Постанова № 57812519, 12.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м.Житомир справа № 806/3872/15

час прийняття: 15 год. 50 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Маленька Ю.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Домарацька В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення 26.06.2015 р. №827-17,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.06.2015р. №827-17 щодо нарахування транспортного податку.

В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що Позивач дійсно є власником легкового автомобіля з об'ємом двигуна понад 3000 куб.см. та 2011року випуску. Вважають, що Відповідачем оскаржуване податкове - повідомлення винесено із порушеннями вимог чинного законодавства, так як вказаний транспортний податок підлягав нарахуванню виключно на слідуючий податковий період, тобто на 2016рік і безпідставно нарахований за 2015рік.

На думку Позивача та її представника такий транспортний податок безпідставно та із порушеннями вимог податкового законодавства щодо порядку введення місцевих податків переглянутий Житомирською міською радою 47 сесії 6 скликання в рішенні № 932 від 10.06.2015р.

Представник Відповідача, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, проти позову заперечила і пояснила, що правомірність зазначеного рішення Житомирської міської ради підтверджено судовим рішенням в іншій адміністративній справі. Вказаний транспортний податок введений в повній відповідності до вимог податкового законодавства України, а тому податковий орган правомірно та в межах повноважень оскаржуваним податковим - рішенням визначив Позивачу, як власнику відповідного легкового автомобіля, зазначений транспортний податок.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача, заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов обчислення транспортного податку для фізичних осіб регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення спору.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач дійсно є власником легкового автомобіля LEXUS ES-350, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна понад 3000 куб.см. та 2011року випуску.

Як зазначив представник податкового органу, саме наявність у власності Позивача вказаного транспортного засобу стала підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 26.06.2015р. № 827-17 щодо нарахування Позивачу транспортного податку в сумі 25000,00грн.

Безспірно, за приписами пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII (надалі - Закон N71-VIII), що набув чинності з 01.01.2015року, об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до вимог пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону N71-VIII платниками такого транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні такі легкові автомобілі.

Правовою нормою п.267.4 цієї ж статті ст.267 Податкового кодексу України ставка такого податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, а пп.267.5.1 п.267.5 зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Як зазначено в пункті 267.6 цієї ж статті ст.267 Податкового кодексу України, саме на Відповідача, як контролюючого органу за місцем реєстрації платника, покладено повноваження щодо обчислення суми такого податку шляхом надсилання (вручення) платнику податку відповідного податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника про те, що встановлення такого транспортного податку на 2015рік протирічить вимогам ст.ст.4,10 та 12 Податкового кодексу України. Такі доводи є результатом помилкового трактування вказаних правових норм та не врахування інших положень податкового законодавства України з огляду на таке.

По-перше, повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів чітко розмежовані правовими нормами статті 12 Податкового кодексу України.

В п.12.1 цієї статті Податкового кодексу України прямо зазначено, що саме Верховна Рада України не лише встановлює і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад, а також визначає елементи таких місцевих податків та зборів, перелічені в пункті 7.1 статті 7 цього Кодексу.

Тобто, саме Верховна рада України визначає елементи місцевого податку: платників цього податку, об'єкт і базу оподаткування, ставку такого податку, порядок обчислення такого податку, його податковий період та строк та порядок цього місцевого податку.

Законом N71-VIII Верховна рада з 01.01.2015року не лише ввела транспортний податок, як місцевий податок, а також визначили всі елементи такого податку, перелічені в пункті 7.1 статті 7 цього Кодексу.

По-друге, стабільність, як один із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, визначений правовими нормами пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, є досить зрозумілим і містить дві складові, а саме - вказаний принцип містить заборону щодо зміни податків та зборів, їх ставок і податкових пільг протягом бюджетного року, та заборону на внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 09.04.2013року.

Вказаний Закон N71-VIII ухвалений 28 грудня 2014року, тобто до початку нового бюджетного періоду (2015року), на день його прийняття транспортного податку взагалі не існувало, а тому вказаний Закон не містив і не міг містити зміни до будь-яких елементів цього податку.

По-третє, правові норми пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України прямо передбачають, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів

Крім того, відповідно до п. 4 розділу II Прикінцевих положень Закону N71-VIII органам місцевого самоврядування було лише рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно, в тому числі щодо податку на майно (в частині транспортного податку).

Більш того, Закон N71-VIII ні в цілому, ні в частині введення транспортного податку, ні станом на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, ні на день розгляду справи, не визнавався в установленому законодавством порядку таким, що ухвалений із порушенням вимог Конституції та законів України.

Таким чином, суд вважає, що справляння транспортного податку на 2015рік та застосування його ставки за місцем реєстрації Позивача, як платника, тобто в місті Житомирі, врегульовано правовими нормами Закону N71-VIII.

Рішення № 932 від 10.06.2015р. Житомирської міської ради 47 сесії 6 скликання не містить жодних змін щодо ставки вказаного транспортного податку на 2015рік, а тому не могло впливати та не впливало на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, правомірність вказаного рішення Житомирської міської ради № 932 від 10.06.2015р. була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі.

Відповідно до постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 25.01.2016року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016року, підтверджено правомірність вказаного рішення Житомирської міської ради № 932 від 10.06.2015р. в частині порядку обчислення та сплати транспортного податку. Вказані судові рішення набрали законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України.

Зазначене свідчить, що доводи Позивача та її представника про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було зумовлено протиправним рішенням Житомирської міської ради № 932 від 10.06.2015р. є також безпідставними та не підлягають врахуванню судом.

На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 26.06.2015р. № 827-17 щодо нарахування ОСОБА_3 транспортного податку винесено на підставі, у межах повноважень Відповідача та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання його недійсним і скасування та задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для відшкодування судових витрат Позивача.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 18 травня 2016 р.