Ухвала суду № 57814065, 19.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/177/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

представника позивача Мельнікової І. Г., представника відповідача Безручко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом комунально - побутового підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору колективне підприємство по будівництву інженерних мереж № 6 про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, -

В С Т А Н О В И В :

КПП Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування п. 1 вимоги, оформленої листом від 04.12.2015 р. № 10-06-14-14/9045; визнання частково протиправною та часткове скасування п. 2 вимоги, оформленої листом від 04.12.2015 р. № 10-06-14-14/9045 в частині не підтвердження вартості виконаних робіт, у тому числі порушень, пов'язаних із виконанням ремонтно-будівельних робіт по договору № 45 на капремонт каналізаційного колектора в м. Бровари від 13.06.2012 р., договору на відновлення вулиці після капремонту каналізації по вул. Кірова в м. Бровари від 19.05.2014 р. № 121-14, договору № 5-2015 капремонту каналізації по вул. М. Лагунової в м. Бровари від 05.01.2015 р., які було укладено між комунальним підприємством Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" та колективним підприємством по будівництву інженерних мереж № 6 в сумі 57580,21 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 10.08.2015 р. по 23.10.2015 р. посадовими особами Державної фінансової інспекції в Київській області проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування комунально-побутового підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" за період з 01.01.2014 р. по завершений місяць та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами проведеної ревізії відповідачем був складений акт від 30.10.2015 р. № 06-20/069, в якому відображено висновок щодо виявлених порушень.

Так в ході ревізії проведено перевірку правильності та достовірності "Розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що надана населенню за 2012 рік" та встановлено, що згідно "Розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що надана населенню за 2012 рік", який підписано директором КП "Броваритепловодоенергія" та головним бухгалтером та затверджений виконавчим комітетом Броварської міської ради, різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями за 2012 рік встановила 26624,3 тис. грн., фактичні витрати понесені підприємством на виробництво транспортування та постачання теплової енергії населенню становили 87494,9 тис. грн., а нарахування коштів за надані населенню послуги на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно затверджених тарифів в Розрахунку становить 60859,6 тис. грн.

Згідно "Звіту про постачання теплоенергії за 2012 рік" ф. 1- теп, підписаного директором КП "Броваритепловодоенергія" та в. о. начальника ВТВ, який зареєстровано відділом статистики у місті Бровари, відпущено теплової енергії всього - 294746,5 Гкал, в т.ч. населенню - 261815,0 Гкал, що становить 88,836 % від загальної кількості.

Відповідно до розрахунку "Складові тарифу на надання послуг на виробництво транспортування та постачання теплової енергії по КП "Броваритепловодоенергія" за 2012 рік", підписаного директором КП "Броваритепловодоенергія", головним бухгалтером та головним економістом: газ витрачений в 2012 році на виробництво теплової енергії становив всього 72035,4 тис. грн., в т.ч. населення - 51544,5 тис. грн.; повна собівартість теплової енергії за 2012 рік, розрахована підприємством - 111704,7 тис. грн., в т.ч. населення - 87494,9 тис. грн.

Враховуючи, що внаслідок відпущеної теплової енергії населення складає 88,836 % від загальної кількості відпущеної теплової енергії підприємства, собівартість теплової енергії для населення повинна становити 86774,13 тис. грн. = (111692,327 тис. грн. (повна собівартість теплової енергії всього, розрахована підприємством) - 72035,4 тис. грн. (газ на виробництво теплової енергії всього)) х 0,88836 (відпущено теплової енергії населенню) + 51544,5 тис. грн. (газ на виробництво теплової енергії для населення).

Різниця в тарифах відповідно до перерахованої собівартості повинна складати 86774,13 тис. грн. (собівартість на виробництво транспортування та постачання теплової енергії для населення перерахована в ході ревізії) - 60859,6 тис. грн. (фактичні нарахування за користування теплоенергією населенню) = 25914,53 тис. грн. (замість 26624,3 тис. грн.).

Таким чином, на думку відповідача, позивач в порушення п. 5 та п. 6 Порядку від 29.01.2014 № 30, внаслідок нездійснення перерахунку собівартості за 2012 пропорційно відпущеної теплової енергії для населення відповідно до статистичних даних (форма 1-теп), завищено фактичну собівартість наданих послуг населенню, що призвело до зайвого нарахування різниці в тарифах та зайвого виділення коштів державного бюджету, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 709772,00 грн. (різниця в тарифах фактично відшкодована з державного бюджету).

Крім того, в ході ревізії здійснена перевірка правильності визначення фактичних витрат з надання послуг для населення за 2011 рік.

Згідно "Розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці і тарифах на послуги з теплопостачання, що надана населенню за 2011 рік", який підписано директором КП "Броваритепловодоенергія" та головним бухгалтером та затверджений Виконавчим комітетом Броварської міської ради, різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями за 2011 рік становила - 20629,972 тис. грн., фактичні витрати понесені Підприємством на виробництво транспортування та постачання теплової енергії населенню становила 78618,2 тис. грн., а нарахування коштів за надані населенню послуги на виробництво транспортування та постачання теплової енергії згідно затверджених тарифів в Розрахунку становить - 57988,255 тис. грн.

Згідно "Звіту про постачання теплоенергії за 2011 рік" ф. 1-теп, підписаного директором КП "Броваритепловодоенергія" та в.о. начальника ВТВ, який зареєстровано Відділом статистики у місті Бровари, відпущено теплової енергії всього - 290107,0 Гкал, в т.ч. населенню - 255551,3 Гкал, що становить 88,09% від загальної кількості.

Відповідно до розрахунку "Складові тарифу на надання послуг на виробництво транспортування та постачання теплової енергії по КП "Броваритепловодоенергія" за 2011 рік", підписаного директором, головним бухгалтером та головним економістом: газ витрачений в 2011 році на виробництво теплової енергії становив всього - 61607,6 тис. грн., в т.ч. на населення - 44877,8 тис грн.; повна собівартість теплової енергії за 2011 рік, розрахована підприємством - 99045,7 тис. грн., в т.ч. населення - 78618,2 тис. грн.

Враховуючи, що відсоток відпущеної теплової енергії населення складає 88,09% від загальної кількості відпущеної теплової енергії підприємства, собівартість теплової енергії для населення повинна становити 77857,022 тис. грн. = (99045,7 тис. грн. (повна собівартість теплової енергії всього, розрахована підприємством) - 61607,6 тис. грн. (газ на виробництво теплової енергії всього)) х 0,8809 (відпущено теплової енергії населенню) + 44877,8 тис. грн. (газ на виробництво теплової енергії для населення).

Різниця в тарифах відповідно до перерахованої собівартості: 77857,022 тис. грн. (собівартість на виробництво транспортування та постачання тернової енергії для населення перерахована в ході ревізії) - 57988,255 грн. (фактичні нарахування за користування теплоенергією населенню) = 19868,767 тис. грн. (замість 20629,972 тис. грн.).

Отже, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення п. 5 та п. 6 Порядку від 11.06.2012 р. № 517 внаслідок нездійснення перерахунку собівартості за 2012 р. пропорційно відпущеної теплової енергії для населення відповідно до статистичних даних (форма 1-теп), завищено фактичну собівартість наданих послуг населенню, що призвело до зайвого нарахування різниці в тарифах та зайвого виділення коштів Державного бюджету, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 761178,00 грн. (різниця в тарифах фактичні відшкодована з державного бюджету).

Також, в ході ревізії проведено зустрічну звірку КП БІМ № 6, якою встановлено, що в період з 01.01.2011 р. по 01.08.2015 р. КП БІМ № 6 уклало з КП "Броваритепловодоенергія" 4 договори на виконання ремонтно-будівельних робіт на загальну суму (після уточнення та внесення змін додатковими угода дами до договорів) 845948,72 грн.

В той же час, за результатами проведення такої зустрічної звірки відповідачем встановлено, що до актів приймання виконаних будівельних робіт по укладеним договорам з КП "Броваритепловодоенергія" за період з 01.01.2011 р. по 01.08.2015 р. колективним підприємством по будівництву інженерних мереж № 6 необґрунтовано включено витрат на загальну суму 57580,21 грн. (без ПДВ), а саме:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року № 1 до договору на капремонт каналізаційного колектору в м. Бровари від 13.06.2012 р. № 45 - 47947,69 грн. (з ПДВ);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.05.2014 р. № 1 до договору на відновлення вулиці після капремонту каналізації по вул. Кірова в м. Бровари від 19.05.2014 р. № 121-14 - 172,72 грн. (з ПДВ);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.01.2015 р. № 1 до договору на капремонт каналізації по вул. М. Лагунової в м. Бровари від 05.01.2015 р. № 5-2015 - 9459,80 грн. (з ПДВ).

На думку відповідача, внаслідок завищення підрядником вартості виконаних робіт за вказаний період КП "Броваритепловодоенергія" понесено зайві витрати на суму 57580,21 грн. з ПДВ, що є порушенням п.3.1.10 ДБН Д.1.1-1-2000, п.3.3.10. ДБН Д.1.1-1-2000, п.3.2.7.7 ДБН Д1.1-1-2000, п.3.1.10.10 ДБН Д.1.1-1-2000, п.4.4.2.2, п.6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, що призвело до втрати активів та матеріальної шкоди (збитків) КП "Броваритепловодоенергія", які на момент завершення ревізії не відшкодовано.

На підставі Акту ревізії від 30.10.2015 р. № 06-20/069 відповідачем прийнято вимогу від 04.12.2015 р. № 10-06-14-14/9045 "Щодо усунення порушень законодавства", в якій від позивача вимагається усунути виявлені порушення законодавства, що призвели до збитків на суму 709772,00 грн. (різниця в тарифах фактично відшкодована з державного бюджету), на суму 761178,00 грн. (різниця в тарифах фактичні відшкодована з державного бюджету) та на суму 57580,21 грн. в частині не підтвердження вартості виконаних робіт, здійснених КП БІМ №6.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" визначено, що:

- двоставковий тариф на теплову енергію - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

За умовами п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Згідно п. 20. Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одними з основних принципів бухгалтерського обліку є принцип нарахування та відповідність доходів і витрат, який передбачає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. А також принцип періодичності, тобто можливості розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 Порядку та Умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок надання у 2012 році субвенції з державного бюджету), обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, з урахуванням перерахунків за низькоякісні та надані не в повному обсязі послуги та відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг.

Оскільки субвенція за 2011 рік виплачувалася у 2012 році, норми вищевказаного законодавчого документу застосовуються до всього досліджуваного періоду.

Відповідно до п. 7 цього Порядку розрахунок обсягу заборгованості складається за формою згідно з додатком 3, погоджується відповідним структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування та разом з документами, зазначеними у пункті 5 цих Порядку та умов, подається учасниками розрахунків територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

У п. 5 Порядку надання у 2012 році субвенції з державного бюджету передбачено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів: 1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою; 2) копія рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; 3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема: з надання послуг з теплопостачання (за формою №1С-теплопостачання); з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою № 1С- водопостачання, водовідведення); 4) звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою № 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою № 1-каналізація).

Як вказано в акті ревізії, субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах залишок за 2012 рік виплачувалася у 2014 році. Викладені вище положення Порядку надання у 2012 році субвенції з державного бюджету тотожні, передбаченим у Порядку та умовах надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30, на які посилаються перевіряючі в акті ревізії (далі по тексту - Порядку надання у 2014 році субвенції з державного бюджету).

В той же час, звіт про постачання теплоенергії за формою № 1-теп, який відповідач вважає підставою для перерахунку, є формою статистичного документу та складається виключно за сумою річних показників постачання теплової енергії і не містить жодного фінансового показника, які б визначалися пропорційно відпущеної теплової енергії для населення, не містить жодних показників у відсотковому відношенні; не вказує на необхідність проведення будь-яких перерахунків; містить узагальнені за щомісячними даними показники відпущеної теплової енергії за календарний рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на форму № 1-теп як на правову підставу для перерахунку собівартості пропорційно відпущеної теплової енергії для населення за 2011- 2012 роки є безпідставними.

Перерахунок фактичної собівартості теплової енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню за рік, в залежності від співвідношення показників кількості Гігакалорій тепла відпущених населенню у загальній кількості відпущених Гігакалорій за рік, вказаних у формі № 1 ТЕП (річна), який проведено в Акті ревізії, Порядком надання у 2012 році субвенції з державного бюджету та Порядку надання у 2014 році субвенції з державного бюджету не передбачено.

Відповідно до п. 3 Порядку № 30, перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Отже, враховуючи зазначені норми Порядків у позивача виникає обов'язок обліковувати суми заборгованості по різниці в тарифах щомісяця за наростаючим підсумком, щоб на момент перерахування субвенції забезпечити фактичний розмір непогашеної заборгованості, існуючий на початок місяця, в якому проводився перерахунок субвенції.

Пунктом 9-1 Порядку № 30 передбачено, що для отримання компенсації суб'єкти господарювання подають до місцевих фінансових органів:

1) рішення територіальної комісії про узгодження обсягу компенсації;

2) документи, зазначені у пункті 5 цих Порядку та умов.

Згідно п. 10 місцеві фінансові органи узагальнюють подані відповідно до пункту 9 цих Порядку та умов документи та надсилають щомісяця до 5 і 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій договори про організацію взаєморозрахунків і реєстри договорів для формування та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договори про організацію взаєморозрахунків.

Для отримання компенсації місцеві фінансові органи узагальнюють подані відповідно до пункту 9-1 цих Порядку та умов документи і надсилають щомісяця до 20 числа фінансовим управлінням обласних та Київської міської держадміністрацій реєстри підприємств, які отримують компенсацію, згідно з додатком 9 до цих Порядку та умов для формування та подання щомісяця до 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру у розрізі суб'єктів господарювання разом з розрахунками обсягу компенсації згідно з додатком 8 до цих Порядку та умов та копіями рішень територіальних комісій про узгодження обсягу компенсації.

Пунктом 11 Порядку № 30 передбачено, що Мінрегіон узагальнює подані відповідно до абзацу першого пункту 10 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Для фінансування компенсації Мінрегіон узагальнює подані відповідно до абзацу другого пункту 10 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр у розрізі суб'єктів господарювання та подає його щомісяця до 25 числа Мінфіну.

Відповідно до Додатку № 8 Порядку № 30 форма Розрахунку обсягу компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення передбачає щомісячне обрахування обсягу компенсації.

Щодо завищення витрат на будівельні роботи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обґрунтовуючи неправомірність завищення позивачем витрат на вказані роботи відповідач не надав належних та допустимих доказів цих висновків.

Так матеріали справи не містять розрахунків та їх нормативного обґрунтування, якими відповідач мав обґрунтувати висновки акту перевірки (а. с. 76 - 83 Т. 1).

Посилаючись в акті на оборотно-сальдові відомості, акт звірки взаєморозрахунків позивача з ПАТ Мостобуд «Управління механізації», відповідач в якості доказів цих документів не долучив.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В свою чергу, апелянт наголошує в апеляційній скарзі на єдину підставу для скасування судового рішення - невірний висновок суду першої інстанції про неправомірність спірної вимоги, оскільки, згідно практики Верховного Суду України вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, при цьому, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними, а також приходить до висновку про відсутність порушень з боку суду першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, з огляду на наступне.

Предметом даного позову є оскарження вимоги з підстав неправомірності висновку відповідача про наявність самого порушення законодавства при визначенні позивачем потреби в бюджетних коштах, а не сума збитків, що визначені інспекцією, та необхідність їх відшкодування за умови наявності самого порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскарження позивачем спірної вимоги в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року (справа №21-601а14).

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом комунально-побутового підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору колективне підприємство по будівництву інженерних мереж № 6 про визнання протиправною та скасування вимоги в частині залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.