару (п. 6). Обумовлений договором також і порядок приймання придбаного товару шляхом проведення перевірки кількості якості та сортименту та оформлення акту приймання-передачі (п. 3.2.1).

Таким чином, предмет договору № 12 від 03.02.2014 р., на виконання якого виписані податкові накладі, не відповідає змісту придбаного товару, який безпосередньо зазначений як у податкових накладних № 1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р. (а.с.8-9) так і у виправлених податкових накладних № 1 від 27.03.2014р. та №2 від 28.03.2014р. ( а.с 11-12).

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок неявки представника відповідача у судове засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції та не надання ним заперечень проти позову, оскільки явка представника податкового органу у судове засідання судом першої інстанції обовязковою не визнана, а подання заперечень проти позову, у відповідності до ст.51 КАС України, є правом сторони, а не її обовязком, та не свідчить про визнання ДПІ у Київському районі м. Одеси позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу юридичної компанії «Юніком Південь» дочірнє підприємство залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець