Постанова № 57812659, 13.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року м. Житомир

справа № 806/434/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Господарчук І.В.,

представника позивача Фещенка Р.В., представників відповідача Байдали І.Г., Целованської Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2015 № 0000692200,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (далі - ТОВ "Папір-Мал") звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Малинська ОДПІ) від 10 листопада 2015 року № 0000692200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 546 603,75 грн, з яких 364 402, 50 грн за основним платежем та 182201, 25 грн штрафних (фінансових санкцій). В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки контролюючого органу, викладені у акті №21/22-12/30477405 "про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Папір-Мал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "БК"Аксата Моноліт"(код ЄДРПОУ 38946760) за період діяльності із 01.01.2015 по 31.01.2015" є необґрунтованими. Зокрема, на переконання відповідача, недоплата податку на додану вартість по господарським операціями позивачами із ТОВ "БК"Аксата Моноліт" у січні 2015 року виникла в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 364402,50 грн. за січень 2015 року

Такі доводи контролюючого органу позивач вважає безпідставними та акцентує увагу на тому, що факт поставки товарів від ТОВ "БК"Аксата Моноліт" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які на підтвердження виконання умов договорів позивачем до перевірки були надані. Вказує на те, що відповідачем залишено поза увагою, що наявність товару, отриманого у січні 2015 року від ТОВ "БК "Аксата Моноліт", на складі ТзОВ "ПАПІР-МАЛ", підтверджується роздруківкою з програми "1-С Підприємство" щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі), який здійснюється матеріально відповідальною особою, ведення якого передбачено наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів. З огляду на що, вважає, що у січні 2015 року ТОВ "Папір-Мал" на підставі належним чином оформлених податкових накладних віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у ціні поставленої ТОВ "БК "Аксата Моноліт" продукції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Проаналізувавши досліджені по справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 12.10.2015 по 19.10.2015 посадовими особами Малинської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Папір-Мал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "БК "Аксата Моноліт" за період діяльності з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт № 21/22-12/30477405 від 26.10.2015.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Папір-Мал" п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 364402,50 грн за липень 2015 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки, 03.11.2015 позивач направив на адресу Малинської ОДПІ заперечення за вих. № 11-863 (а.с. 34-39).

За результатами розгляду заперечень, Малинська ОДПІ листом за вих. № 6853/06-13-22-05 від 09.11.2015 повідомила ТОВ "Папір-Мал", що висновок акту перевірки № 21/22-12/30477405 від 26.10.2015 відповідає діючому законодавству (а.с. 40-42).

За результатами розгляду акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692200 від 10.11.2015, яким збільшено ТОВ "Папір-Мал" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: 364 402,50 грн - за основним платежем та 182 201,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 44).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження (а.с. 45-50, 51-68).

Однак, рішеннями Державної фіскальної служби України № 964/6/06-30-10-07-07 від 16.12.2015 (а.с. 51-55) та 3489/6/99-99-10-01-04-25 від 17.02.2015 (а.с. 64-68), скарги ТОВ "Папір-Мал" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Малинської ОДПІ № 0000692200 від 10.11.2015 - без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Малинської ОДПІ № 0000692200 від 10.11.2015, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи оспорюване рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Так, у акті перевірки контролюючий орган стверджує, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Аксата Моноліт" встановлено його завищення на суму 364402,50 грн за січень 2015 року. Такого висновку контролюючий орган дійшов, встановивши наступні обставини:

- відсутність на підприємстві журналу обліку в'їзду-виїзду автотранспортних засобів;

- податкова інформація ДПІ у Голосіївському районі ТУ ДФС у м. Києві відповідно до якої у оперативного відділу відсутня можливість опитати керівника/засновника ТОВ "БК "ксата Моноліт" у зв'язку з тим, що останній не проживає по місцю реєстрації;

- відсутність первинних документів щодо обліку сировини та матеріалів у місці зберігання.

На переконання відповідача, товариством за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах, що мають ознаки фіктивності оформлених з контрагентом ТОВ "БК"Аксата Моноліт", так як документально не підтверджено факт надання/отримання товарів. В порушення вимог пп. 20.1.6 п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України для перевірки не надано первинних документів, щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі), який здійснюється матеріально відповідальною особою, ведення яких передбачено наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів". Окрім того, не надано видаткові накладні на придбання ТМЦ від ТОВ "БК"Аксата Моноліт", по яким підприємством ТОВ "Папір-Мал" не підтверджено облік записів на складах підприємства. Також, не надано документи та регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують подальше переміщення товару між структурними підрозділами та/або між матеріально-відповідальними особами ТОВ "Папір-Мал"в зв'язку із використанням у власному виробництві, продажем іншому контрагенту тощо.

Враховуючи вище наведене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Папір-Мал" не підтверджено документально придбання та оприбуткування на складі основи целюлозного поперу, придбаного від ТОВ "БК"Аксата Моноліт" у січні 2015 року.

З огляду на що, відповідач вважає, що підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 364402,50 грн за січень 2015 року.

Крім того, актом перевірки зафіксовано, що згідно інформації від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві встановлено неможливість проведення зустрічної перевірки звірки ТОВ "БК"Аксата Моноліт" за січень 2015 року та зроблено висновок про неможливість здійснення операції задекларованих у податковій звітності вказаного суб'єкта, про відсутність факту передачі товарів, про відсутність операцій, що підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, проведення транзитних фінансових потоків діяльності спрямованої на здійснення операції пов'язаної з наданням податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту.

Наведені обставини стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Проте, вище перелічені доводи контролюючого органу спростовані у ході судового розгляду справи наступним.

Перевіряючи зазначене рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає його таким, що не узгоджується з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, січень 2015 року, між ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" (яке являється покупцем) та ТОВ "БК "Аксата Моноліт" (яке являється продавцем), виконувалися договори купівлі-продажу товарів №20/01/01 та №20/01/15 від 20.01.2015 року, відповідно до яких продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором основу целюлозного паперу, надалі - товар.

Відповідно до п.1.2 договору, конкретне найменування та асортимент товару, що продається на умовах даного договору, визначається у видаткових товарних накладних, надалі накладні.

Відповідно до п.3.5 договору, передача товару покупцю здійснюється шляхом відвантаження товару зі складу продавця на підставі накладних на умовах FCA - склад (торговий об'єкт) продавця. Витрати по перевезенню товару покладаються на покупця.

Відповідно до п.3.6 договору, умови передачі товару розуміються у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем до справи надані наступні первині документи, а саме: копії договорів поставки товарів №20/01/01 та №20/01/15 від 20.01.2015; копії видаткових накладних: №66 від 22.01.2015 на суму 322 756,50 грн у т.ч. ПДВ 53 792,75 грн; №67 від 23.01.2015 на суму 303 220,50 грн у т.ч. ПДВ 50 536,75 грн; №68 від 26.01.2015 на суму 337 161,00 грн у т.ч. ПДВ 56 193,5 грн; №69 від 27.01.2015 на суму 277348,50 грн у т.ч. ПДВ 46 224,75 грн; №70 від 28.01.2015 на суму 296 851,50 грн у т.ч. ПДВ 49475,25 грн; №145 від 28.01.2015 на суму 322 756,60 грн у т.ч. ПДВ 53 792,75 грн; №146 від 28.01.2015 на суму 303 220,50 грн у т.ч. ПДВ 50 536,75 грн; №71 від 29.01.2015 на суму 302395,50 грн у т.ч. ПДВ 50 399,25 грн; №72 від 31.01.2015 на суму 346 681,50 грн у т.ч. ПДВ 57780,25 грн; копії видаткових накладних на повернення товару ТОВ "БК "Аксата Моноліт" №2 від 22.01.2015 на суму - 322 756,75 грн у т.ч. ПДВ - 53 792 грн; №3 від 23.01.2015 на суму - 303 220,50 грн у т.ч. ПДВ - 50 536,75 грн; копії податкових накладних: №66 від 22.01.2015 на суму 322 756,50 грн у т.ч. ПДВ 53 792,75 грн; №67 від 23.01.2015 на суму 303220,50 грн у т.ч. ПДВ 50 536,75 грн; №68 від 26.01.2015 на суму 337 161,00 грн у т.ч. ПДВ 56193,5 грн; №69 від 27.01.2015 на суму 277 348,50 грн у т.ч. ПДВ 46 224,75 грн; №146 від 28.01.2015 на суму 303 220,50 грн у т.ч. ПДВ 50 536,75 грн; №145 від 28.01.2015 на суму 322756,50 грн у т.ч. ПДВ 53 792,75 грн; №70 від 28.01.2015 на суму 296 851,50 грн у т.ч. ПДВ 49475,25 грн; №71 від 29.01.2015 на суму 302 395,50 грн у т.ч. ПДВ 50 399,25 грн; №72 від 31.01.2015 на суму 346 681,50 грн у т.ч. ПДВ 57 780,25 грн; копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних: №143 від 22.01.2015 на суму - 322756,75 грн у т.ч. ПДВ - 53 792 грн; ПН №144 від 23.01.2015 на суму - 303 220,50 грн у т.ч. ПДВ - 50 536,75 грн; копії товарно-транспортних накладних: №35 від 22.01.2015, вага 20,172 т. на суму 53 972,75 грн; №2 від 22.01.2015, вага 20,172 т. на суму 53 972,75 грн (відбулось повернення товару); №37 від 23.01.2015, вага 18,951 т. на суму 50 536,75 грн. (відбулось повернення товару);№43 від 26.01.2015, вага 21,072 т. на суму 56 193,5 грн; №46 від 27.01.2015, вага 17,334 т. на суму 46 224,75 грн; №146 від 28.01.2015, вага 18,951 т. на суму 50536,75 грн; №145 від 28.01.2015, вага 20,172 т. на суму 53 792,75 грн; №70 від 28.01.2015, вага 18,553 т. на суму 49 475,25 грн; №50 від 29.01.2015, вага 18,899 т. на суму 50 399,25 грн; №54 від 31.01.2015, вага 21,667 т. на суму 57 780,25 грн; копії подорожних листів: №666738 від 22.01.2015; №666741 від 27.01.2015; №676248 від 31.01.2015; копії актів здачі-прийнятих робіт по перевезенню вантажу: №554 від 23.01.2015 на суму 1200 грн; №545 від 26.01.2015 на суму 1200 грн; №546 від 27.01.2015 на суму 1200 грн; №547 від 28.01.2015 на суму 1200 грн; №548 від 29.01.2015 на суму 1200 грн; роздруківки з програми "1-С Підприємство" оприбуткування ТМЦ на склади підприємства у січні 2015 року. Згідно з ними станом на 01.01.2015 на складі обліковувалось 116,736 т. паперу целюлозного. Станом на 31.01.2015 на складі обліковувалось 253,384 т. паперу целюлозного (надходження за січень 2015 року - 136,648 т.); витяг з книги обліку довіреностей; витяг з журналу обліку вантажів, що надійшли на ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" у січні 2015 року; копії відомостей по партіях товару на складах за січень, лютий березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року; копія договору відступлення права вимоги №28/02-15 від 28.02.2015; копії банківських виписок; копії карток рахунків; бухгалтерські регістри; витяг з журналу видачі сировини зі складу ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" у виробництво; норми витрат сировини; звіти руху макулатури та готової продукції по складу за січень-липень 2015 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач у акті перевірки та під час судового розгляду не висуває будь-яких зауважень з приводу невідповідності первинних документів, згідно яких відбувались поставки товару позивачу, вимогам наведених вище нормативно-правових актів, доказів їх недійсності теж не надає.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна вчиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності із абзацами першим та другим п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст.198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України: платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладниху встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пункт 201.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України: право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пункт 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України, вказує на те, що відображення податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, здійснюється виключно на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, що під час перевірки, адміністративного оскарження та в ході судового розгляду справи, представники відповідача не поставили під сумнів правильність оформлення податкових накладних, які являються підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару, придбаного у ТОВ БК "Аксата Моноліт" до податкового кредиту. Усі податкові накладні оформлені у відповідності до положень п.201.1 ст.201 ПК України.

Разом з тим судом встановлено, що позивачем було виконано усі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами, укладеними з контрагентом ТОВ БК "Аксата Моноліт", а саме: прийнято товар, сплачено продавцю грошові кошти за товар, придбаний товар оприбутковано на склад позивача та використано у власному виробництві для виготовлення продукції, про що свідчать вище перелічені первинні документи та документи складського обліку. Дані факти не змогли спростувати представники податкового органу під час судового розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання товару у ТОВ БК "Аксата Моноліт", яке видало позивачу податкові накладні.

Обставини, покладені Малинською ОДПІ у неправомірність формування ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" податкового кредиту по господарським операціям з придбання товару у ТОВ "БК "Аксата Моноліт" являються такими, що не впливають на правомірність його формування у відповідності до положень Податкового кодексу України. Суд не погоджується з твердженнями відповідача та оцінює їх критично, оскільки, відсутність журналу обліку в'їзду-виїзду автотранспортних засобів на територію підприємства та відсутність можливості опитати керівника/засновника ТОВ "БК "Аксата Моноліт" не є тими умовами у розумінні положень Податкового кодексу України, які не дають суб'єкту господарювання право на формування податкового кредиту. Разом з тим судження відповідача про те що, у позивача відсутні первинні документи щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання є передчасним та безпідставними, оскільки у акті перевірки (аркуш - 9) представниками податкового органу були перевірені залишки та надходження целюлозного паперу на склад позивача за січень 2015 року, а позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують оприбуткування на склад та видачу у виробництво товару, придбаного у ТОВ БК "Аксата Моноліт". З огляду на викладене таке судження, як і попередні, не може бути покладене в обґрунтування заниження позивачем ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Аксата Моноліт".

В ході судового розгляду справи відповідачем були висунуті твердження, які на його думку можуть підтвердити неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ БК "Аксата Моноліт", а саме:

- господарські операції позивача з ТОВ БК "Аксаста Моноліт" мають ознаки фіктивності, оскільки документально не підтверджено факт надання/отримання товарів;

- під час проведення перевірки була отримана інформація від ДПІ у Шевченківькому районі ГУ ДФС м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року;

- подана ТОВ БК "Аксата Моноліт" до органу ДФС декларація з ПДВ за січень 2015 року має статус документу «перевірений не пройдено камеральну перевірку»;

- мав місце запит Малинської ОДПІ до ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правових відносин з ТОВ "БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року, на який ніби то позивач не надав відповіді;

- відсутність первинних документів щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі).

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, наведеними у запереченні в якості обставин, що можуть підтвердити неправомірність формування ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" податкового кредиту по господарським операціям з придбання товару у ТОВ "БК "Аксата Моноліт", з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем на підтвердження власних тверджень щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ БК "Аксата Моноліт" в якості доказів надано до матеріалів справи та використано: заперечення на адміністративний позов; податкову інформацію від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року; відомості викладені у акті перевірки ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" по взаємовідносинах з ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року; відсутність відповіді на письмовий запит Малинської ОДПІ про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року.

Щодо твердження відповідача про фіктивність господарських операцій між ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" та ТОВ БК "Аксата Моноліт", суд не приймає його до уваги та вважає безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що учинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно з ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 21 січня 2015 року по справі №6-197цс14.

Згідно ч.2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Натомість представники відповідача, не врахували обставин, які повністю спростовують твердження про фіктивність господарських відносин між позивачем та ТОВ БК "Аксата Моноліт". Зокрема: укладені між позивачем та його контрагентом господарські договори підтверджують наміри сторін щодо проведення господарських операцій з купівлі-продажу основи целюлозного паперу, яку позивач використовує у виробництві в якості складової для виготовлення власної продукції - картону; надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ними підтверджується придбання, перевезення та використання у власній господарській діяльності позивача, товару придбаного у ТОВ БК "Аксата Моноліт" - видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, які підтверджують оплату отриманого товару; позивачем проведена повна оплата товару, отриманого від ТОВ БК "Аксата Моноліт" на підставі Договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "БК "Аксата Моноліт" та ТОВ "Інтертеймент Груп", копія якого наявна у матеріалах справи; спочатку часткова, а потім повна оплата товару, підтверджує факт руху капіталу позивача та зміни у його майновому стані, що являється однією з ознак реальності господарської операції з придбання товару у ТОВ БК "Аксата Моноліт"; отримання товару, яке підтверджується первинними документа та оплатність товару, яка підтверджується банківськими виписками, є тими обставинами, що підтверджують факти передачі майна на умовах визначених договорами між позивачем та ТОВ БК "Аксата Моноліт" та вказують на неможливість кваліфікувати даний правочин як фіктивний; господарські договори на підставі яких відбувались господарські операції з продажу товарів, укладені між позивачем та ТОВ БК "АксатаМонліт" фіктивними у судовому порядку не визнавались. Рішення суду з цього приводу відповідачем до матеріалів справи не надавались.

З огляду на наведені обставини, суд стверджує, що відповідач передчасно та безпідставно прийшов до висновку про те, що господарські відносини між ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" та ТОВ "БК "Аксата Моноліт" мають ознаки фіктивності.

Що стосується посилань відповідача на податкову інформацію від ДПІ у Шевченківькому районі ГУ ДФС м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року, суд не приймає її до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.26 Вимог до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003), що є обов'язковими для всіх органів державної влади, а значить - і для ДПІ у Шевченківькому районі ГУ ДФС м. Києва, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Проте податкова інформація №521/29-59-22-12/39070248 від 07 травня 2015 року не підписана відповідальною особою та не засвідчена печаткою податкового органу.

Оскільки у такому документі відсутній підпис відповідальної особи, яка його склала та печатка податкового органу, значить вказаний документ не має юридичної сили документу "Податкова інформація" у розумінні положень Податкового кодексу України, а отже, така "Податкова інформація" не може вважатися обов'язковою для використання у правовому розумінні.

За таких обставин, наданий відповідачем в якості доказу документ: "Податкова інформація" від ДПІ у Шевченківькому районі ГУ ДФС м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні статті 70 КАС України.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Оскільки, зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка), а у даному випадку "податкова інформація", не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

При цьому, наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку:"... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії', а саме: "...Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що використання відповідачем в якості доказу по справі податкової інформації "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року" виходить за межі наданих податковому органу повноважень і не може братися до уваги як належний та допустимий доказ.

Щодо посилань відповідача на декларацію з ПДВ ТОВ БК "Аксата Моноліт" до органу ДФС за січень 2015 року, яка має статус документу "перевірений не пройдено камеральну перевірку", суд вважає такі посилання передчасними та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Із системного аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України випливає, що проведення камеральної перевірки платника податків є правом податкового органу.

Отже, статус декларації з ПДВ ТОВ БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року "перевірений не пройдено камеральну перевірку" не являється обставиною у розумінні положень ПК України, яка вказує на неправомірність формування податкового кредиту ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" по господарським операціям з ТОВ "Аксата Моноліт".

Щодо посилань на запит Малинської ОДПІ до ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правових відносин з ТОВ "БК "Аксата Моноліт" за січень 2015 року, суд не приймає їх до у ваги з огляду на наступне.

Судом встановлено та досліджено, що такий запит був отриманий і розглянутий позивачем. На нього була підготовлена і направлена відповідь Малинській ОДПІ про неможливість надання інформації та документального підтвердження, оскільки, запит не містив у собі підстав, передбачених Податковим кодексом України для задоволення його вимог.

Що стосується посилань на відсутність первинних документів щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі), суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Позиція висловлена з цього приводу представником інтересів відповідача у суді не узгоджується з позицією представників, які здійснювали перевірку. Останні у акті перевірці (абзац 7 аркуш 9) зазначили, що надходження товару на склад ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" від ТОВ БК "Аксата Моноліт" підтверджується роздруківкою з програми "1-С Підприємство" щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі), який здійснюється матеріально відповідальною особою, ведення якого передбачено наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів". Згідно з нею станом на 01.01.2015 на складі обліковувалося 116,736 тон паперу целюлозного. Станом на 31.01.2015 на складі позивача обліковувалось 253,384 тони паперу целюлозного у тому числі надходження за січень 2015 року в кількості 136,648 тон від ТОВ "БК "Аксата Моноліт".

Наказ Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" (далі - наказ Мінстату) та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 (далі - Методичні рекомендації) являються нормативно-правовими актами, які не дають визначення первинного документу, не висувають вимог до його оформлення і не мають зв'язку з положеннями Податкового кодексу України з приводу ведення податкового обліку на підприємстві.

Пунктом 1 наказу Мінстату затверджені і введені у дію з липня 1996 року типові форми з обліку сировини та матеріалів.

У пункті 1.1 Методичних рекомендацій зазначено, що Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Обидва нормативних акти носять рекомендаційний характер і допускають можливість їх застосування будь-якими суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

За таких обставин, відсутність вимог щодо оформлення як первинного документу, документів передбачених названими нормативно-правовими актами або незастосування положень даних нормативно-правових актів не тягне за собою порушення правил ведення податкового обліку на підприємстві.

Разом з тим судом встановлено та досліджено під час розгляду справи, що в якості доказів по справі, які підтверджують оприбуткування товарів на склад підприємства, позивачем надано витяг з журналу обліку вантажів, що надійшли на ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" у січні 2015 року, відомості по партіям товарі на складах, бухгалтерські регістри та роздруківку з програми "1-С Підприємство" щодо обліку сировини та матеріалів у місці їх зберігання (складі), а на підтвердження використанні у власній господарській діяльності товару, отриманого від ТОВ "БК "Аксата Моноліт" надані відомості по партіях товару на складах за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2015 року, витяг з журналу видачі сировини зі складу ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" у виробництво, норми витрат сировини, звіту руху макулатури та готової продукції по складу КРВ за січень-липень 2015 року.

Разом з тим суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів тільки часом проведення податкової перевірки. Пункт 44.6 ст.44 ПКУ визначає статус показників податкової звітності, не підтверджених необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, наданням винятково тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд приходить до висновку, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність статтям 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином та підтверджена податковими накладними. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень Податкового кодексу України, надавала усі правові підстави та можливості для формування позивачу відповідних показників за господарськими операціями з контрагентом. Будь-яких порушень цих норм не виявлено.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №21-887а15 та №21-1526а15. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Слід зазначити, що сукупність наявних у справі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та документів, що підтверджують оприбуткування на склад і видачу у виробництво товару, що були надані позивачем до матеріалів справи та які надавались в ході проведення перевірки, відповідають вимогам наведених вище правових норм та вказує на недоведеність податковим органом порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ "ПАПІР-МАЛ" та його контрагентом - ТОВ БК "Аксата Моноліт" підтверджується наданими до суду документами.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичного отримання товару (основи целюлозного паперу) позивачем від вказаного контрагента є формальними і необ'єктивними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийняте податкове повідомлення - рішення в спірних частинах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області 10.11.2015 № 0000692200 в повному обсязі є протиправним, тому його необхідно скасувати, а позовні вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" задовольнити.

Враховуючи, що позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються йому в розмірі 8199,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 10.11.2015 р. № 0000692200.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" понесені ним судові витрати у розмірі 8199,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 19 травня 2016 р.