Рішення № 57806870, 19.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3497/15-ц 19.05.2016 19.05.2016 19.05.2016

Провадження №22-ц/784/1174/16

Справа №487/3497/15-ц Головуючий у першій інстанції: Карташева Т.А.

Провадження №22-ц/784/1174/16 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

Категорія: 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю: позивачки - ОСОБА_3, представника Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - Зубрицької А.О., представника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - Романчука С.М., представника Державної казначейської служби України - Хмельницького В.С., представника третьої особи -Трушникова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_8,

Державної казначейської служби України,

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 року, ухваленого за позовом

ОСОБА_8

до

Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - УДВС ГТУЮ у Миколаївській області),

Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - Заводський ВДВС),

Державної казначейської служби України,

третя особа ОСОБА_9,

про стягнення збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_8 звернулась з позовом до УДВС ГТУЮ у Миколаївській області, Заводського ВДВС, Державної казначейської служби України про стягнення збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала, що на виконанні у Заводському ВДВС більше року перебуває виконавче провадження, відкрите 30 квітня 2014 р. за виконавчим листом № 2/412/570/12, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_9 на її користь 81 500 грн.

Посилаючись на те, що державним виконавцем Заводського ВДВС тривалий час не виконується рішення суду та 15 квітня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва визнано незаконною бездіяльність Заводського ВДВС щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа, у зв'язку з чим, їй завдано збитків та моральну шкоду, позивачка, уточнивши позовні вимоги у судовому засіданні, остаточно просила стягнути на її користь з відповідача Держава України в особі Казначейства України 72 889 грн. збитків за період з травня 2014 по липень 2015 року, які складаються з 40 261 грн. збитків від інфляції, 2 852грн.40 коп. - 3% річних, 27302 грн. 20 коп. - упущеної вигоди, а також моральну шкоду, завдану Заводським ВДВС невиконанням рішення суду в сумі 70 000 грн. за період з травня 2014 р. по липень 2015 р.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2015 р. до участі в справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_9

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану бездіяльністю Заводського ВДВС у сумі 1 000 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди та невідповідність стягнутої судом першої інстанції компенсації моральної шкоди фактичним моральним стражданням, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на те, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань позивачки, а також невірне зазначення судом порядку відшкодування моральної шкоди, просила скасувати рішення суду та відмовити позивачці у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 4 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 80 000 грн., в межах вартості спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_11, а також 1500 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

30 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Заводського ВДВС Биковим І.С. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по зазначеній справі №2/412/570/12, виданого 28 квітня 2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва

На час розгляду судом першої інстанції цього спору вищезазначене рішення суду боржником не виконано, виконавче провадження не закінчено.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Заводського ВДВС не було вжито всіх необхідних заходів примусового виконання зазначеного рішення суду, а саме не було звернуто стягнення на майно боржника у строк, встановлений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначені обставини були встановленні Заводським районним судом м. Миколаєва при постановленні ухвали від 10 вересня 2015 р. про неправомірну бездіяльність старшого державного виконавця Заводського ВДВС Бикова І.С., яка полягає у невжитті ним заходів примусового виконання у виді звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні ВП №43139132 у строк, встановлений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та покладення обов'язку на державного виконавця Заводського ВДВС Запольського В.М. вжити заходів примусового виконання, направлених на звернення стягнення на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні №48567747 (а.с. 91-95).

Отже, бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення суду встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили 28 жовтня 2015 р. ( а.с. 122-123).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України ( п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Отже шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду, позивачка просила відшкодувати їй збитки, завдані бездіяльністю державного виконавця, які складаються з 40 261 грн. збитків від інфляції, 2 852 грн.40 коп. - 3% річних та 27 302 грн. 20 коп. - упущеної вигоди

Разом з тим, можливість стягнення збитків від інфляції та 3% річних передбачена ст. 625 ЦК України, а тому зазначена норма може бути застосована виключно до випадків невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань.

Проте між органом ДВС та ОСОБА_8 відсутні зобов'язальні відносини в розумінні ст. 625 ЦК України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 40 261 грн. збитків від інфляції, 2 852 грн.40 коп. - 3% річних.

Що стосується вимог позивачки про стягнення 27 302 грн. 20 коп. упущеної вигоди, то суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відсутність підстав для їх стягнення.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення упущеної вигоди позивачка посилалась на те, що в разі своєчасного виконання рішення суду, вона б мала можливість внести зазначені кошти на депозитних рахунок та отримати відсотки по вкладу у розмірі 27 302 грн. 20 коп.

Проте, достатніх та безперечних доказів того, що ці доходи вона б могла реально одержати за звичайних обставин, матеріали справи не містять.

До того ж, відсутні будь-які докази які б підтверджували той факт, що позивачка взагалі мала намір покласти зазначені кошти на депозитний рахунок.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні зазначених вимог, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Що ж стосується вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи, дійшов вірного висновку про необхідність стягнення моральної шкоди відповідно до ст. 56 Конституції України ст. ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» та вірно визначив її розмір.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з характеру правопорушення, тривалості душевних страждань позивача та необхідності доводити своє порушене право в судовому порядку, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Визначена судом компенсація моральної шкоди відповідає характеру та глибині страждань позивачки, а тому відсутні підстави для зміни розміру відшкодування.

Разом з тим, стягуючи суму моральної шкоди з Державної казначейської служби України, суд першої інстанції не врахував, що механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.(далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2016 рік, які закріплені за Державною казначейською службою України, в тому числі по коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030 - відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Отже, стягнення зазначеної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

За такого, рішення суду в частині порядку стягнення моральної шкоди слід змінити.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, а апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 року в частині порядку стягнення моральної шкоди змінити.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030 на користь ОСОБА_8 1000 грн. моральної шкоди, завданої бездіяльністю Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

І.В. Лівінський