Рішення № 57808175, 17.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1453/16

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 до голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29. 09. 2014 р.,

в с т а н о в и л а:

25. 04. 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В подальшому 23. 05. 2014 р. позивач - начальник управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненою в порядку ст. 31 ЦПК України позовною заявою до голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії і просила:

1. визнати недостовірною наступну інформацію:

«члены Президиума Общественного совета почти единогласно выразили негативную оценку деятельности начальника Управления коммуникаций с общественностью ОГА ОСОБА_4 … которая … по сути разрушала сложившиеся в Одесской области коммуникации институтов гражданского общества с органами власти, в том числе путем демонстративного игнорирования Общественного совета.

Обсуждении итогов работы управления ОГА по связям с общественностью за 2013 год состоялось 23 января 2014 г. без приглашения руководства Общественного совета при ОГА.

Не было приглашено руководство Общественного совета и на публичное обсуждение проекта плана мероприятий ОГА по реализации в Одесской области Стратегии государственной политики содействия развитию гражданского общества в Украине на 2014 год.

Все «круглые столы» и мероприятия, которые провело Управление коммуникаций с общественностью Одесской ОГА также прошли без приглашения и участия руководства и ведущих экспертов ОС.

В период руководства ОСОБА_4 была нарушена работа в области и во взаимоотношениях Управления коммуникаций с общественностью ОГА с афганскими, ветеранскими и другими организациями, сорваны различные мероприятия, созданы конфликты, в частности, на возложении в честь 25-летия вывода войск из Афганистана 15 февраля 2014 года.

23 февраля 2014 года было отменено возложение цветов к памятнику Неизвестному матросу и на Аллее Славы, в Центральном парке культуры и отдыха им. Т. Шевченко по случаю Дня защитников Отечества. Это вызвало возмущение среди ветеранов и общественности города, а разъяснения от Управления коммуникаций с общественностью так и не последовало.

Общественность знает и о причастности ОСОБА_4 к организации избиения журналистов 19 февраля 2014 года у здания ОГА и несанкционированных митингов, где Управление коммуникаций с общественностью не выполнило своей миссии по предотвращению кровопролития и противостояния различных общественных групп.

Кроме того, на готовящуюся пресс-конференцию начальника Управления коммуникаций с общественностью ОСОБА_4 снова не приглашены представители Общественного совета - видимо, из опасения услышать принципиальную общественную оценку работы органов власти и их ненадлежащего взаимодействия с институтами гражданского общества»;

2. зобов'язати ОСОБА_3 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту рішення суду у газеті «Одеські вісті» не пізніше 15 днів з моменту вступу рішення в законну силу;

3. стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 5 000 гривень моральної шкоди;

Позивач - начальник управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 мотивує свої позовні вимоги тим, що вона на даний час перебуває на посаді начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації і 19. 04. 2014 р. у мережі Інтернет, а саме на сайті http://dumskaya.net об 15 годин 03 хвилини була опублікована стаття «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины», автором якої є відповідачка - голова Громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3

Вважає, що інформація, яка зазначена в цій публікації є недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, тому просить визнати ії недостовірною і вказала, що з урахуванням наявності факту приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, факту розповсюдження щодо позивача негативної інформації, яка є недостовірною, і оскільки позивач займає публічну посаду, постійно перебуває у комунікації із великою кількістю людей, то поширення інформації, яка принижує ділову репутацію, завдала та завдає моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 5000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29. 09. 2014 р., яке було ухвалено судом як заочне рішення, позов начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2, інформацію публічно поширену ОСОБА_8 у статті «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины», а саме :

«…члены Президиума Общественного совета почти единогласно выразили негативную оценку деятельности начальника Управления коммуникаций с общественностью ОГА ОСОБА_4…..которая…по сути разрушала сложившиеся в Одесской области коммуникации институтов гражданского общества с органами власти, в том числе путем демонстративного игнорирования Общественного совета.

Обсуждении итогов работы управления ОГА по связям с общественностью за 2013 год состоялось 23 января 2014 г. без приглашения руководства Общественного совета при ОГА.

Не было приглашено руководство Общественного совета и на публичное обсуждение проекта плана мероприятий ОГА по реализации в Одесской области Стратегии государственной политики содействия развитию гражданского общества в Украине на 2014 год.

Все «круглые столы» и мероприятия, которые провело Управление коммуникаций с общественностью Одесской ОГА также прошли без приглашения и участия руководства и ведущих экспертов ОС.

В период руководства ОСОБА_4 была нарушена работа в области и во взаимоотношениях Управления коммуникаций с общественностью ОГА с афганскими, ветеранскими и другими организациями, сорваны различные мероприятия, созданы конфликты, в частности, на возложении в честь 25-летия вывода войск из Афганистана 15 февраля 2014 года.

23 февраля 2014 года было отменено возложение цветов к памятнику Неизвестному матросу и на Аллее Славы, в Центральном парке культуры и отдыха им. Т. Шевченко по случаю Дня защитников Отечества. Это вызвало возмущение среди ветеранов и общественности города, а разъяснения от Управления коммуникаций с общественностью так и не последовало.

Общественность знает и о причастности ОСОБА_4 к организации избиения журналистов 19 февраля 2014 года у здания ОГА и несанкционированных митингов, где Управление коммуникаций с общественностью не выполнило своей миссии по предотвращению кровопролития и противостояния различных общественных групп.

Кроме того, на готовящуюся пресс-конференцию начальника Управления коммуникаций с общественностью ОСОБА_4 снова не приглашены представители Общественного совета - видимо, из опасения услышать принципиальную общественную оценку работы органов власти и их ненадлежащего взаимодействия с институтами гражданского общества».

Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати вказану інформацію і протягом 15 днів з моменту набрання судового рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію у статті «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины»» аналогічним способом - шляхом поширення через мережу Інтернет, на сайті http://dumskaya.net.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 5000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31. 08. 2015 р. залишено без задоволення заяву ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29. 09. 2014 р. по справі за позовом начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 до голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду як незаконне та необгрунтоване і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2

Зокрема, вказала, що за ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і, що позивач та суд на порушення цих положень неправильно визначили коло осіб, які мають право брати участь у розгляді справ, зокрема, не вирішили питання щодо залучення до участі у справі власника веб-сайту, на якому поширено оспорювану інформацію; суд вийшов за межі позовних вимог зобов'язавши відповідача спростувати інформацію через веб-сайт тому, що в позовних вимогах ставилося питання про спростування інформації шляхом опублікування в газеті «Одеські вісті», яку не було залучено до участі у справі.

Стверджує, що за діючим законодавством оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості; фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування з посиланням на те, що оспорювана інформація була отримана відповідачкою із протоколу засідання президії громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації № 13 від 04. 03. 2014 р., який був оприлюднений на офіційному сайті громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ще у березні 2014 р.

Зазначає, з посиланням на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12. 02. 2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, що позивач є начальником управління облдержадміністрації - публічною особою і тому відкрита для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою аніж відносно приватної особи, і звертає увагу, що відомості зафіксовані в протоколі засідання президії громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації № 13 від 04. 03. 2014 р. є лише критикою та вираженням особистих поглядів членів вказаної президії й ОСОБА_3 щодо діяльності позивача на посаді начальника управління комунікацій з громадськістю.

Вказує, що в оскаржуваному тексті не міститься висловлювань в брутальній, принизливій чи непристойній формі, у зв'язку з чим не має підстав для відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_11 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_12 вважають рішення суду правильним.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених заявником вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи вказаний позов суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та відповідності вимогам закону і з інформації, яка містилась в ніким не підписаній пояснювальній записці як спростування оспорюваної інформації.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 32, 34 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; с простування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; с простування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За положеннями ст. 277 ЦК Україна й ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, г ідність та честь фізичної особи є недоторканними, ф ізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і м оже звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь або ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З цього питання за роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою Думку.

При цьому, засоби масової інформації повинні повідомляти інформацію та ідеї з питань, що становлять громадський інтерес, і не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Лінгенс проти Австрії та Українська прес-група проти України) і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження з вказівкою, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню.

Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Судом встановлено, що 19. 04. 2014 р. у мережі Інтернет, а саме на веб-сайті http://dumskaya.net об 15 годин 03 хвилини ОСОБА_3 був розміщений пост під назвою «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины ?», доступ до якого є вільним і на час розгляду даної справи, з зазначенням на веб-сайті, що пост розміщений стороннім користувачем цього сайту і думка редакції може не співпадати з думкою користувача.

У вказаній інформації ОСОБА_3 під назвою «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины» зазначено, що 18. 04. 2014 р. за адресою: пр. Шевченко 11, НСЖУ відбулася прес-конференція громадської ради при Одеській ОДА на тему: «Из-за таких действий чиновников потом на Майдане люди жгут шины» за участю членів громадської ради Одеської ОДА, в тому числі голови громадської ради при Одеській ОДА ОСОБА_3, викладено інформацію про необхідність тісної взаємодії органів публічної влади з громадськістю, однією з форм якої є громадські ради як консультаційно-дорадчі органи, які забезпечують постійний конструктивний зв'язок між владою та інститутами громадського суспільства і надано інформацію стосовно громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації та наведена інформація щодо розширеного засідання президії громадської ради при Одеській ОДА 04. 03. 2014 р., на якому обговорювалась сучасна ситуація і найбільш актуальні завдання інститутів громадського суспільства щодо вирішення існуючих проблем.

Цей же розміщений 19. 04. 2014 р. у мережі Інтернет на веб-сайті http://dumskaya.net об 15 годин 03 хвилини ОСОБА_3 пост під назвою «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины ?» містить інформацію, що:

«…члены Президиума Общественного совета почти единогласно выразили негативную оценку деятельности начальника Управления коммуникаций с общественностью ОГА ОСОБА_4…..которая…по сути разрушала сложившиеся в Одесской области коммуникации институтов гражданского общества с органами власти, в том числе путем демонстративного игнорирования Общественного совета.

Обсуждении итогов работы управления ОГА по связям с общественностью за 2013 год состоялось 23 января 2014 г. без приглашения руководства Общественного совета при ОГА.

Не было приглашено руководство Общественного совета и на публичное обсуждение проекта плана мероприятий ОГА по реализации в Одесской области Стратегии государственной политики содействия развитию гражданского общества в Украине на 2014 год.

Все «круглые столы» и мероприятия, которые провело Управление коммуникаций с общественностью Одесской ОГА также прошли без приглашения и участия руководства и ведущих экспертов ОС.

В период руководства ОСОБА_4 была нарушена работа в области и во взаимоотношениях Управления коммуникаций с общественностью ОГА с афганскими, ветеранскими и другими организациями, сорваны различные мероприятия, созданы конфликты, в частности, на возложении в честь 25-летия вывода войск из Афганистана 15 февраля 2014 года.

23 февраля 2014 года было отменено возложение цветов к памятнику Неизвестному матросу и на Аллее Славы, в Центральном парке культуры и отдыха им. Т. Шевченко по случаю Дня защитников Отечества. Это вызвало возмущение среди ветеранов и общественности города, а разъяснения от Управления коммуникаций с общественностью так и не последовало.

Общественность знает и о причастности ОСОБА_4 к организации избиения журналистов 19 февраля 2014 года у здания ОГА и несанкционированных митингов, где Управление коммуникаций с общественностью не выполнило своей миссии по предотвращению кровопролития и противостояния различных общественных групп.

Кроме того, на готовящуюся пресс-конференцию начальника Управления коммуникаций с общественностью ОСОБА_4 снова не приглашены представители Общественного совета - видимо, из опасения услышать принципиальную общественную оценку работы органов власти и их ненадлежащего взаимодействия с институтами гражданского общества».

Позивач - начальник управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 на час опублікування оспорюваної інформації та подання позову до суду дійсно працювала на вказаній посаді відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації, а відповідач ОСОБА_3 була головою громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторони у справі їх не спростували у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд відмічає, що пояснювальна записка, зміст якої використано в обґрунтування рішення суду, подана з боку позивача, і наявність протоколу № 13 від 04. 03. 2014 р. засідання президії громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації, в якому відображено оцінку діяльності начальника управління комунікацій з громадськістю ОСОБА_2, оригінал та копії якого досліджено судом, та який був опублікований на веб-сайті громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації, і не був оспорений та не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку і надані сторонами письмові докази у вигляді завірених письмових суперечливих пояснень частини членів громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації стосовно цього засідання, а також пояснення голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 з приводу оригіналу цього протоколу, який був знайдений в матеріалах громадської ради обладміністрації, оскільки громадська рада у зв'язку з певними подіями була вимушена дуже швидко покинути своє приміщення в облдержадміністрації.

Відповідно до ст. ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ж зі ст. 39 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змісту позову у даній цивільній справі, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, стосовно сторін у даній справі видно, що позивачем є начальник управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, а відповідачем є ОСОБА_3 як голова громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації, а зі змісту оспорюваної інформацію вбачається, що вона стосується діяльності управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації та його начальника ОСОБА_2

З наведених положень ст. 39 ЦПК України видно, що законом не передбачено можливість участі позивача у справі як посадової особи, що вказує, що позивач у даній справі - начальник управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 є неналежним позивачем, як за аналогічних підстав не є належним відповідачем і голова громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3, внаслідок чого з цієї підстави зазначений позов начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Крім того, аналіз вищенаведеної у пості ОСОБА_3 під назвою «Из-за каких действий чиновников потом на Майдане жгут шины ?» оспорюваної інформації на підставі матеріалів справи з урахуванням вищенаведених правових положень, фактичних обставин, яких вона стосується, приводить апеляційний суд до висновку, що оспорювана у справі інформація носить критичний, оціночний характер, а оціночні судження не є предметом судового захисту, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Внаслідок цього у даній справі відсутні підстави як для визнання оспорюваної інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, так і для відповідного стягнення з відповідача моральної шкоди з підстав, вказаних у позові.

За таких обставин інші доводи сторін у справі не мають правого значення для вирішення спору між сторонами.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення зазначеного позову начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду у даній справі підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 до голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29. 09. 2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову начальника управління комунікацій з громадськістю Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 до голови громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич