Постанова № 57814085, 18.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коваленко Д.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року справа №414/1875/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г. Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2016 року у справі № 414/1875/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певну дію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.10.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, в якому просив суд: скасувати повністю рішення Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 28 вересня 2015 року, яким їй було відмовлено в призначенні пенсії згідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначити їй пенсію згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року, де передбачено призначення пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», починаючи з дня виповнення їй 65 років, тобто з 4 червня 2014 року.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2016 року позов ОСОБА_2 в частині вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначити їй з 04 червня 2014 року по 19 квітня 2015 року пенсію державного службовця, що призначається відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», залишено без розгляду. Ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили (том 1 а.с. 224-225).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2016 року у справі № 414/1875/15-а позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 06 жовтня 2015 року № 15 про відмову у переведенні ОСОБА_2 на інший вид пенсії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області здійснити з 28 вересня 2015 року переведення ОСОБА_2 з пенсії за віком на пенсію державного службовця на умовах, визначених частиною другою і п'ятою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», в редакції, що діяла станом на 02 жовтня 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми ст.ст. 120, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та зазначає, що датою звільнення позивача з посади судді є 16.07.2015 року, а отже саме з цієї дати позивач могла б набути право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Оскільки позивач звернулась з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший до управління 28.09.2015 року, то переведення повинно було б здійснюватись з 01.10.2015 року. При цьому застосуванню підлягали б норми законодавства, що є чинними на дату звернення, а не ті, які вже втратили чинність.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 жовтня 1995 року ОСОБА_2 було призначено на посаду судді Кремінського районного суду Луганської області, а у серпні 2000 року її було обрано на посаду судді цього ж суду безстроково (том 1 а.с. 9-11).

28 січня 2005 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком (том 1 а.с. 84).

Протоколом 142105 від 14.05.2005 року Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначило позивачу пенсію за віком з 28.01.2005 року (том 1 а.с. 73).

У квітні 2014 року матеріали на звільнення ОСОБА_2 з посади судді у зв'язку із досягненням нею граничного строку перебування на посаді судді були надіслані до Вищої ради юстиції ( том 1 а.с. 218).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виповнилось 65 років (том 1 а.с.8).

Наказом № 24-ос Кремінського районного суду Луганської області відповідно до ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 632-VIII «Про звільнення суддів» звільнено суддю Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_2 з займаної посади у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років 06 серпня 2015 року (том 1 а.с. 169).

28.09.2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію з 04 червня 2014 року на підставі статті 37 закону України «Про державну службу» (том 1 а.с.202-203).

Рішенням від 06 жовтня 2015 року № 15 Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області відмовило в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказану відмову пенсійний орган обґрунтував тим, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються (том 1 а.с. 204-205).

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як зазначалось вище, 28 січня 2005 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком.

28.09.2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію з 04 червня 2014 року на підставі статті 37 закону України «Про державну службу» (том 1 а.с.202-203).

Спірним у справі є правомірність прийнятого Управлінням Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області рішення, яким відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просила зобов'язати пенсійний орган призначити їй пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла станом на 02 жовтня 2005 року) з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції правильно визначив, що по суті заява позивача є проханням про перевід з одного виду пенсії на інший.

При цьому суд першої інстанції помилково вважав, що, оскільки позивач 02.10.2005 року набула право на пенсію за ст. 37 Закону України «Про державну службу», то дана норма закону повинна в вересні 2015 року бути застосована в редакції, що діяла на жовтень 2005 року.

Суд першої інстанції зробив хибний висновок з огляду на те, що за загальновідомим принципом дії нормативно-правового акту в часі не можна розповсюджувати дію певної норми на час виникнення спірних правовідносин в попередній редакції.

Частина 2 ст. 5 КАС України передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Закони України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час звернення позивача до пенсійного органу мали редакцію, яка не була визнана неконституційною, тому в даній справі підлягали застосуванню саме норми діючого законодавства.

Відповідно до ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача з посади судді) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Частиною 6 статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивача з заявою до пенсійного органу (28 вересня 2015 року).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Доказів оскарження позивачем до Вищого адміністративного суду України бездіяльності Верховної Ради України, що виразилась у несвоєчасному розгляді заяви ОСОБА_2 про відставку, суду не надано.

Статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача з посади судді) суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Наказом № 24-ос Кремінського районного суду Луганської області звільнено суддю Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_2 з займаної посади у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років 06 серпня 2015 року (том 1 а.с. 169).

Отже, позивач не має необхідного 20 річного стажу на посаді судді, а тому спеціальні правила фінансового забезпечення передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на позивача, оскільки вона не набула статусу судді у відставці, не поширюються.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, з цієї дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення за вказаними вище законами і, зокрема, за Законом України «Про державну службу».

Таким чином, з 1 червня 2015 року втратили чинність норми, за якими призначались спеціальні пенсії, у зв'язку з чим спеціальні пенсії та щомісячне довічне грошове утримання за вказаними Законами не призначаються.

Позивач реалізувала своє право на обрання підстав призначення пенсії у травні 2005 року і до змін у законодавстві не вчиняла дій щодо зміни його виду.

Розглядаючи справу по суті, колегія суддів виходить із того, що вказані норми Закону є діючими, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Як зазначалось вище, позивач 28.09.2015 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію з 04 червня 2014 року на підставі статті 37 закону України «Про державну службу», тобто на момент дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що пенсійний орган правомірно відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Приймаючи спірне рішення, відповідач діяв у межах та у спосіб визначений діючим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На переконання колегії суддів відповідач довів обставини, що стосуються заперечень проти заявлених позовних вимог, доводи апеляційної скарги є цілком слушними і були враховані при апеляційному розгляді справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області - задовольнити.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 березня 2016 року у справі № 414/1875/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певну дію - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко