Рішення № 57810829, 16.05.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/781/16

Справа №754/14943/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2016 року суддяДеснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Журавської О.В.

з участю секретаря Нагорнюка-Данилюка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання виведення іпотеки з державного реєстру іпотек, зняття заборони на відчуження предмета іпотеки, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовомдо суду з вимогою до ОСОБА_2 (далі відповідач 1), ОСОБА_3 (далі відповідач 2) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. (далі відповідач 3) про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання відповідача 3 вивести іпотеку з державного реєстру іпотек та зняти заборону на його відчуження.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір позики в розмірі 900 000 грн., строком повернення до 23.07.2019 р., в якості забезпечення якого було укладено договір іпотеки. У відповідності до розписки від 01.06.2015 р. позивачем виконано зобов'язання, а саме позика погашена у повному обсязі, претензії майнового чи фінансового характеру у відповідач 2 до позивача відсутні. Всупереч вимогам діючого законодавства України відповідач 2 не вивела іпотечне майно із-під іпотеки та не зняла обмеження на його відчуження. Як стало відомо, 27.07.2014 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір відступлення права вимоги за зазначеним договором позики, відповідно до якого відповідач 1 стала іпотеко держателем майна. На звернення позивача щодо виведення майна з-під іпотеки у зв'язку з виконання зобов'язання, забезпеченого нею, відповідач 1 не прореагував та відповідний дій не вчинив.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог позову в повному обсязі посилаючись на те, що основне зобов'язання позивачем не виконане в повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачем 2 не було знято заборону на відчуження іпотечного майна, а розписка на яку посилається сторона позивача є неналежним доказом у справі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явилась, подала до суду письмові заперечення, у відповідності до яких просить відмовити позивачу в задоволенні вимог до неї, як до неналежного відповідача. Зокрема, зазначила, що позивач не зверталась до неї, як до приватного нотаріуса з заявою та необхідними документами для зняття заборони на відчуження предмету іпотеки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 24.07.2014 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме АДРЕСА_1. (а.с. 7-10)

У відповідності до п. 1.1 вказаного договору іпотеки, він укладався в якості забезпечення зобов'язання позивача, що витікає з договору позики, укладеного 23.07.2014 між позивачем та ОСОБА_3, за умовами якого позивач зобов'язується перед відповідачем 2 повернути борг, розмір якого становить 900 000 грн. до 23.07.2019.

Тобто, договір іпотеки, укладений між сторонами для забезпечення виконання договору позики від 23.07.2014.

Стороною позивача надано суду договір позики від 24.07.2014 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 щодо отримання позивачем від відповідача в борг грошових коштів в розмірі 900 000 грн., строком до 23.07.2019.

У відповідності до розписки від 01.06.2015 р. відповідач 2 підтвердила, що позивач виконала умови договору позики від 24.07.2014 та повернула їй суму боргу. Претензій майнового і фінансового характеру до позивача не має. (а.с. 41) В даній розписці не зазначено суму грошових коштів, яка повернута.

Іпотека, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Ч. 2 та 5 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотеко держателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

П. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» на який як на підставу своїх вимог посилається позивач передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Водночас положення щодо припинення зобов'язань містяться в главі 50 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 559), переданням відступного (ст. 600), зарахуванням (ст. 601), за домовленістю сторін (новація) (ст. 604), прощенням боргу (ст. 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606), неможливістю його виконання (ст. 607), смертю фізичної особи (ст. 608), ліквідацією юридичної особи (ст. 609). Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, підставою припинення зобов'язання є розірвання договору.

За змістом ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 599, 598 ЦК України припинення іпотеки означає такий стан правовідношення між сторонами, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Матеріали справи містять докази припинення зобов'язань лише за договором позики від 24.07.2014 р., а не зобов'язань за договором позики від 23.07.2014, для забезпечення якого укладався спірний договір іпотеки.

Доказів припинення забезпеченого зобов'язання від 23.07.2014 стороною позивача не надано.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, оцінюючи всі досліджені судом докази, зважаючи на відсутність підстав в розумінні ст. 17 Закону України «Про іпотеку» для припинення договору іпотеки, оскільки доказів припинення забезпеченого договором зобов'язання від 23.07.2014 суду не надано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 15, 38, 42, 60, 81, 109, 110, 118-120, 152, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 598 -609 ЦК України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання виведення іпотеки з державного реєстру іпотек, зняття заборони на відчуження предмета іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: