Рішення № 57798489, 12.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2245/16

В справі № 760/500/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

12 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Носачова А.К.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом і просила стягнути з відповідача завдані їй збитки в розмірі 9010, 10 гр., 5943, 65 гр. пені, 450,00гр. річних, 6035, 98 гр. інфляційних втрат заподіяних внаслідок неналежного виконання послуг страхування.

В квітні 2016 року зменшила розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 8 960, 89 гр. збитків, 4 442,71 гр. пені, 4 232,87гр. інфляційних втрат та 332, 30 гр. річних.

Посилається в позові на те, що 02 грудня 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй на праві власності автомобіль марки «Лексус» зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року винним у даній дорожньо-транспортної пригоди визнаний ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/0444225.

04 грудня 2013 року вона звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, яке було виплачено їй у розмірі 7 542, 26 гр. з порушенням 90-денного строку.

В зв»язку з виниклим спором про розмір страхового відшкодування вона звернулася до суду і рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року на її користь з відповідача було стягнуто страхове відшкодування у розмірі 9 494, 88гр.

Даним рішенням суду було встановлено, що задня частина глушника автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджена, що робить неможливим його подальше використання.

Крім того, сума страхового відшкодування була визначена станом та в цінах на момент дорожньо-транспортної пригоди.

За час розгляду справи ціни на запчастини значно зросли, а процесуальної можливості збільшити розмір позовних вимог у неї на стадії апеляційного розгляду не було.

На час звернення до суду заміна задньої частини глушника на автомобілі не здійснена.

Зазначає, що оплата за рішенням Апеляційного суду м. Києва здійснена відповідачем в порядку виконавчого провадження лише 18 лютого 2016 року.

З метою проведення ремонту глушника вона змушена була звернутися до оцінювача для визначення вартості відновлювального ремонту, відповідно до висновку якого вартість його становить 20 188, 41 гр., а вартість матеріального збитку 12 320, 80гр.

Зазначає, що вартість задньої частини глушника визначена висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 5 122, 08гр. станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, коефіцієнту зносу автомобіля - 0,37, а загальна вартість робіт по заміні 133, 00гр.

Таким чином, сума, яка підлягала відшкодуванню за заміну задньої частини глушника (матеріальний збиток у цій частині) в квітні 2014 складала - 5 122,08гр. *(1-0,37) + 133 грн. 00 коп. = 3 359 грн. 91 коп.

Дана сума повинна була бути виплачена відповідачем у квітні 2014 року і була стягнута в порядку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва.

Оскільки вона не могла затягувати ремонт глушника, звернулася до оцінювача для визначення вартості його відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, який був встановлений у розмірі 12320, 80 гр.

Збитки від неналежного надання відповідачем послуг страхування збільшенням понесених нею витрат на заміну задньої частини глушника у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем протягом встановлених законом строків свого обов»язку по виплаті страхового відшкодування, становлять 8960, 89гр. з розрахунку: 12320, 80 - 3 359, 91 = 8 960, 89.

Крім того, в зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору страхування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з нього 4 232,87гр. інфляційних втрат та 332, 30 гр. річних.

Зазначає також, що строк для виплати страхового відшкодування сплив ще 01 травня 2014 року і на момент фактичного виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року - 18 лютого 2016 року, відповідач на 658 днів прострочив виплату страхового відшкодування.

Виходячи з цього, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 442, 781 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дана обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції про отримання судових повісток уповноваженою особою відповідача 11 лютого 2016 року, 22 березня 2016 року, 07 квітня 2016 року та 26 квітня 2016 року.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представників позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22. 1 статті 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування, особа яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону у заяві, зокрема, мають міститися: розмір шкоди, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу та докази, що підтверджують її, відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що 02 грудня 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачці на праві власності автомобіль марки «Лексус» .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року винним у даній дорожньо-транспортної пригоди визнаний ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/0444225.

04 грудня 2013 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, яка була виплачена їй у розмірі 7 542, 26 гр.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто додатково 9 494, 88 гр.

Рішення суду було виконано відповідачем 18 лютого 2016 року.

/а.с.7 - 10; 57 /

З Рішення Апеляційного суду м. Києва вбачається, що проведеною експертизою на стадії апеляційного провадження було встановлено, що задня частина глушника та замок кришки багажника отримали в результаті ДТП пошкодження, які роблять неможливим їх подальше використання за прямим призначенням відповідно до технологічних вимог заводу-виробника та потребують заміни.

В той же час, питання визначення та стягнення матеріальних збитків, завданих пошкодженням глушника, судом не вирішувалося.

Висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 08 вересня 2015 року встановлено необхідність заміни задньої частини глушника.

Відповідно до Звіту №137 від 26 листопада 2012 року про оцінку транспортного засобу, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП «Казда Денис Олегович» вартість збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 12 320, 80гр.

/ а. с. 12 - 14 /

Таким чином, збитки від неналежного надання відповідачем послуг страхування збільшенням понесених витрат позивачем на заміну задньої частини глушника становить 8 960, 89гр. з розрахунку : 12320, 80 - 3 359, 91 = 8 960, 89гр.

Виходячи з цього, визнання рішенням суду дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої між сторонами виник спір, страховим випадком, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача на її користь даної суми.

Відповідно до статті 36.2. Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З точки зору ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З цього випливає, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, а тому за несвоєчасне виконання обов'язку по сплаті страхового відшкодування відповідач має нести відповідальність у вигляді річних.

Така ж позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06 червня 2012 року, яка, з точки зору ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 положення статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) має виплатити страхове відшкодування протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви.

Як встановлено вище, з заявою про виплату страхового відшкодування позивачка звернулася до відповідача 04 грудня 2013 року, а тому виплата страхового відшкодування мала бути здійснена до 01 травня 2014 року.

Встановлено, що фактично виплата страхового відшкодування була здійснена на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року - 18 лютого 2016 року, тобто з затримкою на 658 днів.

Таким чином, розмір пені за прострочення виплати розраховується з суми, з якої вирахувана вартість ремонту глушника, визначеної станом на квітень 2014 року 6 134, 97гр./ 9 49, 88 грн. - 3 359, 91 = 6 134, 97 / становить 4 442, 71 гр.

Розмір інфляційних втрат в зв»язку з несвоєчасною виплатою даної суми становить за весь час прострочення 4 232, 87гр., та 332, 30 гр. річних.

Крім того, при вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідач, не направивши свого представника до суду, будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивачки та її представників у судовому засіданні, не надав.

В свою чергу, надані позивачкою докази, з точки зору закону, є належними, і правові підстави для їх неприйняття або спростування, відсутні.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частки позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З врахуванням розміру задоволених вимог позивача з відповідача підлягає стягненню на її користь 487 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, ч.1 ст.20, ч. 2, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 901, 992 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 9, 12, 22, 30, 34-35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства »Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 8 960,89 гр. збитків, 4 442, 71 гр. пені, 332,30 гр. річних та 104 232, 87 гр. інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства »Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 487, 20 гр. судового збору та 600, 00гр. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя