Постанова № 57813205, 17.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року № 813/6972/14

о 12 год., 24 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6972/14 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27», представники - Держицький І.Р., Давидович М.І.до Миколаївської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Петришин Р.Є.про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у якому просить із врахуванням зави про зміну позовних вимог, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками відповідача викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийнято спірні рішення. Позивач вважає що в акті перевірки не зазначено, кому (якому покупцю, замовнику), коли, на підставі якого договору, по якому документу, на яку суму, які товари (роботи, послуги) були продані (надані, виконанні) нижче собівартості. При цьому не зазначається, яка саме була сформована собівартість такого товару (роботи, послуги) та ціна продажу таких товарів (робіт, послуг), що виявляється нижче собівартості. Позивач звертає увагу, що не здійснював продажу товарів нижче ціни придбання. Відповідачем здійснено лише порівняння доходу за певний період із загальною собівартістю такого періоду. В деяких випадках при виконанні окремих робіт обладнання, машини та механізми можуть працювати не на повну потужність через відсутність замовлень. В той же час постійні витрати, загальновиробничі витрати, які формують собівартість робіт за цей період, не залежать від обсягу замовлень, що не виключає формування собівартості по підприємству за звітний період вище за дохід за такий період. Така ситуація є економічно обґрунтованою, оскільки роботи позивач виконує за ринковими цінами, на які собівартість не впливає.

Щодо завищення витрат, пов'язаних з придбанням будівельно-монтажних робіт від ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест» та ПП «Хімінвест», позивач вказує, що будівельно-монтажні роботи виконали згідно укладених договорів. Факт виконання таких робіт підтверджено актами здачі-приймання робіт, довідками про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3, актами приймання-виконання підрядних робіт типової форми КБ-2. Вартість таких робіт була включена до загальної вартості переданих позивачем будівельно-монтажних робіт відповідним замовникам та включена до доходів відповідних звітних періодів у податковому обліку.

Щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ за 2012 рік на загальну суму 184229,00 грн. зазначеного в п. 3.2.1 акта перевірки, таке порушення на думку позивача є необґрунтованим та необ'єктивним, оскільки детальний опис цього порушення описано в п.п. 3.1.1. п. 3.1. акта перевірки, та як зазначалося вище в акті перевірки не зазначено, кому (якому покупцю, замовнику), коли, на підставі якого договору, по якому документу, на яку суму, які товари (роботи, послуги) були продані (надані, виконанні) нижче собівартості. При цьому не зазначається, яка саме була сформована собівартість такого товару (роботи, послуги) та ціна продажу таких товарів (робіт, послуг), що виявляється нижче собівартості.

Таке відображення факту порушення в акті перевірки суперечить п. 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984. яким визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що у нього під час здійснення господарських операцій були належним чином оформленні всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою встановлено, заниження податку на прибуток на загальну суму 283592,00 грн. внаслідок:

- завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок здійснення взаємовідносин з ПП «Фірма «Володар». ТОВ «Граньстройінвест», ПП «Хімічінвест», що не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання виконаних робіт та завищення адміністративних витрат;

- заниження доходів, що враховуються при визнання об'єкта оподаткування за рахунок реалізації ТМЦ та виконання будівельно-монтажних робіт за цінами нижче сформованої собівартості.

Внаслідок порушень описаних в п.п. 3.1.1. акту перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, товариство здійснювало реалізацію товарів, металоконструкцій, нестандартного обладнання та виконувало будівельно-монтажні роботи за цінами нижче сформованої собівартості.

Також, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 181334,00 грн. та завищено від'ємне значення в сумі 11955,00 грн. внаслідок:

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок безпідставного відображення ПДВ по податковій накладній, отриманій від ПП «Хімінвест»;

- завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок реалізації ТМЦ та виконання будівельно-монтажних робітза цінами нижче сформованої собівартості.

Позивач за рахунок реалізації ТМЦ та виконання будівельно-монтажних робіт нижче собівартості в порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України занижено базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 921144,00 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 184229,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

26.06.2014 року Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Проммонтаж СУ-27» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 450/13-21-22/01415683.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п.п. 14.1.36., п.п.14.1.56., п.п. 14.1.228., п. 14.1. ст. 14, п.п. 135.4. ст. 135, п. 137.1. ст. 137, п. 138.4. ст. 138, п. 44.1. п. 44.3. ст. 44, п.п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4., п. 138.6., ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 283592,00 грн. в.т.ч.: за ІІ кв. 2011 року - 23897,00 грн., ІІІ кв. 2011 року - 54451,00 грн., ІV кв. 2011 року - 11804,00 грн., І кв. 2012 року - 25452,00 грн., ІІ кв. 2012 року -5444,00 грн., ІІІ кв. 2012 року - 58066,00 грн. ІV кв. 2012 року - 104478,00 грн.

- вимог п. 188.1, ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 181334,00 грн. в.т.ч.: липень 2011 року -9060,00 грн., січень 2012 року - 6348,00 грн., лютий 2012 року - 1636,00 грн., березень 2012 року - 16256,00 грн., червень 2012 року - 5185,00 грн., липень 2012 року - 19749,00 грн., серпень 2012 року -14810,00 грн., вересень 2012 року - 8787,00 грн., жовтень 2012 року - 36130,00 грн., листопад 2012 року - 31647,00 грн., грудень 2012 року - 31726,00 грн. та завищено від'ємне значення за серпень 2012 року в сумі 11955,00 грн.

09.07.2014 року Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001912200, яким згідно п.п. 54. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 450/13-21-22/01415683 від 26.06.2014 року, встановлено порушення п. 188.1. ст. 188, п.198.1., п. 198.2., п. 198.3 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 272001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 181334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90667,00 грн.

09.07.2014 року Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001922200, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 450/13-21-22/01415683 від 26.06.2014 року, встановлено порушення п.п. 14.1.36., п.п. 14.1.56., п.п. 14.1.228., п. 14.1. ст. 14, п.п. 135.4. ст.135, п. 137.1. ст. 137, п. 138.4. ст. 138, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п.п. 138.1.1, п. 138.1., п. 138.2, п. 138.4., п. 138.6., ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1, ст. 139, п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, усього 331952,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.56, п. 14.1, ст. 14 цього ж Кодексу, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 14.1.228, п. 14.1, ст. 14 цього ж Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу

Згідно п. 44.1 ст. 44 цього ж Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.3 ст. 44 цього ж Кодексу, Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п. 135.4 ст. 135 цього ж Кодексу, Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно п. 137.1, ст. 137 цього ж Кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.п. 138.1.1, п. 138.1, ст. 138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом

Згідно п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.4 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.6 ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього ж Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог, оскільки згідно пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Сам лише акт перевірки позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаному акті перевірки позивача мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ подано суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Відповідачем на неодноразову вимогу суду не надано розрахунків спірних рішень в частині щодо предмету спору. Під час розгляду справи представники відповідача не конкретизували по яких саме операціях позивача, за який період і з якими контрагентами вбачаються порушення податкового законодавства. Суд не вбачає можливості розрахувати суми визначених податковим органом грошових зобов'язань по спірних податкових повідомленнях - рішеннях в межах предмету спору. Відповідачами такий розрахунок також не надано. Оскільки неправомірну частину спірних рішень виокремити не можливо, відповідно вказана обставина є також підставою для скасування спірних рішень в цілому.

Суд при вирішенні питання щодо правомірності рішень суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо його відповідності нормам чинного законодавства, однак не може підміняти собою інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього ж органу державної влади.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначає, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідачем надано лише довідку від 05.05.2016 року № 2709/8/13-21-22/708 в якій зазначено про те, що в матеріалах перевірки ТОВ «Проммонтаж СУ-27» відсутні документи які свідчать про розшифрування собівартості придбаних та реалізованих ТМЦ, виконання будівельно-монтажних робіт та послуг за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, по контрагентам ТОВ «Кроно-Україна», ТОВ СП «Галка ЛТД», ПАТ «Іскра».

Відтак, суд не вбачає можливості самостійно розрахувати суми визначених податковим органом грошових зобов'язань щодо періоду та контрагента, а тому спірні податкові повідомлення-рішення в межах предмету оскарження є протиправними і підлягають скасуванню в цілому.

Лише з цих підстав судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0001922200 від 09.07.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241800,00 грн. та № 0001912200 від 09.07.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 258411,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» (ЄДРПОУ 01415683, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Галицька, 10) 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 20.05.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.