Ухвала суду № 57814183, 17.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14006/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ ГРУП» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛ ГРУП» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.03.2015 року №100250003/2015/000011/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Київська міська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2012 року між Позивачем (дилер, Україна) та компанією «JNBK CORPORATION PTE LTD», (продавець, Сінгапур) було укладено дилерський контракт №ТL-01/06, за умовами якого продавець продає, а дилер купує товар (автозапчастини) у відповідності із додатками до даного контракту.

Розділами 3-5 вказаного контракту передбачено, що ціна товару встановлюється в доларах США. Загальна сума контракту складає 1 500 000 доларів США. Ціна кожної партії товару вказана у відповідному додатку (інвойсі) до даного договору.

Оплата проводиться за кожну партію товару шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця згідно виставленого інвойсу протягом 365 днів з моменту перетину товаром кордону України.

Товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами і постачальниками з їх складів.

23 березня 2015 року з метою митного оформлення товару (колодки гальмівні дискові, диски гальмівні; колодки гальмівні барабанні) на підставі вищевказаного ділерського контракту, Позивачем до Чернігівської митниці ДФС було подано митну декларацію №100250003/2015/075401.

Митна вартість заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару Позивачем до вказаних митних декларацій надано контролюючому органу такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2014/0002232 від 18.11.2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0725151 від 19.03.2015 року; книжку МДП (Garnet TIR) №JX.78900609 від 19.03.2015 року; специфікацію №J1412087 від 23.12.2014 року; прайс-лист від 01.01.2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) №J1412087 від 23.12.2014 року; пакувальний лист №PL1412087 від 24.12.2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 1.8 від 23.12.2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № TL-01/06 від 21.06.2012; сертифікат відповідності UAl.162.0013855-15 від 23.03.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 19.03.2015 року; інформація про дотримання вимог законодавства щодо організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів №915 від 26.07.2001 року; сертифікат про походження товару загальної форми №056722 від 16.01.2015 року; копію митної декларації країни відправлення №15LTLUB000EK006D50 від 19.03.2015 року.

Відповідач, розглянувши подані документи, не визнав заявлену Позивачем митну вартість товару.

Контролюючий орган при прийнятті вказаних документів зазначив, що документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки за митною декларацією спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідач направив Позивачу електронне повідомлення, яким було запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Позивачем на адресу контролюючого органу надано лист про те, що для митного оформлення були надані документи: контракт, транспортні документи, інвойс, прайс-лист виробника на 2014 рік, декларацію експортну. Додатково надати документи не має можливості. Процедуру консультацій проведено.

За результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість, проведенням процедури консультацій, митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 24.03.2015 року №100250003/2015/000011/2, яким було скориговано митну вартість товару.

Згідно вказаного рішення митна вартість визначена за резервним методом.

Згідно ст.49 Митного кодексу України (далі - Кодекс) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Кодексу визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, та вказано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 54 Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Положеннями ст.55 Кодексу визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що обов'язок доведення митної ціни товару належить Позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених норм закону, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару контролюючим органом вказано, що коригування здійснено у зв'язку з тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності.

Так, апелянт зазначає, що при вивченні маршруту транспортування товарів з'ясовано, що країна походження товарів - Тайвань (Китай), відправлення товарів здійснювалось із Сінгапуру, проте декларантом надано копію митної декларації країни відправлення з Литви, що є нелогічним з точки зору маршруту транспортування.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами дилерського контракту від 21.06.2012 року №ТL-01/06 встановлено, що товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами і постачальниками з їх складів.

Крім того, в пунктах 3, 4 Додатку 1.8 до ділерського контракту від 21.06.2012 року №ТL-01/06 зазначено, що відправником товару з Сінгапура може бути компанія «ЭЙЭНТИЭС ЛОДЖИСТИКС прайвит лимитед».

Доставка товару дилеру може здійснюватись через порт Литви - Клайпеда або інші порти на розсуд продавця.

Отже, відправкою товару займається продавець, який самостійно визначає маршрут відправлення товару до місця призначення.

Таким чином, відправка товару з Литви не суперечить умовам ділерського контракту від 21.06.2012 року №ТL-01/06 з урахуванням умов, визначених у Додатку.

Щодо визначення Відповідачем митної вартості за резервним методом, слід зазначити таке.

Статтею 57 Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що до прийняття рішення про застосування резервного методу, Відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з попередніх методів, та за результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Відповідач в оскаржуванному рішенні в графі 33 зазначає про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема контролюючий орган вказує, що обраний декларантом метод 1 не відповідає умовам, визначеним ст.58 МК України; у митного органу відсутня інформація про ціну на ідентичні та подібні товари, які подано на експорт в Україну у максимально наближений період до даного ввезення, тому методи 2, 3 не можуть бути застосовані. Методи 4 та 5 не можуть бути застосовані, так як у митниці та декларанта відсутня інформація про ціну товарів відповідно до вимог ст.ст.62, 63 МК України. У митниці наявна інформація щодо вартості товарів з подібними характеристиками, які подано на експорт в Україну у максимально наближений період. Декларанту запропоновано задекларувати митну вартість за резервним методом на підставі інформації, наявної у митниці.

Процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом проведена.

Також, в спірному рішенні митного органу зазначено, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної Інформаційної системи ЛФС України.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Крім того, необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, тому така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом додаткових документів у декларанта свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані Відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року №К/800/33308/15.

Оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вказані Відповідачем в оскаржуванному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх методів та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, оскільки подані Позивачем документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення Відповідача підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 20 травня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.