Постанова № 57813233, 10.05.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/272/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач) та з урахуванням заяви від 29.03.2016 (а.с. 59-63) просив скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.03.2015 №679-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний наказ відповідач видав у період перебування на розгляді у Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у користування (оренду) земельної ділянки площею 5,40 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на те, що Земельний кодекс України не містить обмежень щодо видання наказів на виготовлення проекту землеустрою із відведення земельної ділянки необмеженому колу осіб, а відтак оспорюваний наказ є правомірним. Зазначав, що державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,40 га за кадастровим номером НОМЕР_1 скасовано 30.12.2015 у зв'язку з її поділом.

У ході судового розгляду справи позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 10.05.2015 представник відповідача не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. 10.05.2016 судом отримано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення її участі у судовому засіданні. Розглянувши дане клопотання суд залишив його без задоволення з огляду на відсутність будь-яких доказів його обґрунтування та зважаючи на правовий статус відповідача як суб'єкта владних повноважень, який не обмежений у колі своїх представників, а також приймаючи до уваги ту обставину, що представник відповідача був присутнім в усіх інших попередніх судових засіданнях, надавав свої заперечення проти позову та докази в їх обгрунтування.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Сільський голова Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, що залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ухвалою суду від 11.04.2016, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області утворено у результаті реорганізації Головного управління Держземагентства у Полтавській області.

Суд встановив, що позивачем 13.10.2014 подано до Головного управління Держземагентства у Полтавській області клопотання від 08.10.2014 про надання дозволу для розробки проекту відведення земельної ділянки із земель державної власності площею 5,40 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 219/.

03.12.2014 відповідач видав наказ № 5072-СГ, на підставі якого надав ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,40 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 220/.

18.02.2015 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надання її в користування (оренду) терміном на 49 років.

04.03.2015 Головне управління Держземагентства у Полтавській області листом вих. №31-16-0.4-2454/2-15 повідомило позивача про те, що:

- назва документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ- 5302321392015 від 17.02.2015) не відповідає назві виготовленої документації із землеустрою;

- мають місце розбіжності щодо площ та суміжних землекористувачів в поданому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України /а.с. 249/.

У зв'язку з наведеним, позивачу запропоновано усунути недоліки та повторно подати до Головного управління Держземагентства у Полтавській області проект землеустрою для його погодження та затвердження.

Разом з цим, 29.12.2014 Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області отримано клопотання Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, у тому числі, земельної ділянки площею 5,40 га кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с. 86, 159/.

02.03.2015 Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області видано наказ №679-СГ, яким надано дозвіл Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,4 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 88/.

На підставі даного наказу Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області 05.08.2015 звернулась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з клопотанням вих. № 278 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с. 157/.

У свою чергу, на підставі розробленої ФОП ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,4001 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 151-156/ третя особа 30.12.2015 звернулась до відділу Держгеокадастру у Чорнухинському районі Полтавської області з метою проведення державної реєстрації земельних ділянок, утворених у результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Чорнухинському районі Полтавської області 30.12.2015 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, закрито Поземельну книгу НОМЕР_1 /а.с. 89-108/ та проведено державну реєстрацію утворених у результаті поділу земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів та відкриттям Поземельних книг:

- кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,6501 га;

- кадастровий номер НОМЕР_3 площею 1,2500 га;

- кадастровий номер НОМЕР_4 площею 1,7500 га;

- кадастровий номер НОМЕР_5 площею 1,7500 га /а.с. 109-148/.

Разом з цим, ОСОБА_1 упродовж 2015 року неодноразово звертався до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, на які отримував повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про наявність недоліків /а.с. 249-250/.

У жовтні 2015 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надати її в користування (оренду).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі 816/4355/15 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надати її в користування (оренду) /а.с. 14-25/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі 816/4355/15 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задоволено частково, визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.09.2015 №1955/0/72-15 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та надання її в користування (оренду); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.07.2015 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надати її в користування (оренду) /а.с. 26-36/.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянуло клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та листом від 04.03.2016 вих. №1042/6-16 повідомило позивача про те, що:

- у наданій на розгляд землевпорядній документації потребують уточнення дані щодо земель за рахунок яких передбачено відведення земельної ділянки;

- до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у відповідності до вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій" необхідно долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування в повному обсязі, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення земельної ділянки в порядку, встановленому законом);

- матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) необхідно привести у відповідність до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами, "Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою", затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №255;

- інформація про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 не внесена до Державного земельного кадастру /а.с. 69-70/.

У зв'язку з наведеним позивачу запропоновано вжити відповідних заходів, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд.

Стверджуючи про те, що подальший розгляд відповідачем клопотання ОСОБА_1 про затвердження землевпорядної документації є неможливим з огляду на завершений поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.03.2015 №679-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя вказаної статті встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме у частині третій вказаної статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.

Прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». «На підставі» означає, зокрема, що суб'єкт владних повноважень повинен діяти на виконання їх, за умов та обставин, визначених ними. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до повноважень, які прямо встановлені законом (так звані «прямі повноваження»), або безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (так звані «похідні повноваження»). «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен дотримуватися встановленої законом процедури прийняття рішення або вчинення дії і обирати лише визначені законом засоби.

Критерій «з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано» інакше може бути сформульовано як принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Якщо мету повноваження в законі не визначено, то слід виходити із загальної мети, яка визначена у статті 3 Конституції України - утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Критерій «обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення) дій» вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість врахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх припущеннями, а не конкретними обставинами.

Критерій «добросовісності» вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

За приписами частини першої статті 123 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Абзацом першим частини другої вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

А відповідно до частини четвертої згаданої статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевказані правові положення, суд зазначає, що статтею 123 Земельного кодексу України чітко визначено процедуру надання земельних ділянок у користування. Зокрема, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення повинна звернутися з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного суб'єкта владних повноважень, визначеного статтею 122 цього Кодексу. У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду такого клопотання надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовляє у його наданні.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 03.12.2014 №5072-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 220/.

Приватним підприємством "Чорнухинський центр земельного кадастру" на замовлення ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5,4000 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 213-248/.

Згідно з частиною шостою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

При цьому в силу положень частини десятої статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Як встановлено судом, після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 позивачем 18.02.2015 подано до Головного управління Держземагентства у Полтавській області клопотання про затвердження даного проекту землеустрою.

Однак, відповідач листом від 04.03.2015 вих. №31-16-0.4-2454/2-15 повідомив позивача про наявні недоліки проекту землеустрою та повернув його на доопрацювання /а.с. 249/.

Водночас 02.03.2015, у період перебування на розгляді у Головному управлінні Держземагентства у Полтавській області клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, відповідачем видано наказ №679-СГ, яким надано дозвіл Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,4 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 88/.

Таким чином, не завершивши розгляд клопотання ОСОБА_1 про затвердження вже виготовленого проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 відповідач прийняв оспорюване рішення про надання дозволу Мокіївській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки.

Суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 791 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Дійсно ні Земельний кодекс України, ані жоден інший чинний на момент виникнення спірних відносин нормативно-правовий акт не містив прямої заборони відповідачу щодо розгляду клопотань заінтересованих осіб про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на конкретну земельну ділянку.

Разом з цим, суд зауважує, що статтею 123 Земельного кодексу України визначено конкретну послідовність дій органу, уповноваженого від імені держави надавати земельні ділянки державної та/або комунальної власності у користування, щодо розгляду даного питання, що ініціюється заінтересованою особою шляхом подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки та завершується прийняттям уповноваженим органом рішення про погодження такого проекту землеустрою або про відмову у його погодженні.

Частина перша статті 8 Конституції України проголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13 Конституції України). До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Суд також враховує приписи частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25.11.1999) Суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований (пункт 31).

Таким чином, принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права та являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. Така неврегульованість чи відсутність визначеності в діяльності органів державної влади щодо особи може мати негативні наслідки і призвести до сваволі.

Застосовуючи принцип правової визначеності як складову принципу верховенства права під час розгляду даного спору, суд зауважує, що надання відповідачем дозволу третій особі на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки у період перебування на розгляді у Головному управлінні Держземагентства у Полтавській області клопотання ОСОБА_1 про затвердження вже виготовленого проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки у користування беззаперечно становило втручання у права та законні інтереси позивача, зокрема, гарантоване частиною другою статті 13 Конституції України право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Наведений висновок суд, окрім вищевикладеного, обґрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 у справі 816/4355/15 визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, та надання її в користування (оренду); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.07.2015 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 5,4000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надати її в користування (оренду) /а.с. 26-36/.

У даному судовому рішенні надано правову оцінку доводам відповідача щодо невідповідності розробленого за заявою ОСОБА_1 проекту землеустрою вимогам чинного законодавства та визнано такі доводи протиправними, у зв'язку з чим зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку в користування (оренду).

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А відповідно до приписів статті 255 названого Кодексу постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначив: "пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

У контексті наведеного вище, суд, враховуючи фактичні обставин даної справи, зазначає, що видання відповідачем оспорюваного наказу стало передумовою неможливості виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 у справі 816/4355/15, у зв'язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, скасуванням зазначеного кадастрового номера, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та закриттям Поземельної книги, що підтверджено матеріалами справи.

У свою чергу, відповідні обставини не відповідають суті описаного вище принципу правової визначеності, складовою якого є гарантування особі виконання остаточного судового рішення.

У ході судового розгляду справи відповідач не зміг пояснити, яку саме легітимну мету він переслідував прийнявши спірне рішення.

Так, представник відповідача у судовому засіданні стверджувала, що клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, у тому числі, земельної ділянки площею 5,40 га кадастровий номер НОМЕР_1 Мокіївською сільською радою Чорнухинського району Полтавської області подано з метою забезпечення зацікавлених громадян земельними ділянками.

Однак, клопотання третьої особи не містить посилань на відповідні цілі /а.с. 86/.

Суду не надано відомостей про конкретних осіб, які зверталися до Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області із заявами про надання земельних ділянок у власність чи користування.

До того ж, суд звертає увагу на положення абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною другою згаданої статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, набуття громадянами права власності чи користування земельними ділянками чітко регламентовано Земельним кодексом України. При цьому відповідна процедура не передбачає посередницької участі органу місцевого самоврядування під час розгляду питань про передачу у власність чи користування земельних ділянок державної власності, до яких відноситься земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем були використані надані йому законом повноваження із неналежною метою, що за своїм змістом є зловживанням ними.

Відповідачем також не обґрунтовано яку ж легітимну мету вони переслідували, які цілі досягали, використовуючи у такий спосіб свої повноваження, та не доведено, що прийняття вищезгаданих рішень була обумовлена щирим наміром реалізувати свої владні управлінські функції та досягнути поставлених цілей і справедливих результатів.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем таких доказів не надано.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення винесене відповідачем з порушенням критеріїв правомірності, визначених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме таких як «використання повноважень з метою, з якою вони надані», «обґрунтованості» та «добросовісності», а відтак позовну заяву ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

За приписами пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

А відповідно до частини другої статті 11 названого Кодексу, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки оспорюваний у даній справі наказ видано 02.03.2015 (а не 04.03.2015, як про це зазначив позивач у прохальній частині позову) та він є правовим актом індивідуальної дії, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 02.03.2015 №679-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 02 березня 2015 року №679-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 16 травня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько