Вирок № 57798069, 20.05.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8934/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2016 Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого - судді - Городецької Л.М.,

при секретарях - Куц Н.З., Турчин З.В., Скочиляс І.М., Квик Т.І.

з участю прокурора - Максимціва Б.Б.

потерпілого - ОСОБА_1

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцям. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого згідно статті 89 КК України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 18.03.2013 року близько 04:30 години за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3, перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_3, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_1, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволодівши при цьому грошима потерпілого у сумі 950,0 гривень та 200 євро, що згідно довідки Національного Банку України від 18.03.2013 року становило 2090,0 гривень, а всього заволоділи грошима потерпілого на загальну суму 3040,0 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному злочинні визнав частково. При цьому пояснив, що дійсно 18.03.2013 року в період часу з 00:00 години до 04:00 години разом з ОСОБА_3 перебували у приміщенні кафе «Буковський», що на пл. Соборній у м. Львові, сиділи за одним столиком разом з потерпілим, поведінка якого їм видалась зухвалою. Тому, коли потерпілий вийшов з приміщення кафе, пішли за ним. Дійшовши до АДРЕСА_3, побачили, що потерпілий ОСОБА_1 зайшов у під'їзд будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_3 забіг за ним, шарпнув за руку, від чого оба покотились вниз по сходах і впали на сходову клітку. Під час нападу ОСОБА_3 вдарив потерпілого в обличчя, а він особисто наніс удар потерпілому в спину. Про те, що ОСОБА_3 заволодів грошима потерпілого під час нападу дізнався згодом. В подальшому викраденні у потерпілого гроші витратили на власні потреби. Розкаюється у скоєному.

Обвинувачений ОСОБА_3, визнавши вину у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю, дав пояснення, які в повній мірі відповідають пред'явленому обвинуваченню та показам обвинуваченого ОСОБА_2, доказами, здобутими в ході досудового розслідування. Щиро розкаявся у скоєному, просив не застосовувати до нього суворого покарання в зв'язку з усвідомленням скоєного і бажанням твердо стати на шлях виправлення.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному злочині визнав частково, мотивуючи відсутністю умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1, а ОСОБА_3 визнав повністю, їх винуватість доведена показаннями потерпілого, іншими доказами у справі.

Так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що дійсно в період часу з 00:00 години до 04:00 години, 18.03.2013 року, перебуваючи у кафе «Буковський», з обвинуваченими сиділи за одним столиком. декілька разів він підходив до барної стійки, робив замовлення, купляв сигарети. Обвинуваченні бачили, що у нього є гроші. На його переконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли на нього напад з метою заволодіння грошима. При цьому саме ОСОБА_3 вдарив його в обличчя, що призвело до перелому носа, а ОСОБА_2 закривав рот рукою, щоб він не кричав та декілька разів вдарив його. Вважає, що обвинувачені діяли цілеспрямовано, їх дії були об'єднанні єдиним умислом. Цивільний позов не заявляв, так як обвинуваченими завдана йому шкода відшкодована.

Згідно протоколів пред'явлення особи до впізнання (т. 1, а.с. 47-54) потерпілий ОСОБА_1 чітко вказав на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як на осіб, які вчинили на нього напад та заволоділи його грошовими коштами.

За висновком експерта (т.1 а.с.21) №480 від 22.03.2013 року, який ним підтримано у судовому засіданні, у ОСОБА_1 при обстеженні лікарями поліклініки у березні 2013 року було встановлено діагноз: злам кісток носа. На момент проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 були виявленні садна на чолі зліва, синців в очних ділянках, рана в ділянці спинки носа, синець і садно на тулубі зліва, садна у поперековій ділянці справа, садна лівій кисті, садно і синець в ділянці променево-зап'ястних суглобів, садно на лівій стопі. вказані тілесні ушкодження утворились від дій тупого предмета, могли виникнути від ударів рукою в лице з подальшим падінням потерпілого на бетонну площадку 18 березня 2013 року та відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.

У відповідності до ст. 187 КК України під розбоєм слід розуміти відкритий чи таємний (несподіваний для потерпілого) напад з метою заволодіння приватним майном громадян, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства.

За характером свої дій, що проявились у переслідуванні потерпілого, обвинуваченні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали і повинні були розуміти, що вчиняють розбійний напад, тому їх покликання на відсутність умислу на скоєння інкримінованого їм злочину з метою заволодіння майном потерпілого не заслуговують на увагу.

Таким чином, аналізуючи наведенні докази, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у скоєнні інкримінованого їм злочину. Кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 187 КК України є правильною, як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винних, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Як особа, ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризується позитивно, злочин вчинив вперше, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи дані про особу, його вік, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_1 (том 1, а.с. 150) і є обставинами відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, усвідомив скоєне ним, працевлаштувався, за місцем праці характеризується позитивно, будує плани на майбутнє, пройшовши зовнішнє незалежне оцінювання. Сукупність зазначених обставин та з врахуванням особи винного дає суду підстави для призначення відповідно до ст. 69 КК України більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням в умовах іспитового строку та покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України.

ОСОБА_3 раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, вчинив злочин, який по ступеню важкості відноситься до тяжких, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції статті інкримінованого йому злочину.

Разом з тим суд враховує його щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджено заявою потерпілого ОСОБА_1 (том 1, а.с. 149) та відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України є обставинами, що пом'якшують покарання, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає з матір'ю, яка є пенсійного віку та інвалідом 3-ої групи в зв'язку з серцевим захворюванням, на даний час працевлаштувався і за місцем праці характеризується позитивно, усвідомив скоєне ним.

Зазначенні обставини в їх сукупності дають підстави для призначення ОСОБА_3 відповідно до ст. 69КК України більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України. Цивільний позов не заявлено. Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'яти) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Городецька