Рішення № 57794849, 16.05.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7311/13-ц

Провадження по справі № 2/752/31/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Марченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вони є спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_4

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року та додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006 року за ОСОБА_1, зокрема, було визнано право власності на 7/16 часток будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частину гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частину гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 Тобто загалом на позивачами визнано право власності на ? будинку будинку АДРЕСА_1.

Іншим співвласником зазначеного будинку була ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті співвласником будинку став ОСОБА_3, як її спадкоємець за заповітом.

Проте до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 не була включена земельна ділянка, право власності на яку набув ОСОБА_4, у зв'язку з отриманням ним у дар земельної ділянки, площею 200 кв.м. по АДРЕСА_1 за договором дарування, укладеним між ним та ОСОБА_5 29.01.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрижак Я.А. за реєстровим номером № 295.

З огляду на викладене, зважаючи, що позивачі проживали зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент його смерті та фактично вступили у володіння спадковим майном на момент смерті останнього, зазначили, що у встановленому законом порядку набули право власності на земельну ділянку площею 200 кв.м. за адресою АДРЕСА_1

Крім того, зазначили, що у зв'язку з набуттям права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, 24 листопада 2004 року, набули і права власності на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування.

Враховуючи зазначене просили, визнати за позивачами в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 200 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а також, у зв'язку з набуттям права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, право власності на частину земельної ділянки на якій розташована ? частина будинку за АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї частини будинку, відповідно до часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ? частині будинку за АДРЕСА_1, та встановити порядок користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до часток ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

До початку розгляду справи по суті, позивачами неодноразово збільшувався розмір заявлених позовних вимог. Згідно останньої наявної в матеріалах справи заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2016 року, позивачі просили суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_1, недійсним; визнати за позивачами право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га (200 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4; визнати за позивачами право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка зайнята житловим будинком та необхідна для обслуговування ? частини будинку за АДРЕСА_1. Додатково просили також встановити порядок користування земельною за адресою: АДРЕСА_1, розподіливши земельну ділянку загальною площею 0,1621 га відповідно до варіанту №1 Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 17326/14-41/17327/14-43 від 22.10.2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3

14.11.2013 року протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління юстиції в м. Києві.

Ухвалою суду від 17.03.2016 року справу прийнято в провадження судді Антонової Н.В.

Представник позивачів ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просила задовольнити. Зазначила, що стороною позивача доведено ті обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог, зокрема відповідач ОСОБА_3 набув право власності на всю земельну ділянку площею - 0,1000 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, неправомірно, як наслідок приховання ОСОБА_5 факту укладення договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року між нею та ОСОБА_4, з огляду на, що позивачі як такі, що проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент смерті останнього набули право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 200 кв.м. Також зазначила, що у зв'язку з набуттям позивачами права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, останні згідно чинного законодавства набули також право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована ? частина будинку, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї частини будинку. Що стосується визначення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1621 га, за адресою: АДРЕСА_1, то просила визначити вказаний порядок відповідно до запропонованого Висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 17326/14-41/17327/14-43 від 22.10.2015 року варіанту № 1.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що володіє земельною ділянкою загальною площею 1621,00 кв.м. на відповідних законних підставах, оскільки набув її у спадок за заповітом після смерті матері. Що стосується посилань сторони позивача на те, що його матір'ю ОСОБА_5 було подаровано брату ОСОБА_4 земельну ділянку площею 200 кв.м., то зазначив, що ОСОБА_4 відмовився від вказаного дарунку, про що свідчить, зокрема той факт, що останній не став оформлювати документи, що посвідчили б його право на вказану земельну ділянку.

Третя особа Головне управління юстиції в м. Києві свого представника в судове засідання не направило, про час та місце слухання справи повідомлялося належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, проходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року у справі № 2-15/5 за ОСОБА_1, як дружиною померлого ОСОБА_4, визнано право власності на ? частину другого поверху будинку АДРЕСА_1, ? частину гаража під літерою «Г», за ОСОБА_1 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно по 1/16 частині будинку, по 1/8 частині гаража під літерою «Г», виділено ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 в натурі другий поверх будинку по АДРЕСА_1, що є 25/50 або ? частиною будинку, гараж під літерою «Г». (13-24, том 1)

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду від 11.01.2006 року у справі за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/16 часток будинку АДРЕСА_1 та 7/8 часток гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частку гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 та 1/8 частку гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4. (а.с. 25-27, том 1)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, як встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року та додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006 року, а отже не підлягає доказуванню, та посвідчено реєстраційним посвідченням № 014585 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ? частина жилого будинку розташованого в АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 у розмірі 7/16 часток, за ОСОБА_2 у розмірі 1/16 частки. (а.с. 12, том 1)

Як вбачається з матеріалів справи, інша частина житлового будинку АДРЕСА_1, станом на день набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року,залишилася у власності ОСОБА_5, яка набула право власності на нерухоме майно згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою від 24.10.1991 року № 7н-24763.

Вказані обставини сторонами в судовому засіданні не оспорювалися.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею Серія НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5 12.08.1999 року, останній було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0621 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку і господарських будівель. (а.с. 30, том 1)

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серія НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5 12.08.1999 року, останній було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1000 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку і господарських будівель. (а.с. 31, том 1).

Таким чином, ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку набула право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га та право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0621 га до визнання за позивачами права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.

Зважаючи на викладене, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, яка також діяла в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, до ОСОБА_5, Київської міської державної адміністрації про визнання державних актів на право власності та право постійного користування земельною ділянкою частково недійсними, визнання права власності та права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою. (а.с. 163-168, том 1)

Предметом зазначеного позову були, зокрема державний акт, виданий ОСОБА_5, на право постійного користування землею та, безпосередньо, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0621 га, а також державний акт, виданий ОСОБА_5, на право приватної власності на землю та, безпосередньо, право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га.

Таким чином, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2009 року, було закріплено правомірність одноособового постійного користування та власності ОСОБА_5 на земельні ділянки по АДРЕСА_1, а також встановлено відсутність законних підстав для визнання та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності та права постійного користування земельною ділянкою відповідно до часток у праві власності на домоволодіння.

В обґрунтування заявлених вимог, в частині визнання за позивачами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,0200 га за адресою АДРЕСА_1, а також визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею, 0,010 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території АДРЕСА_1, останні та їх представник посилалися на укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договору дарування частини земельної ділянки площею 200 кв.м./ 0,0200 га, розташованої в АДРЕСА_1.

Так, Головним управлінням юстиції у м. Києві, суду було надано суду архівну копію договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрижак Я.А. (а.с. 155, том 1).

Згідно п.1.1. зазначеного Договору ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар частину земельної ділянки площею 200 кв.м./0,0200 га надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно п.1.2. Договору вказана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції станом на дату укладення договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Разом з тим, стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що земельну ділянку площею 0,0200 га, отриману ОСОБА_4 у дар, згідно договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, було виділено останньому в натурі і ОСОБА_4 отримано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку згідно договору дарування.

Посилання сторони позивача згідно заяви про збільшення позовних вимог, на те, що ОСОБА_4 не встиг оформити право власності на земельну ділянку отриману у дар у зв'язку зі смертю, однак його право власності на земельну ділянку площею 0,0200, випливає з самого договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать чинному на той час земельному законодавству, що стосується виникнення права власності на земельну ділянку.

Крім того, обставинам прийняття ОСОБА_4 у дар права власності на земельну ділянку площею 0,0200 га було надано оцінку в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2010 року за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року за нововиявленими обставинами, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2011 року (а.с. 172-176).

Зокрема, згідно вказаної ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2010 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 не набув права власності у відповідності до Закону на земельну ділянку, згідно договору дарування від 29.01.2000 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не міг передати у спадок право власності на нерухоме майно, яке він не набув на момент смерті у встановленому порядку.

Зважаючи на, що позовні вимоги в частині визнання за позивачами права власності на земельну ділянку площею 0,0200 га в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, 08.07.2001 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується тверджень представника позивача, про те, що ОСОБА_5 неправомірно отримала дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.02.2001 року Серія НОМЕР_4 на всю земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, без врахування земельної ділянки площею 0,0200 га, яку вона подарувала своєму сину ОСОБА_4 за договором дарування від 29.01.2000 року, суд має зазначити, що правомірності права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, попри укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договору дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, було надано правову оцінку в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2009 року, та в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2010 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_1 НОМЕР_5 від 30.11.2012 року, (а.с. 28, том 1).

Як встановлено судом з матеріалів спадкової справи, зокрема заповіту ОСОБА_5 від 17.08.2001 року, остання заповіла належний їй житловий будинок з прилеглими до нього господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також земельну ділянку на якій він розташований, а також все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що мені буде належати на день смерті і на, що я за законом матиму право, своєму синові ОСОБА_3 (а.с. 70, том 1).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 до Другої Київської державної нотаріальної контори від 24.05.2012 року, останній прийняв спадщину, яка на момент смерті заповідача ОСОБА_5 складалася з 8/16 частини житлового будинку під номером 13, розташованого на земельній ділянці площею - 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки площею - 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території м. Києва, у Голосіївському районі, на АДРЕСА_1 що належала померлій на підставі дублікату Державного акта на право власності на земельну ділянку, Серія НОМЕР_4, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 79-2-00265 від 12.08.1999 року. (а.с. 68, том 1)

28.11.2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Абісовою Т.Ф. було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку під номером 13, розташованого на земельній ділянці площею - 0,1000 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 146, том 1)

28.11.2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Абісовою Т.Ф. було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею - 0,1000 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території АДРЕСА_1. (а.с. 149, том 1)

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Стороною позивача в судовому засіданні не оспорювався заповіт померлої ОСОБА_5

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для визнання за позивачами права власності на земельну ділянку площею 0,0200 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, а також, зважаючи на те, що судовим рішенням у цивільній справі, а саме рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2009 року, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2010 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2011 року, встановлено факт правомірності права власності заповідача ОСОБА_5 на земельну ділянку площею - 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також правомірність постійного користування земельною ділянкою площею - 0,0621 га., та з огляду на те, що спадкоємець ОСОБА_3 у встановленому чинним законодавством прийняв спадщину, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території м. Києва у Голосіївському районі, на АДРЕСА_1 видане ОСОБА_3 Другою державною нотаріальною конторою 08.11.2012 року.

З приводу визнання за позивачами права власності на земельну ділянку площею 0,0611 га в АДРЕСА_1, яка зайнята житловим будинком та необхідна для обслуговування ? частини будинку АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, до визнання за позивачами права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5 отримала у постійне користування земельну ділянку площею 0,0621 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею Серія НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5 12.08.1999 року, та земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю Серія НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5 12.08.1999 року.

На момент смерті ОСОБА_5 вказані земельна ділянка продовжувала перебувати у неї на праві постійного користування та на праві власності, відповідно.

Після смерті ОСОБА_5, її спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3, який на момент смерті заповідача проживав разом з нею, прийняв спадкове майно, в тому числі на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв у спадок право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0621 га., а також право власності на земельну ділянку площею - 0,1000 гектарів, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.11.2012 року, виданим ОСОБА_3 державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Абісовою Т.Ф.

Доказів того, що відповідач не прийняв спадкове майно в частині права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0621 га, чи добровільно відмовився від права постійного користування, земельною ділянкою суду не надано.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у встановленому чинним законодавством порядку прийняв у спадок право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0621 га, а також право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га, позовні вимоги в частині визнання права власності на вказану земельну ділянку за позивачами задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0200 га в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, а також права власності на земельну ділянку площею 0,0611 га в АДРЕСА_1, а отже судом не встановлено того, що сторони у справі є учасниками спільної власності, вимоги позивачів щодо розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо посилань сторони позивача на те, що необхідність виділення у власність земельної ділянки пов'язана безпосередньо з можливістю користування житловим будинком, в тому числі здійснення під'їзду, проходу до нього, то порядок користування чужою земельною ділянкою закріплений Главою 16 ЗК України, якою, в свою чергу, передбачено право вимагати встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Керуючись ст. ст. 1218, 1225, 1268, 1301 ЦК України, ст. 22 ЗК України 1990 року, «Перехідними положеннями» ЗК України 2001 року, рішенням Конституційного суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя: Антонова Н.В.