Постанова № 57812500, 14.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р. Справа № 804/491/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представників відповідача Маслянікової І.О. Дубрової Л.А., Славанівської І.Р. Клименко Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Восток» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Восток» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №11 від 06.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не мав права включати приватне підприємство «Восток» до плану-графіку проведення документальних перевірок, а тому підстав винесення спірного наказу у податкового органу не було.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення, зазначивши, що податковим органом було дотримано передбачену законодавством процедуру призначення перевірки, а тому, видаючи наказ про проведення перевірки, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України. Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 січня 2016 року у зв'язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №11 від 06.01.2016 року про проведення з 21.01.2016 року документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Восток» за питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

На підставі вказаного наказу виписано повідомлення від 06.01.2015 року №98, від 14.01.2015 року №1807, від 14.01.2015 року №1808, від 14.01.2015 року №1810, від 14.01.2015 року №1811, від 14.01.2015 року №18159, від 14.01.2015 року №1860.

Наказ №11 від 06.01.2016 року разом з повідомленням від 06.01.2015 року №98 надіслано позивачу 06 січня 2016 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу приватного підприємства «Восток».

Суд зауважує, що при поданні заперечень на позов відповідачем помилково надано пояснення та наказ №21 від 06.01.2016 року, однак предметом спору є саме наказ №11 від 06.01.2016 року, що підтверджено додатковими поясненнями відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України закріплено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд не приймає до уваги зауваження позивача, що приватне підприємство «Восток» перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська, а тому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не мало право приймати наказ про призначення перевірки, оскільки Податковим кодексом України передбачено, що документальна перевірка проводиться на підставі наказу контролюючого органу, до яких відноситься і відповідач, що свідчить про повноваження податкового органу проводити перевірку.

У відповідності до пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Таким чином, наведена норма передбачає два альтернативні способи інформування платника, дотримання одного з яких надає податковому органу право на проведення планової документальної перевірки, а саме: 1) або надіслання платнику податків за 10 календарних днів до початку перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу та повідомлення; 2) або вручення під розписку копії наказу та повідомлення платнику податків за 10 календарних днів до початку проведення перевірки.

Надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, з якою стаття 77 Податкового кодексу України не пов'язує набуття податковим органом права на початок проведення перевірки.

Суд звертає увагу, що статтею 77 Податкового кодексу не визначено обов'язок податкового органу починати перевірку лише після отримання платником податків наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Матеріалами справ підтверджується, що наказ №11 від 06.01.2016 року разом з письмовим повідомленням із зазначенням дати початку проведення перевірки - 21.01.2016 року надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням 06 січня 2016 року.

У судовому засіданні представники сторін не заперечували, що позивач допустив перевіряючих посадових осіб до перевірки, що також підтверджується підписами уповноваженої особи підприємства позивача у направленнях на перевірку.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред'явлення документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Позивач своїм правом не допустити податковий орган до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення не скористався. Отже, у даному випадку позивач допустив контролюючий орган до проведення перевірки та перевірка була проведена. Наказ на проведення перевірки як рішення суб'єкта владних повноважень є виконаним та реалізованим.

Таким чином, суд зауважує, що якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Викладене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Відповідно до наведеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження наказів про призначення перевірки, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В силу частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищенаведена правова позиція суду узгоджується висновками Верховного Суду України, висловленими в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L. T. D» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Восток» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко