Ухвала суду № 57813916, 18.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2016 рокусправа № 804/16282/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: Подольної Н.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі №808/16282/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

10.12.15р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "АВІАС" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №000581310 від 06.08.2015 року за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобов'язання: за основним платежем 13883,00 грн. та штрафні санкції 6941,5 грн., а всього 20824,50 грн. прийняте Ковельською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Волинській області.

В обґрунтування позову зазначено, що при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку позивач оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям не включає до об'єкту оподаткування через використання ними нафтопродуктів у своїй господарській діяльність (комерційне використання). Позивачем зауважено, що при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку товариство виходило з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3 - гр. 4 додатку 6 до декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській (комерційній) діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі №808/16281/15 адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №000581310 від 06.08.2015 року за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобов'язання: за основним платежем 13883,00 грн. та штрафні санкції 6941,5 грн., а всього 20824,50 грн., прийняте Ковельською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Волинській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є законним та відповідає вимогам ПК України, адже через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля" Терміни та визначення понять"), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9, п.213.1 ст.213 ПК України. Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 липня 2015 року посадовими особами Любомльського відділення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «АВІАС» за травень 2015 року, за наслідками якої складено акт №134/21/32560942 від 17.07.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 213, 214, 215, 216 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) та Наказу Міністерства Фінансів України №14 від 23.01.2015 року форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «АВІАС», що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 року у сумі 13883.00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №000581310 від 06.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на суму 20824.50 грн. у тому числі за основним платежем на суму 13883 грн. та за штрафними фінансовим санкціями на суму 6941.5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №000581310 від 06.08.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не здійснювалась реалізація підакцизних товарів кінцевому споживачу через мережу АЗС, а відтак, він проводив комерційну діяльність з продажу палива для його наступного використання особами - контрагентами в своїй господарській діяльності, відтак ТОВ НВП не має сплачувати акцизний податок.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

Як визначено пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213цього Кодексу.

Згідно з пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Абзацом 2 пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що реалізацією субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

Отже, чинним податковим законодавством визначено, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України, якщо платником здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, встановлено, що додаток 6 розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Тобто, Порядком виділено, що в окремій графі зазначається вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМ України від 20.12.1997р. №1442, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Відповідно до вказаних Правил вони визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування, тобто регулюють порядок роздрібної, а не оптової торгівлі нафтопродуктами. Суд відмічає, що згадані Правила не містять заборони на оптовий продаж пального через АЗС.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач заперечує факт продажу пального особам через АЗС, так само заперечує й той факт, що в його власності або користування перебувають будь які АЗС. Позивач наголошує, що він лише здійснює продаж пального за довірчими документами на торгівельних точках, сам продаж пального відбувається у АЗС - партнерах, які є окремими юридичними особами та поатниками податків. На підтвердження вказаних фактів позивачем надано довідку про відсутність у нього у володінні або користування АЗС. (а.с.26)

Відповідачем вказаних фактів спростовано не було, хоча доводи податкового органу ґрунтуються суто на висновку про здійснення позивачем продажу пального саме через АЗС, в акті перевірки не наведено адреси здійснення такого продажу, обсягів, та кінцевого споживання, тощо.

Більш того, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем прийнято на підставі акту камеральної перевірки, тобто на підставі лише поданої позивачем звітної податкової документації, водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що неможливим є встановлення факту продажу товару споживачам з некомерційним призначенням.

Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 71 КАС України, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 88 КАС України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», судом було відстрочено Ковельській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Станом на час розгляду справи заявником апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1339.80грн. (1218х110%) не сплачено, відтак, суд вважає за необхідне стягнути з заявника на користь спеціального фонду Державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 1339.80грн..

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі №808/16282/15 - залишити без змін.

Стягнути з Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області на користь спеціального фонду державного бюджету (УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у сумі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна