Ухвала суду № 57811888, 12.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5698/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/783/2235/16 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів: Ніткевича А.В., Тропак О.В.

секретаря: Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 з участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 з участю третьої особи ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору поруки припиненим -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_3, припиненим.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржило ПАТ «ВіЕс Банк», просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «ВіЕс Банк» і відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 Зазначає, що у договорі поруки чітко встановлено строк виконання основного зобов'язання - не пізніше 18.08.2033 р. Вказує на те, що вимоги ст.. 1050 ЦК України не містять положень про визначення строку виконання основного зобов'язання моментом пред'явлення вимоги. Посилається на те, що в кредитному договорі та договорі поруки відсутні положення, які б стверджували, що строк основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення вимоги, а саме право кредитора вимагати виконання основного зобов'язання в будь-який час, і що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що 19.08.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №03/08-09, за умовами якого позивач надав третій особі - ОСОБА_4 кредит у розмірі 68000 дол. США строком до 18.08.2033 року зі сплатою 12.5.% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язання 19.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого відповідач поручився за виконання боржником умов кредитного договору.

19.08.2008 року банк свої зобов'язання виконав, надавши боржнику кредит у сумі 68000 доларів США. Натомість ОСОБА_4, порушивши умови договору, допустив заборгованість по сплаті кредиту, внаслідок чого банк звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу.

01.09.2009 р. Сихівським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь банку борг у сумі 593946,63 грн. Судовий наказ набрав чинності 13.10.2009 р.

Обгрунтовуючи позов, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з поручителя у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 судового наказу.

Як випливає із матеріалів справи, банк надав позичальнику грошові кошти строком на 25 років. Останній платіж сплачується в розмірі залишку заборгованості по кредиту в термін не пізніше 18.08.2033 р. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7 договору).

Пунктом 4.2. договору поруки передбачено, що порука цього договору припиняється у наступних випадках: - з припиненням основного зобов'язання, а також у разі зміни зазначеного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; - якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; - у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; - якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 цього ж Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як зазначено вище, судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором видано Сихівським районним судом м. Львова 01.09.2009 р., а отже, у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів настав 01.09.2009 р. та закінчився 01.03.2010 р.

Як убачається з матеріалів справи, банк направив вимогу до поручителя про погашення заборгованості 07.11.2011 р., тобто після спливу строку пред'явлення вимоги. Цей строк є пересічним і поновленню не підлягає.

Так як кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а в даному випадку нового строку виконання зобов'язання (п. 4.2 договору поруки), не пред'явив вимоги до поручителя, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Цей висновок відповідає постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 р. по справі № 6-33-цс12.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, які їх врегульовують. При цьому порушень норм процесуального права допущено не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що в кредитному договорі та договорі поруки відсутній строк основного зобов'язання, а саме право кредитора вимагати виконання основного зобов'язання в будь-який час, і що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, є неправильним і суперечить вимогам чинного законодавства.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інста, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: