Постанова № 57814480, 19.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 876/733/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Львові про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління патрульної поліції у м. Львові про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивачка посилалася на те, що відповідачем безпідставно притягнуто її до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки вважала, що зупинка транспортного засобу в зоні дії відповідного дорожнього знаку була вимушеною та була зумовленою різким погіршенням її самопочуття.

Крім того, вказувала на порушення відповідачем порядку притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2016 року позов задоволено частково.

Змінено постанову інспектора патрульної поліції роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції у м. Львові Рибака Олега Степановича серії ПС2 №679855 від 30.11.2015 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП України (так в постанові) в частині накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., обмежившись усним зауваженням. В задоволенню решти позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що її зупинка з порушенням правил дорожнього руху, яка мала місце 30.11.2015 року на проспекті Шевченка в м. Львові, була вимушеною внаслідок короткочасного розладу здоров'я, керування при якому загрожувало б її життю та життю інших громадян, що виключає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. Суд першої інстанції неналежно оцінив її пояснення щодо обставин вимушеної зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена» та переклав обов'язок доведення невинності на позивачку. Відеозапис з нагрудного технічного запису поліцейського інспектора зафіксував не факт правопорушення, а обставини складення постанови в справі про порушення правил руху, він судом не досліджувався, тому доказом в справі вважатися не може. Суд порушив вимоги ст.6 § 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, практику Європейського суду з прав людини в частині права на справедливий суд і зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в справі доведена . З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції.

В справі встановлено, що постановою поліцейського 1 роти 1 батальйону УПП у м. Львові рядового поліції Рибака О.С. серії ПС2 №679855 від 30.11.2015 року ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 30.11.2015 року о 10 год.00хв. керуючи транспортним засобом «DACIA LOGAN» номерний знак НОМЕР_1, у м. Львові на проспекті Шевченка,36 не виконала вимогу знаку 3.34 «зупинка заборонена» та здійснила зупинку в межах дії знаку 3.34, чим порушила Правила дорожнього руху п. 15.1.

Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

В зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII було внесено зміни до статті 258 КУпАП, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

В результаті внесених змін частина 4 стала частиною 5 ст. 258 КУпАП, яка встановлює, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

З наведеного вище видно, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається.

Разом з тим, ст. 251 КУпАП передбачені інші способи доказування обставин справи, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апелянт по справі не заперечує факту зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «зупинка заборонена», пояснюючи таку зупинку вимушеною внаслідок раптового погіршення її стану здоров'я.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими поясненнями позивачки погодитися не може.

На ствердження різкого погіршення стану здоров'я, що зумовило вимушену зупинку автомобіля того числа, позивачка не подала доказів, зокрема, медичної довідки, до лікаря не зверталася, швидкої медичної допомоги не викликала.

З проглянутого в суді відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського з місця події, видно, що ОСОБА_1 свою вину в правопорушенні визнала, з приводу порушення просила пробачення у поліцейського, про погіршення самопочуття нічого не заявляла, а причиною зупинки автомобіля в зоні дії знаку 3.34 «зупинка заборонена» назвала необхідність дізнатися в юридичній консультації адресу суду, куди мала дістатися для участі в розгляді кримінальної справи в якості захисника.

Оскільки вина позивачки в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.122 КУпАП доведена, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова посадової особи відповідача серії ПС2 №679855 від 30.11.2015 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП винесена правомірно.

Доводи апелянта щодо відеозапису з місця події, який є неналежним доказом, оскільки в суді першої інстанції не досліджувався, колегія суддів не визнає обґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Оскільки суд першої інстанції диск з відеозаписом до справи долучив як доказ, але його не дослідив, ці дії вчинив суд апеляційної інстанції з власної ініціативи.

Обгрунтовано прийшовши до висновку про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, допустив порушення норм процесуального права, застосувавши положення ст. 22 КУпАП.

Так, статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Проте, суд не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Суд розглядав справу не в порядку КУпАП, а за нормами КАС України. Таким чином суд першої інстанції, приймаючи спірну постанову, вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги, які не визнаються обґрунтованими, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з прийняттям нової постанови про відмову позивачці в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2016 року у справі № 461/12145/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.Р. Курилець

О.І. Мікула