Рішення № 57805250, 16.05.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1012/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2016 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі Ільченко Ю.В.

за участю - представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2016 року позивач, інтереси якого представляє ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом. Свій позов позивач мотивував тим, що 10 вересня 2010 року померла його мати ОСОБА_6 , яка усе своє життя разом із ним проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Він протягом всього літнього життя матері , постійно її утримував, піклувався, доглядав та поховав матір.

Вказує , що після смерті матері відкрилася спадщина , до складу якої ввійшов будинок № 4 по провулку Береговому в с. Степанівка , присадибна земельна ділянка та земельна частка (пай) кадастровий номер: 0520687600:01:001:0151.

Вказує, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері. Однак, він пропустив шести місячний строк для подачі заяви на прийняття спадщини. Нотаріус ОСОБА_4 винесла постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не було встановлено юридичного факту його постійного проживання із матерію на момент її смерті, але цим він не погоджується так як складений акт від 15.02.2016 р., затверджений головою сільської ради, який свідчить що він проживав та знаходився поруч матері.

Просить суд, надати йому додатковий строк для прийняття спадщини та встановити юридичний факт його постійного проживання з матері на час відкриття спадщини.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з*явився, по невідомим для суду причинам , про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Вінницького району ОСОБА_7 також до судового засідання нез*явився, надав суду заяву про визнання позову, просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Суд з урахуванням міркування представника позивача та представника відповідача , які не заперечували , вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності нез*явившихся осіб.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні , позов підтримав, просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому. Суду пояснив, що позивач проживав разом із матерію, хоча мав свою сім*ю, дітей та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших доказів ніж ті , що в матеріалах справи у нього не має.. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Вінницького району ОСОБА_7 до судового засідання нез*явився, надав суду заяву про визнання позову, просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити. Суду пояснила, що будь-яких доказів на те , що позивач пропустив шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори ні позивачем ні представником суду не надано. Вважає , що позивач не міг постійно мешкати разом із матерію , так як одружений, має дітей, працює, прописаний за іншою адресою, а крім акту інших доказів не надав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов необґрунтований та такий, що підлягає відмові у задоволені виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, померла 10 вересня 2010 року в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-АМ №180646, видане 10 вересня 2010 року виконкомом ОСОБА_5 сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с.3).

Позивач ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VІІІ-АМ № 739088 (а.с. 4).

ОСОБА_3 бажає прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_3, проте отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно він не має можливості, так як не вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та йому потрібно встановити юридичний факт постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем, в звязку з чим нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується письмовою постановою про відмову з Вінницької районної державної нотаріальної контори № 348/02-17 від 16 лютого 2016 року (а.с. 5).

Застосовую норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного:

На підставі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Норми ст. 1272 ЦК щодо права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини застосовуються до спадкоємців, право на спадкування яких виникло із набранням чинності ЦК.

Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд повинен також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 п.24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таки поважні причини як: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Виходячи з вищенаведеного , а ні позивачем , ані його представником не надано суду жодного доказу, визначеного ст.ст. 57 - 64 ЦПК України, який би підтвердив поважність причини пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті його матері -10.09.2010 року, тому у задоволені позовної вимоги про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини слід відмовити за необґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволені вимоги позивача про встановлення юридичного факту постійного проживання , суд також виходить з того, що позивачем не надано достатньо об*єктивних доказів на те , що він постійно проживав разом із матерію за адресою: провулок Береговий, № 4, с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, та протягом всього літнього життя матері , що він постійно її утримував, піклувався, доглядав та поховав, як зазначено в позові.

В, свою чергу , в акті від 15 лютого 2016 року , підписаному члена комісії- Царуком А.І., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( якої комісії в акті не вказано), затвердженою головою ОСОБА_5 сільської ради ( а.с.6) ,на який позивач посилається в позові , зазначено , що позивач з 2003 року до моменту смерті матері - 10.09.2010 року, проживав з нею та вів спільне господарство .

Дане протиріччя не усунуто належними та допустимими доказами в судовому засіданні.

Крім того, суд приймає до уваги , що зареєстроване у законному порядку місце проживання позивача є АДРЕСА_1 ще з 20.11.1996 року, він офіційно одружений ( про що паспорті позивач наявна відмітка про місце реєстрації та шлюбу) та має дітей.

Тому, суд, в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наданих ним доказів, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити .

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради с Вінницького району Вінницької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового терміну для прийняття спадщини за законом, - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 20 травня 2016 року.

Суддя: