Ухвала суду № 57814539, 17.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р. Справа № 876/2010/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Берестецького Т.Б.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Темпо-Логістик» звернулось до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.01.2016 року № 0000022201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11187423,00 грн., в тому числі 7458282,00 грн. за основним платежем і 3729141,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000032201, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 340822,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що між ТзОВ «Темпо-Логістик» та ТзОВ «Пальмагуртсировина» укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим, на думку суду, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами цих господарських операцій. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТзОВ «Темпо-Логістик» та ТзОВ «Пальмагуртсировина» суд надав перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку. Також суд зазначив, що законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено факту реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Пальмагуртсировина» в періоді, який перевірявся, в зв'язку з чим ним включено суми податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту і як наслідок занижено зобов'язання з цього податку на загальну суму 7458282,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 340822,00 грн. Зокрема, апелянт посилається на дані аналізу податкової інформації ТзОВ «Вейсес», ТзОВ «Ідеал Інвест» і ТзОВ «Домус Альянс», проведеного податковим органом за місцем їх реєстрації, де зазначено, що дані підприємства, які нібито поставляли продукцію ТзОВ «Пальмагуртсировина», не знаходяться за юридичною адресою, неможливо підтвердити документально реальність здійснення господарських операцій за їх участю, а також згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних виявлено невідповідність придбаного ними і реалізованого товару. Також позивач не надав сертифікатів чи інших документів про відповідність придбаного ним у ТзОВ «Пальмагуртсировина» товару, хоч цей товар відповідно до вимог законодавства підлягає обов'язковій експертизі. Додатково відповідач посилається на показання допитаного в якості свідка ОСОБА_4, який згідно з установчими та розпорядчими документами є засновником, директором і бухгалтером ТзОВ «Домус Альянс», яке було постачальником ТзОВ «Пальмагуртсировина» товарів, які останнє постачало позивачу. ОСОБА_4 пояснив, що не має жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Домус Альянс», в тому числі зовнішньоекономічної. Договорів з підприємствами-нерезидентами він ніколи не готував та не підписував і нікого на це не уповноважував.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 21.12.2015 року до 25.12.2015 року працівники Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області провели документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.04.2015 року до 31.08.2015 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2015 року № 7305/2201/38540646.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7458282 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень 2015 року на 340822,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 року № 0000022201, яким ТзОВ «Темпо-Логістик» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11187423,00 грн., в тому числі 7458282,00 грн. за основним платежем і 3729141,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000032201, яким ТзОВ «Темпо-Логістик» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 340822,00 грн.

Колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Темпо-Логістик» стверджує, що в періоді, який перевірявся, воно здійснювало господарські операції з придбання товарів у ТзОВ «Пальмагуртсировина».

Так, позивач зазначає, що 26.08.2014 року як покупець уклав з ТзОВ «Пальмагуртсировина» (постачальник) угоду № 08/14-1, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно асортименту та кількості, визначених покупцем. Документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною угодою, є накладна постачальника з відміткою (підписом) покупця при отриманні.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ТзОВ «Пальмагуртсировина» передбаченого договором товару (харчові барвники, ароматизатори, згущувачі, пектин, агар тощо) та оплати його вартості позивач надав суду копії видаткових і податкових накладних, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи харчових ароматизаторів та платіжних доручень.

Також позивач надав суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 «Товар на складі», рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за квітень-серпень 2015 року.

Крім того, на обґрунтування реальності зазначених вище операцій позивач зазначає, що використовував придбані у ТзОВ «Пальмагуртсировина» товари у власній господарській діяльності, а саме реалізував його ПМП ВФ «Панда», ПАТ «Карсберг Україна», ТзОВ «Клуб чіпсів», ПАТ «Фірма «Полтавапиво», ТзОВ «ФЕС УКР», ТзОВ «Малбі Фудс», ТзОВ «Інргедія» та багатьом іншим суб'єкта господарювання, на підтвердження чого надав суду копії відповідних видатковий і податкових накладних.

Як вбачається з перелічених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані ТзОВ «Пальмагуртсировина» податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ «Темпо-Логістик» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Пальмагуртсировина».

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, викладені в акті перевірки ТзОВ «Темпо-Логістик» висновки відповідача про наведені вище порушення позивачем норм податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, а ґрунтуються лише на даних аналізу податкової інформації за відповідні періоди ТзОВ «Вейсес», ТзОВ «Ідеал Інвест» і ТзОВ «Домус Альянс», складеного Державною податковою інспекцією в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві.

В цих аналізах податковий орган вказує, що зазначені підприємства не могли здійснити господарських операції з поставки товару ТзОВ «Пальмагуртсировина» в зв'язку з тим, що дані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, неможливо підтвердити документально реальність здійснення господарських операцій за їх участю, а також згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних виявлено невідповідність придбаного ними і реалізованого товару тощо.

Однак такі висновки зроблені без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Також, на думку колегії суддів, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 року у справі № 813/158/16, яка набрала законної сили, було задоволено позов ТзОВ «Пальмагуртсировина»: визнано протиправними дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо зміни на підставі акту № 295/2201/39280485 від 15.12.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Пальмагуртсировина» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Вейсес» за квітень-липень 2015 року, з ТзОВ «Ідеал Інвест» за травень, липень 2015 року, з ТОВ «Варгруп» за липень 2015 року, з ТзОВ «Домус Альянс» за серпень 2015 року, з ТОВ «Свон-Флайт» за серпень 2015 року, з ТзОВ «Темпо-Логістик» за квітень-серпень 2015 року» в інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТзОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року та зобов'язано Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності ТзОВ «Пальмагуртсировина» шляхом вилучення з них або анулювання зазнаних відомостей.

Під час розгляду даної справи суд, зокрема, дійшов висновку, що висновки ДПІ про безтоварний характер взаємовідносин спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки), які засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей в ТзОВ «Вейсес», ТзОВ «Ідеал Інвест», ТзОВ «Варгруп», ТзОВ «Домус Альянс», ТзОВ «Свон-Флайт», ТзОВ «Темпо-Логістик», так і їх подальшої реалізації ТзОВ «Пальмагуртсировина» контрагентам продукції ТОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інградієнтс», ТзОВ «Темпо-Логістик», первинні документи яких були долучені позивачем до матеріалів справи та контролюючому органу до перевірки, що описані у акті перевірки від 15.12.2015 року. Жодних застережень до таких ні у процесі перевірки, ні у судових засіданнях представником відповідача не висловлено.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Пальмагуртсировина» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Темпо-Логістик» у ТзОВ «Пальмагуртсировина» товарів для використання у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі № 813/175/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 20.05.2016 року