Ухвала суду № 57802718, 19.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1955/13-ц

Провадження № 22-ц/779/726/2016

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

У Х В А Л А

19 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно та поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, а позов ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину по закону серії ААА № 303077, видане Рожнятівською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності за кожною по 1/3 частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться у АДРЕСА_1 та реально розділено спадкове майно між ними згідно варіанту №3, запропонованого експертом у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 169/15 від 09 лютого 2015 року.

Стягнуто у дохід держави недоплаченого судового збору з ОСОБА_3 1 125,29 грн., з ОСОБА_2 1 349,55 грн. та з ОСОБА_4 1 927,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Інституту судових експертиз і права 1 414,50 грн. за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року рішення Рожнятівського районного суду від 12 червня 2015 року в частині реального розподілу спадкового майна та стягнення судового збору в дохід держави скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про реальний розподіл спадкового майна відмовлено та стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави по 1 535,22 грн. судового збору з кожного.

18 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про роз'яснення рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року в частині підстав стягнення з неї 1535 грн. 22 коп. судового збору в дохід держави.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направив суду заяву про відкладення розгляду через неможливість явки в судове засідання, разом з тим доказів поважності неявки не підтвердив.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

А тому колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутності сторін.

Згідно статті 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

За змістом положення статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Рожнятівського районного суду від 12 червня 2015 року було частково задоволено позов ОСОБА_3 та задоволено позов ОСОБА_4

Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її батька ОСОБА_5, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину по закону від 14 жовтня 1996 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності за кожною по 1/3 частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться у АДРЕСА_1 та реально розділено спадкове майно між ними згідно варіанту №3, запропонованого експертом у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 169/15 від 09 лютого 2015 року.

Стягнуто у дохід держави недоплаченого судового збору з ОСОБА_3 1 125,29 грн., з ОСОБА_2 1 349,55 грн. та з ОСОБА_4 1 927,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що при подачі позовів сторони сплатили судовий збір частково, оскільки вартість спірного майна реально не була оцінена та прийшов до висновку, що судові витрати по справі слід розділити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи із вартості реально присудженого майна.

Оскільки вартість виділеної реальної частки ОСОБА_2 в будинковолодінні становила 134 955 грн., судом було стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 1 349,55 грн.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що виділ часток будинку в натурі між співвласниками технічно є неможливим, а тому рішення суду першої інстанції в частині реального розподілу спадкового майна було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому при ухваленні апеляційним судом рішення про відмову в реальному розподілі спадкового майна, судом відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, було скасовано і рішення суду в частині стягнення з сторін в дохід держави судового збору виходячи з вартості реально присудженого майна та стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 1 535,22 грн. з кожного співвласника, виходячи із вартості 1/3 їх ідеальної частки в будинковолодінні.

Керуючись ст.221 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року задовольнити.

Роз'яснити, що судовий збір в розмірі 1 535,22 грн. стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави виходячи із вартості 1/3 її ідеальної частки в будинковолодінні.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський