Постанова № 57812490, 10.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р. Справа № 804/277/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГелетій М. Т. за участю: представників позивача Климової Н.П., Жовтонога О.В., Жовтоног М. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «СБ-Секуріті» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СБ-Секуріті» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 р. №0003011501.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки приватне підприємство «СБ-Секуріті» не допускало жодних порушень закону при своєчасності перерахування податку на додану вартість, у зв'язку з чим пода ткове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена перевірка приватного підприємства «СБ-Секуріті» з питання своєчасності нарахування та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість до бюджету.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 811/151/31142959 від 12.02.2015 року, яким встановлено порушення приватного підприємства «СБ-Секуріті» пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкових зобов'язань, що визначені податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року №9085225907 від 18.01.2013 року у сумі 3797,80 грн. з граничним терміном сплати 30.01.2016 року.

12 лютого 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0003011501, яким визначено до сплати штрафні санкції у сумі 3797,80 грн. за затримку на 7 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач подав до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки вих.№34 від 22.10.2015 року.

Відповіддю від 28.10.2015 року №14248/10/151 позивача повідомлено, що висновки акту перевірки залишено без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.1. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України - строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України вказує, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним підприємством «СБ-Секуріті» подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року №9085225907 від 18.01.2013 року.

Позивачем до матеріалів справи надано копію платіжного доручення №115 від 18.01.2013 року на суму 3 887,00 грн., яка посвідчена належним чином відділенням банку.

Підставою висновків відповідача щодо несвоєчасності сплати задекларованої суми стало те, що сплата даного податку була перерахована банком на відповідний рахунок Державної казначейської служби України лише 06.02.2013 року.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у відповіді на заперечення до акту перевірки від 28.10.2015 року №14248/10/151 посилається на те, що факт надходження коштів на картку особового рахунку платника 06.02.2013 року підтверджується висновком №342 від 06.02.2013 р., але відповідачем у якості доказу по справі не надано копії такого висновку.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо несвоєчасності сплати позивачем податкового зобов'язання через те, що факт платежу підтверджено позивачем належним платіжним дорученням №115 від 18.01.2013 року, тобто позивач вчасно перерахував грошове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Суд звертає увагу, що нормами законодавства передбачена відповідальність за порушення строку сплати узгоджених грошових зобов'язань, але жодним з чинних нормативних актів не передбачена відповідальність платника за неспоєчасне надходження грошових коштів на відповідний рахунок Державної казначейської служби України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення приватним підприємством «СБ-Секуріті» строків перерахування податку на додану вартість, у зв'язку з чим ним неправомірно було застосовано до позивача штрафні санкції, встановлені статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. підлягає компенсації за користь бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «СБ-Секуріті» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.02.2015 р. №0003011501 на суму штрафних санкцій у розмірі 379,78 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного підприємства «СБ-Секуріті» судові витрати у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривня 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 березня 2016 року

Суддя В.В. Степаненко