Постанова № 57793835, 05.05.2016, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/326/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

В складі:

головуючого судді: Бірука В.О.

при секретарі: Дмитришин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненської області про визнання протиправними дій щодоприпинення виплати пенсії за вислугою років як пенсіонеру МВС призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.04.2015 року, зобов'язання поновити виплату призначеної пенсії в розмірі 2895,33 грн. щомісяця безстроково з нарахованою індексацією відповідно з індексом інфляції з 1 червня 2015 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що він з листопада 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років, як пенсіонер МВС в розмірі на 01.03.2015 року - 2895,33 грн..

З 01.08.2012 року призначений на посаду - завідувача Радивилівського районного сектору УДМС України в Рівненській області згідно Закону України «Про державну службу», де працює по теперішній час.

З 01 квітня 2015 року відповідач припинив йому виплату пенсії в повному обсязі не повідомивши про підстави таких дій. Особисто він письмової згоди на добровільну відмову від призначеної мені пенсії не давав.

Звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про поновлення виплати пенсії з моменту незаконного її припинення, він отримав відповідь лист від 07.04.2016 № Р-172/07.1-15 з якого слідує, що з 01.04.2015 р. набув чинності Закон України від 02.03.2015 р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо пенсійного забезпечення», відповідно до пункту 4 якого, в Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» статтю 54 «Виплата пенсій пенсіонерам за наявності заробітку (прибутку)» викладено в редакції за якою тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру". "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Пунктами 2, 3 розділу III Прикінцеві положення Закону №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

З врахуванням цього та факту його роботи на посаді, та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» виплата пенсії з 01.04.2015 р. припинена.

Вважає такі дії відповідача неправомірними і такими, що грубо порушують його законні, особисті і майнові права - конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст.46 Конституції України, а також, що вони суперечать встановленій практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого є обов»язковими та нормам міжнародного права.

При цьому вважає, що відповідачем щодо нього допускається дискримінація за професійною ознакою, що є порушенням як Конституції України так і Європейської Конвенції.

З 01 червня 2015 р. незважаючи на його посаду, він не має переваг перед іншими громадянами в пенсійному забезпеченні, що є законною підставою поновлення виплати йому пенсії за вислугу років, але відповідач допускає бездіяльність, яка полягає у тому, що він з 01 червня 2015 не поновив виплату йому пенсії за вислугу років. З даної дати він не є особою, яка має право на призначення пенсії за спеціальним законом («Про державну службу»). Тому його пенсійні права відповідачем порушуються і вони підлягають судовому захисту.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов із підстав викладених в позовній заяві і просив його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав до суду письмове заперечення на позов в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити. Вважає, що позивач пропустив строки звернення до суду. З клопотанням про поновлення строків не звертався та не зазначив поважні причини пропуску такого строку.

Крім того, 01.04.2015 року набув чинності Закон України від 02 березня 2015 року №№213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". Пунктом 4 статтю 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2006 р., № 37, ст. 318) викладено в наступній редакції:

"Стаття 54. Виплата пенсій пенсіонерам за наявності заробітку (прибутку)

тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Також, пунктами 2, 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

З 01.01.2016 р. Законом України від 24.12.2015 р. за № 911- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що Закон України від 02 березня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII обмежує його права на отримання пенсії, а тому суперечить ст.22 Конституції України.

Таким чином, оскільки питання конституційності законодавства, що регулює спірні правовідносини (Закон України від 02 березня 2015 року № 213- VIII) щодо призупинення виплати пенсії за період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. перебуває на розгляді в Конституційному Суді України, розгляд справи в цій частині не може бути проведений через існування підстав для зупинення провадження у справі.

В поданому запереченні відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З листопада 2005 року і по даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію за вислугою років, як пенсіонер МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», станом на 01.03.2015 року - 2895,33 грн..

З 01.08.2012 року відповідач працює на посаді - завідувача Радивилівського районного сектору УДМС України в Рівненській області згідно Закону України «Про державну службу».

З 01 квітня 2015 року відповідач припинив позивачу виплату пенсії в повному обсязі не повідомивши про підстави таких дій.

Не погоджуючись з діями відповідачами, позивач 02.04.2016 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про поновлення виплати пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Листом від 07.04.2016 р. №Р-172/07.1-15 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу було відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Так, пенсійне забезпечення працівників органів МВС здійснюється відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно Законом України № 213 від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесено зміни у тому числі і до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами) тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу», пенсії призначені відповідно цього Закону, не виплачуються.

У зв'язку із цим позивачу, як особі, що працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законом України "Про державну службу", з 1 квітня 2015 року пенсія не виплачується.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої розділу III Закону України "Про знесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 1 червня 2015 року скасовано норму щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", тобто з 01.06.2015 військові пенсіонери не підпадають під дію норми статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

У теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій він працює, не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підстави для невиплати йому пенсії, призначеної відповідно до цього Закону (у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах Законами України і зокрема «Про державну службу») відпали і таким чином з 01 червня 2015 року перешкод для виплати вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає відновленню.

Разом із тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що поновлення позивачеві виплати пенсії можливе лише із внесенням змін до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Так, вказана обставина не повинна зумовлювати порушення конституційних прав громадянина на виплату пенсійного забезпечення; при цьому суд враховує те, що і до внесення законодавцем відповідних змін у статтю 54 вказаного Закону, закріплена нею правова норма у чинній редакції може бути застосована при поновленні виплати пенсії позивачу, для уникнення порушення його конституційних прав на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Україна як демократична і правова держава закріпила принцип поваги і непорушності прав та свобод людини, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України».

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція У країни, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до частини другої статті 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Згідно з частиною 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст. 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому суд враховує те, що поновити порушене право права позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати пенсії неможливо.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача і зобов'язання відповідача відновити виплату позивачеві пенсії з 1 червня 2015 року у раніше призначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 160, 162, 163, 186 КАС України, суд -

постановив:

Позов ОСОБА_1 - задовільнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненської області щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_1 на законних підставах пенсії за вислугою років з 1 червня 2015 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненської області поновити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 2895,33 грн. щомісяця безстроково з нарахованою індексацією відповідно з індексом інфляції починаючи з 1 червня 2015.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатоюсудового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

При неподані в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2016 року.

Суддя: Бірук В.О.