Постанова № 57813606, 28.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2016 року № 826/18371/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002162203 від 04.03.2015 року та № 0002172203 від 04.03.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" неправомірно зроблений висновок про те, що сума податкового кредиту завищено по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С» оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог посилаючись на Податковий кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" завищено суму задекларованого податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 2 лютого 2015 року по 6 лютого 2015 року на підставі направлення від 2 лютого 2015 року №147/22-03 та наказу від 30 січня 2015 року № 175 виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент" з питань дотримання вимог законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп» ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С» за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 13 лютого 2015 року № 91/1-26-50-22-03/36483644, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремс-Інструмент":

- п. 1, п. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 304 911 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 95 876 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 11 143 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 26 992 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 45 624 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 32 820 грн., за 2013 рік на суму 92 456 грн.;

- п. 1, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 331 014 грн., в таму числі за січень 2012 року в сумі 1 477 грн., за лютий 2012 року в сумі 1 098 грн., за березень 2012 року в сумі 8 037 грн., за травень 2012 року в сумі 14 922 грн., за червень 2012 року в сумі 10 785 грн., за серпень 2012 року в сумі 14 880 грн., за вересень 2012 року в сумі 12 985 грн., за жовтень 2012 року в сумі 7 926 грн., за листопад 2012 року в сумі 7 660 грн., за грудень 2012 року в сумі 12 865 грн., за січень 2013 року в сумі 18 392 грн., за червень 2013 року в сумі 24 678 грн., за липень 2013 року в сумі 34 352 грн., за грудень 2013 року в сумі 37 292 грн., за січень 2014 року в сумі 25 022 грн., за лютий 2014 року в сумі 33 811 грн., за березень 2014 року в сумі 6 667 грн., за квітень 2014 року в сумі 27 595 грн., за травень 2014 року в сумі 18 988 грн., за червень 2014 року в сумі 10 582 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 13 лютого 2015 року № 91/1-26-50-22-03/36483644 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2015 року № 00021622-03, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремс-Інструмент» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 411 931, 25 грн., з якої: за основним платежем - 329 537 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 384, 25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 131;14010100 та податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2015 року № 0002172203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремс-Інструмент» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 261 293, 75 грн., з якої: за основним платежем - 209 035 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 258, 75 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремс-Інструмент» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С» за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про наступне.

6 серпня 2012 року між ТОВ «Вектор 8», як оргкомітетом, та ТОВ «Ремс-Інструмент», як учасником, укладено договір на учать у виставці №0608/12. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи містяться аналогічні договори між ТОВ «Вектор 8» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 17 серпня 2012 року №1708/12, від 21 грудня 2011 року №2112/11.

Також позивачем надано докази на виконання умов зазначених договорів: видаткові накладні, рахунки на оплату та виписані ТОВ «Вектор 8» на користь ТОВ «Ремс-Інструмент» податкові накладні, виписки з особового рахунку, як підтвердження оплати наданих послуг.

ТОВ «Ремс-Інструмент» надано докази подальшої реалізації продукції згідно до договорів поставки сантехнічних виробів.

9 квітня 2014 року між ТОВ «Трейдстар», як оргкомітетом, та ТОВ «Ремс-Інструмент», як учасником, укладено договір на учать у виставці №09/04-14. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи містяться аналогічні договори між ТОВ «Трейдстар» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 15 квітня 2014 року №15/04-14, від 23 квітня 2014у року №23/04-14.

На виконання умов договорів між ТОВ «Трейдстар» та ТОВ «Ремс-Інструмент» підписано акти надання послуг. ТОВ «Трейдстар» на користь ТОВ «Ремс-Інструмент» виписало податкові накладні та рахунки на оплату. Також позивач надав звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, видаткові касові ордери.

3 січня 2012 року між ТОВ «Прорітейл», як постачальником, та ТОВ «Ремс-Інструмент», як покупцем, укладено договір поставки №PI-250, за предметом якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у договорі, прийняти та оплатити інструмент у кількості, асортименті, за ціною та на умовах згідно рахунку-фактури.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: рахунок на оплату, податкову накладну, виписку з особового рахунку та докази подальшої реалізації придбаного товару (договори, податкові накладні, видаткові накладні).

1 квітня 2011 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як покупцем, та ТОВ «РА-ЛЕГАТ», як постачальником, укладено договір поставки №РІ-91. За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити сантехнічні вироби у кількості, асортименті, за ціною та на умовах згідно рахунку-фактури.

28 листопада 2011 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «РА-ЛЕГАТ», як оргкомітетом, укладено договір поставки №2811. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові касові ордери, виписку з особового рахунку та догори поставки товарів подальшої реалізації товару.

Проте відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено переміщення продукції у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Ремс-Інструмент» із ТОВ «Норісвел-С» в акті перевірки також зазначено, що не встановлено переміщення виготовленої продукції, згідно договору поставки за №20-01/14 від 20.01.2014 року.

Проте відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року у справі № К/9991/64514/11.

1 жовтня 2011 року між ТОВ «НВО Укрспецатом», як постачальником, та ТОВ «Ремс-інструмент», як покупцем, укладено договір поставки №РІ-190. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити сантехнічні вироби у кількості, асортименті, за ціною та на умовах згідно рахунку-фактури.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, виписку з особового рахунку та догори поставки товарів подальшої реалізації товару.

Взаємовідносини ТОВ «Ремс-інструмент» та ТОВ «Славкосметік-груп» згідно договору поставки №РІ-151 відповідачем спростовано посиланням на протокол допиту свідка ОСОБА_1, яким встановлено непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

3 грудня 2013 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «НВК ЕКСПЕРТ-БУД», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №03-12/13. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові касові ордери, виписку з особового рахунку та договори поставки товарів подальшої реалізації товару.

В матеріалах справи містяться аналогічні договори між ТОВ «НВК ЕКСПЕРТ-БУД» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 11 грудня 2013 року №11-12/13, від 17 грудня 2013 року №17-12/13, від 25 грудня 2013 року №25-12/13.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові касові ордери, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, договори поставки товарів подальшої реалізації товару.

31 травня 2013 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «ГРОНОС», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №31/05/13. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи міститься аналогічний договір між ТОВ «ГРОНОС» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 7 червня 2013 року №07-06/13.

На підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки на оплату, податкові накладні, договори поставки товарів подальшої реалізації товару.

13 грудня 2012 року між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА-ЕКСПЕРТИЗА», як Виконавцем, та ТОВ «Ремс-інструмент», як замовником укладено договір про надання послуг №1312-12, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх згідно умов до цього договору. Під послугами слід розуміти консультування з питань комерційної діяльності й керування і тд. Факт надання замовнику послуг фіксується шляхом підписання сторонами акту надання послуг.

У відповідності до договору сторонами підписано акти надання послуг, позивачем виписано рахунки на оплату, та «БУДІВЕЛЬНА-ЕКСПЕРТИЗА» виписано на користь ТОВ «Ремс-інструмент» податкові накладні. Також позивачем надано виписки з особового рахунку та платіжні доручення.

30 липня 2013 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «Юр Фактор», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №30-07/13. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи містяться аналогічні договори між ТОВ «Юр Фактор» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 26 липня 2013 року №26-07/13, від 25 липня 2013 року № 25-07/13, від 22 липня 2013 року № 22-07/13.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин відповідно до зазначених договорів в матеріалах справи містяться: акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки на оплату, податкові накладні.

12 вересня 2012 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «ТД Мустанг», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №12-09/12. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин відповідно до зазначеного договору в матеріалах справи містяться: акти надання послуг, специфікації, рахунки на оплату, податкові накладні, виписку з особового рахунку, платіжні доручення.

3 грудня 2012 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ТОВ «Ариал», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №03-12/12. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи містяться аналогічні договори між ТОВ «Ариал» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 17 грудня 2012 року №17-12/12, від 21 грудня 2012 року № 21-12/12.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин відповідно до зазначених договорів в матеріалах справи містяться: акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки на оплату, податкові накладні.

30 травня 2012 року між ТОВ «Ремс-інструмент», як учасником, та ПП «В.Е.Е.Р.», як оргкомітетом, укладено договір на участь у виставці №30/05-12. Згідно предмету зазначеного договору учасник надає для експонування на комерційно-торговій виставці зразки свої продукції і товарів, а оргкомітет організує виставлення цих товарів та продукції, сприяє укладенню взаємовигідних угод між учасником та третіми особами, а також надає учаснику додаткові послуги.

В матеріалах справи міститься аналогічний договір між ТОВ «ГРОНОС» та ТОВ «Ремс-Інструмент» від 4 травня 2012 року №04/05-12.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин відповідно до зазначених договорів в матеріалах справи містяться: акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні, специфікації, виписка з особового рахунку.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремс-інструмент» та ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновки відповідача, щодо відсутності фактичних доказів з котрагентом, оскільки надано докази на підтвердження реального здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесення до складу до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдстар», ТОВ «НВК Експерт-Клуб», ТОВ «Гронос», ТОВ «Юр Фактор», ТОВ «Ариал», ПП «Вектор 8», ЗАТ «НВО Укрспецатом», ТОВ «Будівельна експертиза», ПП. «В.Е.Е.Р.», ТОВ «Ра-Легат», ТОВ «ТД «Мустанг», ТОВ «Славкосметік Груп», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Норісвел-С», тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0002162203 від 04.03.2015 року та № 0002172203 від 04.03.2015 року визнаються протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремс-Інструмент» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0002162203 від 04.03.2015 року та № 0002172203 від 04.03.2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда