Постанова № 57813438, 17.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 травня 2016 р. № 820/1218/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції стосовно зазначення батьком дитини ОСОБА_6 в актовому запису про народження ОСОБА_3 та зобов'язати його внести зміни до такого актового запису шляхом видалення інформації щодо батька дитини ОСОБА_6.

Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним чином.

ОСОБА_6 був громадянином держави Ізраїль, за правовстановлюючими документами якої він не є батьком ОСОБА_3, а тому оскаржуваний актовий запис є неправомірним, чим порушуються її спадкові права, як матері померлого ОСОБА_6, та потребує судового захисту.

Представник позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала з підстав його незаконності та необгрунтованості.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог ст. 128 КАСУ.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 28 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (він же ОСОБА_6), про що 29 вересня 2010 року видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1.

Як вбачається з доказів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 в державі Ізраїль, що підтверджується виданим в державі Ізраїль відділом прийому населення та міграційного відомства в м. Рішон-ле-Ціон 18 грудня 2014 року свідоцтвом про народження. У графі «батько» відсутній запис «ОСОБА_6».

При судовому розгляді встановлено, що за законами держави Ізраїль дитина може вважатися народженою в Ізраїлі і бути громадянкою Ізраїлю тільки в тому випадку, якщо була зачата на території цієї країни. ОСОБА_3 народилася в Ізраїлі, але не була там зачата.

Згідно з законом держави Ізраїль про реєстрацію населення 1965 року батьком дитини, народженої на території Ізраїлю, у заміжньої жінки, має бути записаний виключно її законний чоловік на момент народження дитини. При цьому, громадянин Ізраїлю, який зареєстрував шлюб за межами Ізраїлю, повинен впродовж 30 днів з моменту реєстрації зареєструвати його в МВС Ізраїлю.

Як свідчать докази у справі, вказаного не було зроблено подружжям, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, у зв'язку з цим, в державі Ізраїль не було визнано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, не надано легітимності свідоцтву про шлюб, яке видано на території України, а тому в свідоцтві про народження, яке видано в державі Ізраїль в графі «батько» відсутній запис «ОСОБА_6».

Судом також встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Беер Яков Держава Ізраїль, зареєстрована громадянином України, на підставі чого Посольством України в Державі Ізраїль 29 лютого 2012 року видана Довідка про реєстрацію громадянином України.

10 червня 2015 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на підставі свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження дитини, що видане в державі Ізраїль, в Україні видано свідоцтво про народження ОСОБА_3, серія НОМЕР_2, в якому у графі «батько» записано - ОСОБА_6.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 7 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 2 Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961, ратифікованою в Україні 02.04.2003 р., кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Пунктом 7 зазначених Правил передбачено, що проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України 05.12.2003 р. № 237/803/151/5 документи, подані для проставлення апостиля, розглядаються відповідними компетентними органами. Компетентні органи з'ясовують: чи підлягають подані документи проставленню апостиля; справжність підпису та якість, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжність відбитків печатки та/або штампа, проставлених на документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 65 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Згідно з ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження тощо.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України

Згідно з статтею 122 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

У відповідності до ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до пункту 14 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.

Згідно з пунктом 21 вказаних Правил при різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 народилася в шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а тому ОСОБА_6 записаний батьком дитини правомірно. Даний шлюб, як підтвердили в судовому засіданні особи, що беруть участь у справі, було розірвано в судовому порядку в 2014 році. Питання щодо визнання його недійсним не виникало.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_3, ОСОБА_6 (він же ОСОБА_6), про що 14 листопада 2014 року зроблено актовий запис про смерть № 1575 Красногорським управлінням ЗАГС Головного управління ЗАНС Московської області.

Як встановлено з доказів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_6, батько ОСОБА_3, за життя піклувався про дочку, надавав матеріальну допомогу.

Наведені обставини свідчать, що свідоцтво про народження, яке видано в Україні, містить точні та перевірені дані про ОСОБА_3. При його видачі за заявою матері дитини ОСОБА_2, якою подавалися для реєстрації свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, що видавалося в державі Ізраїль, свідоцтво про зміну ім'я батька, довідка про громадянство дитини, Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції надсилалися запити до Балаклійського відділу реєстрації актів цивільного стану про підтвердження шлюбу. Лише після отримання цих документів Відповідачем було видано документ - свідоцтво про народження дитини.

Судом встановлено, що свідоцтво про народження, яке видано в Україні, не суперечить свідоцтву про народження, яке видано в Державі Ізраїль. Тим більше, що ОСОБА_3 є громадянином України, що підтверджено документально Довідкою про реєстрацію громадянином України.

Таким чином, всі документи видані належними компетентними органами держав Ізраїль та Україна, немає підстав сумніватися у їх легітимності та достовірності.

На підставі доказів по справі суд приходить до висновку, що дитина народилася в шлюбі, шлюб було розірвано набагато пізніше після народження дитини. Даний шлюб не було визнано недійсним.

Окрім того, відповідно до ст. 137 СК України встановлено можливі випадки оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини:

1) якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства;

2) якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці;

3) якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Інших підстав, ніж ті, що передбачені ст. 137 СК України, для оскарження батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини чинним законодавством не передбачено. Тому у позивача немає правових підстав для оспорювання батьківства.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20.05.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.