Ухвала суду № 57802110, 18.05.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6231/16-к

Провадження № 1-кс/344/2353/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Струк Л.Л., прокурора Чемеринського Л.Я., слідчого Стрільчук В.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 22016090000000094,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що згідно наказу від 07.11.2015 № 58 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу першого територіального управління з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та присвоєно спеціальне звання - підполковник поліції, а ОСОБА_3 призначено на посаду начальника зазначеного підрозділу та присвоєно спеціальне звання - підполковник поліції.

Згідно ст.ст. 2, 15 Закону України «Про національну поліцію» від 02.08.2015 р., основними завданнями та обов'язками поліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; захист власності від злочинних та кримінально-протиправних посягань.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3, проходячи службу в НП України, будучи працівниками поліції, виконували функції представника влади, у зв'язку з чим, відповідно до положення частини 1 Примітки до ст. 364 КК України є службовими особами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є працівниками правоохоронного органу.

ОСОБА_4 з метою отримання доходу від незаконного обігу наркотичних засобів створив та очолив групу осіб, у складі якої у країнах Європейського Союзу придбавав, перевозив та зберігав наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, а також переміщав їх контрабандним шляхом через митний кордон України з метою подальшого збуту та збував їх на території України.

У ході проведення слідчим відділом Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП України в Івано-Франківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015090010001797, співробітниками Національної поліції проведено обшук орендованого ОСОБА_5 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено 420 чарункових упаковок з написами «Subutex 8 Mg», у кожній з яких містилося по 7 таблеток, 15 таблеток з написом «Porsche» та частину таблетки оранжевого кольору, які його брат ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України від 22.03.2016 № 09/12-0154, надані на дослідження 2940 таблеток у вищевказаних 420 блістерах з написами «Subutex 8 Mg» містять наркотичних засіб - бупренорфін загальною кількістю 23,52 грама.

Відповідно до списку 1 Таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, бупренорфін є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші невстановлені на даний час співробітники Національної поліції, будучи обізнані про незаконне зберігання ОСОБА_4 за вищевказаною адресою даних наркотичних засобів, а також про вчинення останнім інших кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, з метою отримання неправомірної вигоди, своїми порадами та вказівками штучно створили докази його непричетності, шляхом спотворення фактичних обставин вчинення даного злочину у матеріалах кримінального провадження №12015090010001797, чим забезпечили можливість уникнення ОСОБА_4 притягнення до кримінальної відповідальності та надали можливість продовжувати злочинну діяльності очолюваної ним групи.

17 травня 2016 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, крім цього зазначив, що ОСОБА_1 має широке коло знайомств з високим матеріальним становищем, відповідно можливість внесення ним чи іншими особами застави в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати, та просив клопотання задоволити, а визначаючи заставу - вийти за визначені ст. 182 КПК України межі.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечив, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, тому в задоволенні клопотання просив відмовити.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

З матеріалів клопотання вбачається, що 17.05.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 307 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом обшуку його службового кабінету від 13.05.2016 р., протоколами допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 13.05.2016 р., протоколами пред'явлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для впізнання особи від 13.05.2016 р., протоколом обшуку від 22.02.2016 р. за адресою: АДРЕСА_1, висновком експерта наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України 22.03.2016 № 09/12-0154 та іншими доказами.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності його вини, що не стосується питань даного судового розгляду.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб, як на території України, так і за кордоном.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, має на утриманні двох малолітніх дітей, міцність соціальних зв'язків, його репутацію.

Крім цього, ОСОБА_1 має високий авторитет і стійкі зв'язки та стосунки у всіх правоохоронних органах, а також з авторитетними особами із кримінального середовища.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, наряду з положеннями ст.ст.182,183 КПК України враховую практику Європейського суду з прав людини,відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Також враховую тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини вчинення злочину, той факт, що збут наркотичних засобів міг вкрай негативно вплинути на суспільство в цілому та спричинити особливо тяжкі наслідки здоров'ю громадян, а також наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування даного кримінального провадження.

Відтак, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 3500 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 15 липня 2016 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу - 3500 ( три тисячі п»ятсот) розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 4 823 000 ( чотири мільйони вісімсот двадцять три тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 15 липня 2016 року обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися з м.Івано-Франківська, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та усіма підозрюваними в даному кримінальному провадженні;

5) здати до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Чемеринського Л.Я.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 18 травня 2016 року.

Слідчий суддя Татарінова О.А.