Ухвала суду № 57814166, 17.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна в частині та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна в частині та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову у справі, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на наявність у нього переважного права звернення стягнення на передане в іпотеку майно, а накладені відповідачем арешти на нерухоме майно унеможливлюють реалізацію такого права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (банк) 28 вересня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11225672000, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 28000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 141400,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно додатку №1 до договору «Графік погашення кредиту» позичальник зобов'язався погашати суму наданого кредиту в період з 28 вересня 2007 року по 28 вересня 2012 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 28 вересня 2007 року №11225672000, а також за договором про надання споживчого кредиту від 28 вересня 2007 року №11225746000, між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 28 вересня 2007 року, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1. Ринкова вартість предмету іпотеки, за домовленістю сторін, становить 227270,00 грн.

Відповідно до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) передало у власність ТОВ «Кей-Колект» (фактору) свої права вимоги за зобов'язанням, зокрема, ОСОБА_2 по кредитному договору №11225672000 від 28 вересня 2007 року, у зв'язку з чим 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 08 липня 2015 року, 11 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Саєнко Е.В. на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року зареєстровано іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» за об'єктом обтяження: квартира, розташована в АДРЕСА_1.

З наведеної довідки позивач дізнався, що 13 вересня 2012 року Житомирською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 13 вересня 2012 року №33044556 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність законних підстав для скасування постанови про арешт квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції зняти арешт із зазначеного об'єкта.

За наслідками розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час винесненя постанови про арешт майна боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В силу вимог ч.3 ст.57 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови від 13 вересня 2012 року) постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З наведених норм вбачається право державного виконавця накладати арешт на майно боржника з метою забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

В силу вимог ч.ч.3, 4 ст.54 вказаного Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.

В силу вимог ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.ч.6, 7 ст.3 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови про арешт майна боржника) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

До своєї апеляційної скарги на підтвердження перевищення суми боргу ОСОБА_2 над вартістю предмета іпотеки позивачем подано довідку-розрахунок залишку заборгованості боржника ОСОБА_2 за договором №11225672000 від 28 вересня 2007 року, яка станом на 13 січня 2016 року становить 46167,64 доларів США (еквівалент у гривнях 1074171,31 грн.) та звіт про оцінку 1-кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 - станом на дату оцінки 13 січня 2016 року ринкова вартість об'єкта оцінки без ПДВ становить 227270,00 грн. (еквівалент у доларах США 9768,04 доларів США).

Проте, згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

В силу вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Додані позивачем до апеляційної скарги докази перевищення суми боргу ОСОБА_2 над вартістю предмета іпотеки не були подані до суду першої інстанції.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2012 року Житомирською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Рибальченко М.М. від 13 вересня 2012 року №33044556 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З наданих відповідачем до Київського апеляційного адміністративного суду копій матеріалів виконавчого провадження №33044556, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що підставою для винесення постанови від 13 вересня 2012 року ВП №33044556 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження став виконавчий лист №2-4637, виданий 15 серпня 2001 року Богунським районним судом м.Житомира, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з боржника ОСОБА_5, за яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (згідно повідомлення КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №675 від 10 серпня 2012 року).

При цьому, згідно вищезазначеної постанови від 13 вересня 2012 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_5, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_5, лише в межах суми боргу.

За наслідком розгляду заяви ОСОБА_2 постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шепель М.М. від 16 жовтня 2014 року ВП №33044556 про звільнення майна боржника з-під арешту - звільнено з під арешту квартиру АДРЕСА_3.

Окрім того, у наявній в матеріалах справи інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 08 липня 2015 року, міститься відмітка про перенесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 7377054 від 17 жовтня 2014 року, відповідно до якого запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 17 жовтня 2014 року на підставі обтяження перенесеного до ДРРП та припинено за №7377054.

Таким чином, арешт нерухомого майна, накладений постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Рибальченко М.М. від 13 вересня 2012 року ВП №33044556 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було знято згідно постанови головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шепель М.М. від 16 жовтня 2014 року ВП №33044556 про звільнення майна боржника з-під арешту, яка була направлена для виконавння та відома до реєстраційної служби Житомирського управління юстиції Житомирської області.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» стосовно скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 вересня 2012 року ВП №33044556 в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, оскільки зазначена постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а також безпідставності позовних вимог щодо зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, з огляду на звільнення з-під арешту майна постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шепель М.М. від 16 жовтня 2014 року ВП №33044556 про звільнення майна боржника з-під арешту, а отже і посилання позивача на порушення його прав є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ч.2 вказаної статті не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, враховуючи правомірність та відповідність вимогам чинного законодавства дій державного виконавця під час накладення арешту на майно, та приймаючи до уваги відсутність порушення прав ТОВ «Кей-Колект» з огляду на звільнення з-під арешту нерухомого майна - предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_1) постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шепель М.М. від 16 жовтня 2014 року ВП №33044556 про звільнення майна боржника з-під арешту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кей-Колект».

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Кучма

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Кучма А.Ю.

Лічевецький І.О.