Ухвала суду № 57797872, 16.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/1767/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/173/16 Головуючий в 1-й інстанції: Горбачова Ю.В.

Єдиний унікальний № 320/1767/14-к Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Гріпаса Ю.О., Прямілової Н.С.

при секретарі Корнієнко О.О.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

засудженого ОСОБА_2

представника КВІ ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження щодо засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, вулиця, Тиха, 11/4,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся прокурор, який брав участь в розгляді подання судом першої інстанції ОСОБА_4, в якій просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.11.2015 року щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання в.о. начальника Мелітопольського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2 та направлення його для відбування призначеного вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 24.04.2014 року покарання у виді 2 років позбавлення волі.

В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що умотивувальній частині рішення суд погоджується з неявками ОСОБА_2 чотири рази на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, посилаючись на пояснення засудженого, проте, ці пояснення є голослівними, жодного разу документально не підтверджені, в розумінні ч. 5 ст. 166 КВК України вважаються неналежними доказами, тому причини неявки засудженого, як вважає апелянт, є неповажними.

Також прокурор зазначив, що суд фактично виправдовує неявки ОСОБА_2 тим, що після таких випадків він самостійно з'являвся до інспекції для дачі пояснень з приводу своїх неявок, проте це спростовується тим, що після встановлення інспекцією неявок засудженого, для з'ясування підстав нез'явлення на реєстрацію, йому направлялися відповідні виклики, після яких він з'являвся для надання пояснень, і лише одного разу, 05.10.2015 року, він до інспекції з'явився самостійно.

Крім того апелянт звертає увагу на те, що суд при посиланні в ухвалі на задовільну характеристику за місцем мешкання ОСОБА_2, не надав оцінку тому, що в цій характеристиці, наданій самим ОСОБА_2 в судове засідання 06.11.2015 року, Новгородківською сільською радою зазначається, що він часто вживає спиртні напої та вчиняє сварки в родині, при тому, що разом з ним живе і неповнолітній син його співмешканки ОСОБА_5

За таких обставин прокурор вважає, що засуджений ОСОБА_2 фактично не виконує обов'язки, покладені на нього вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 24.04.2014 року, що свідчить про його небажання виправитися, залишаючись при цьому у суспільстві, та потребує направлення для відбування покарання у виді позбавлення волі.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Мелітопольського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області ОСОБА_6 про скасування покарання з випробуванням ОСОБА_2, засудженому вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.04.2014 року.

Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на те, що, будучи 05.06.2014 року ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання з випробуванням, призначеного ОСОБА_2 вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.04.2014 року, ОСОБА_2 дійсно протягом іспитового строку чотири рази допустив неявку на реєстрацію у встановлені для цього дні, а саме: 26.09.2014 року, 27.02.2015 року, 03.09.2015 року та 01.10.2015 року, проте ці неявки мали епізодичний характер та не пов'язані з його ухиленням від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки ці неявки на реєстрацію були допущені ОСОБА_2 з великими проміжками часу та після цих випадків він самостійно з'являвся до інспекції та надавав пояснення про причини пропуску реєстрації.

Також при вирішенні питання щодо скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 суд взяв до уваги те, що за місцем свого проживання засуджений характеризується задовільно, за період іспитового строку нових злочинів та грубих адміністративних правопорушень не вчиняв, а до адміністративної відповідальності був притягнутий лише один раз 02.07.2015 року за ст. 178 ч. 1 КУпАП.

Крім того, суд врахував те, що на час розгляду судом подання, іспитовий строк, призначений судом засудженому ОСОБА_2, фактично скінчився ще 24.10.2015 року.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про те, що немає об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 були вчинені умисні дії щодо порушення порядку відбування покарання з випробуванням, які б свідчили про його небажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора, яка скаргу прокурора не підтримала, засудженого, який заперечував проти скарги прокурора, представника КВІ, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, просила її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, ухвала суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.78 КК України, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, якщо він не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 КВК України, невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.

Як вбачається із матеріалів провадження та особової справи засудженого, постановою про встановлення днів явки на реєстрацію від 05.06.2014 року засудженого ОСОБА_2 було зобовязано зявлятися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції Мелітопольського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області в останню пятницю кожного місяця (аркуш особової справи 16).

ОСОБА_2 не зявлявся на реєстрацію до КВІ Мелітопольського району 26.09.2014 року, 27.02.2015 року, 03.09.2015 року та 01.10.2015 року, проте ці неявки мали епізодичний характер та не пов'язані з його ухиленням від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки ці неявки на реєстрацію були допущені ним з великими проміжками часу та після цих випадків він самостійно з'являвся до інспекції та надавав пояснення про причини пропуску реєстрації.

Крім того, згідно з особової справи засудженого ОСОБА_2 вбачається, що він після письмового попередження про те, що у разі невиконання покладених на нього судом обовязків або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція може направити до суду матеріали про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання, зявлявся на реєстрацію, тобто виконував покладені на нього судом обовязки.

Також у судовому засіданні апеляційного суду інспектор КВІ Мелітопольського району Сухіна Н.Ю. пояснила, що після попередження ОСОБА_2 05.10.2015 року про наслідки невиконання ним покладених на нього судом обовязків, він зявлявся на реєстрацію у встановлені дні та неявок не допускав.

Таким чином, судом при розгляді подання в.о. начальника Мелітопольського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області ОСОБА_6 про скасування щодо ОСОБА_2 звільнення від відбування покарання з випробуванням, було встановлено, що дії ОСОБА_2 при відбуванні покарання з випробуванням, не свідчать про те, що він не бажає стати на шлях виправлення, у звязку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив в задоволенні подання.

Такожнеобґрунтованими колегія суддів вважає доводи прокурора про те, що суд при розгляді подання не надав оцінку характеристиці, наданій самим ОСОБА_2, згідно з якою він часто вживає спиртні напої та вчиняє сварки в родині, оскільки в матеріалахособової справи засудженогознаходяться інші характеристики, остання від 10.09.2015 року, в яких відсутні дані про те, що він часто вживає спиртні напої та вчиняє сварки в родин, (а.о.с. 31, 76, 96).

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді подання судом першої інстанції ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2015 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Мелітопольського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області ОСОБА_6 про скасування покарання з випробуванням ОСОБА_2, засудженому вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.04.2014 року, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_7 ОСОБА_8