Постанова № 57813956, 18.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2016 рокусправа № 808/9069/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

За участю представників:

Позивача - Мандров О.А. ( довіреність № 2 від 18.05.2016 року)

Позивача - Антоненко Ю.С. ( довіреність № 1 від 18.05.2016 року)

Позивача - Губіцький І.Й. ( витяг з наказу від 07.04.2016 року)

Відповідача - Воронкова Н.В. ( довіреність від 11.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 р.

у справі № 808/9069/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард"

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 19.08.2015,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" звернулось до суду з адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 19.08.2015 року, яким підприємству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 4880 гривень (3904 гривень основного платежу та 976 гривень штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятим повідомленням-рішенням та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки його контрагента та встановлені цим актом факти не спростовують факту здійснення господарських операцій між підприємствами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просять суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що податковим органом на підставі наказу №529 від 20.07.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ЮНА ПРОМ" за період з 15.02.2012 по 31.05.2015 роки.

За результатами перевірки складений Акт №553/08-15-22-0113/03749000 від 31.07.2015 року (далі - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено ПДВ за квітень 2013 року на 3904 гривень.

На підставі акту перевірки №553/08-15-22-0113/03749000 від 31.07.2015 року Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 19.08.2015, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем - на 3904 гривень, за штрафними( фінансовими) санкціями (штрафами) - на 976 гривень.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Встановлено, що 01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" та ТОВ "ЮНА ПРОМ" укладено договір поставки нафтопродуктів №23 від 01.04.2013 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "ЮНА ПРОМ") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "АФ Авангард") нафтопродукти, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, постачання здійснюється партіями, на кожну з яких оформлюється накладна із зазначенням найменування товару, кількості, ціни, постачання здійснюється на підставі заявок покупця згідно з додатком 1 до договору.

На виконання умов укладеного договору перевіряючим були пред'явлені наступні документи: видаткова накладна №юн-21840 від 23.04.2013 року на отримання 2 677л. бензину, рахунок фактура № 00000006 від 23.04.2013 року, податкова накладна №67 від 23.03.2013 року, платіжне доручення №144 від 29.04.2013 на 23423,75 грн.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акт від 05.02.2014 року № 023/08-22-22-11/38042650 2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЮНА ПРОМ" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Будбізнеспром - Т" за період січень 2013 року, з ПП "Алікона" за період січень 2013 року", яким встановлено відсутність у вказаного контрагента позивача складських приміщень, основних засобів, управлінського та технічного персоналу, майна, транспортних засобів і механізмів, що необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу бензину та незнаходження його за юридичною адресою, не спростовують дійсність укладених товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" з контрагентом правочину щодо постачання товару та не можуть вважатися судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що незнаходження контрагента за місцезнаходженням, порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" відповідачем не надано.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договору та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 808/9069/15 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард"- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000022200 від 19.08.2015 року, яким визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 4880 гривень (3904 гривень основного платежу та 976 гривень штрафних санкцій).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" з бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області суму сплаченого судового збору у розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні) 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.05.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак