Постанова № 57793827, 18.05.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4495/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м.Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Першко О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду Україні м.Рівне Рівненської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р., на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-100 від 26 лютого 2016 року без обмеження граничного розміру; скасувати рішення відповідача № 140/10 від 12 березня .2016 року щодо відмови їй у перерахунку пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-100 від 26.02.2016 року, починаючи з 04.03.2016 року, без обмеження її максимального розміру та стягнути на її користь сплачений судовий збір в розмірі 551,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працювала в органах прокуратури. З 12 липня 2002 року перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії), виходячи із максимального розміру 90 відсотків від чинної на той час заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури. 04 березня 2016 року звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі зазначеного Закону, відповідно до довідки прокуратури Рівненської області №18-100, від 26.02.2016 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, з застосуванням нових посадових окладів, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури на теперішній час. Рішенням відповідача від 12.03.2016 року їй відмовлено в перерахунку пенсії за вислугою років у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, згідно якого з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Не погоджуючись із відмовою відповідача звернулась із даним позовом до суду. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у перерахунку пенсії, не зазначив конкретну норму (статтю) Закону від 02.03.2015р. № 213, яка взагалі не стосується до даних правовідносин, не зважаючи на те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів визначено ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ. Відповідно до частини першої цієї статті, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку Законом України № 3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Так, відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ. Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Таким чином, позивач у позові зазначає про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали. Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Відповідно до вимог ст.ст.22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. З зазначених правових підстав позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону, які обмежень максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не встановлюють. Таким чином, з позиції позивача, перерахунок її пенсії слід здійснити у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників на підставі документів пенсійної справи та додатково поданих документів, в даному випадку довідкою прокуратури Рівненської області від 26.02.2016, рішення відповідача від 12.03.2016 р. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням її соціальних прав щодо пенсійного забезпечення і незаконного звуження конституційних гарантій.

Ухвалою суду від 12 квітня 2016 року відкрито скорочене провадження у справі та замінено відповідача - управління Пенсійного фонду Україні м.Рівне Рівненської області на його правонаступника - Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області..

У відповідності до ст. 183-2 КАС України відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить призначити справу до розгляду в загальному порядку та відмовити у задоволенні позову, так як згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Тобто, пенсії визначені в порядку та на умовах даного Закону не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, просить постановити ухвалу про звернення Рівненського міського суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування порядку призначення та перерахунку пенсії державним службовцям; зупинити провадження до розгляду Верховним Судом України вказаного подання.

Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, надані суду заперечення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 липня 2002 року позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від заробітку.

Відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників або у зв'язку із звільненням з роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

Умови та порядок перерахунок пенсії прокурорам на час виникнення спірних правовідносин регламентовано статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії. Право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі звільненням регламентовано частиною 13 статті 50-1 вищевказаного Закону, якою передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Викладення пункту 18 вказаної статті у новій редакції (умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом міністрів України) та відсутність такого порядку станом на час звернення за перерахунком не позбавляє прокурорів права на перерахунок раніше призначених пенсій у зв'язку зі звільненням із збереженням при цьому розміру того відсотку від заробітної плати, який було взято на час призначення пенсії.

Таким чином, підстави як призначення так і перерахунку пенсій працівникам прокуратури у Законі України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII були визначені єдиною статтею 50-1, право на перерахунок раніше призначених пенсій у працівників прокуратури визначалось приписами пункту 18 вказаної статті, відповідно до якого, таке право наставало саме у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників.

У зв'язку з підвищенням працівникам прокуратури заробітної плати позивач 04.03.2016 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної їй пенсії на підставі виданої 26.02.2016 року прокуратурою Рівненської області довідки.

Рішенням відповідача від 12.03.2016 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, згідно якого з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Щодо фактичних обставин справи спору між сторонами не виникало.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до вимог ч. 18 ст. 50-1 Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до вимог статей 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Суд вважає, що вказані норми закону, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи, що позивач 12.03.2016 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, відповідач повинен був керуватися ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року не зазнали. Отже, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви від 04.03.2016 року, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Рівненської області від 26.02.2016 року № 18-100 про заробітну плату та частин 13, 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», у редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-111, що діяла станом на 12 липня 2002 року) з 04.03.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, зокрема висловлені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013 року (справа №21-445а13), від 10.12.2013 року (справа №21-348а13), від 06.10.2015 року (справа №127/11720/14-а). Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Крім цього, відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 року (у справі щодо права на пільги) та №5-рп/2002 від 20.03.2002 року (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 року (справа №21-348а13), від 17.12.2013 року (справа №21-445а13), від 06.10.2015 року (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 Конституції України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року(в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), відповідач грубо порушує соціальні права і свободи позивача.

Відповідно до вимог ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Внесені Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІ.

Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Звернення позивача до суб'єкта владних повноважень щодо здійснення перерахунку пенсії законодавчо ґрунтується саме відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001), а не Закону, який діє на час звернення та значно звужує зміст та обсяг прав і свобод позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії в контексті практики Верховного Суду України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №-213 є необґрунтованими, оскільки вони врегульовують питання призначення пенсій, а не їх перерахунку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на перерахунок пенсії, рішення відповідача є неправомірним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

З зазначених правових підстав і наведених вище нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності правових підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи у загальному порядку з огляду на те, що скорочений порядок розгляду адміністративних справ щодо пенсійних виплат визначений п.2 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На розгляді справи у скороченому провадженні наполягав і позивач у адміністративному позові.

У свою чергу відповідач в обґрунтування своєї позиції щодо позбавлення права відповідача можливості звернутися до касаційного суду у випадку задоволення позову, розглянутого у скороченому провадженні, покликається на рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 року у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії. Суд не погоджується з такою позицією, оскільки Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини націлена саме на захист інтересів особи від неправомірного втручання держави, а не навпаки.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні та не бачить підстав для виклику осіб та проведенні судового засідання за загальними правилами КАС України.

Щодо клопотання позивача в частині постановлення ухвали про звернення Рівненського міського суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень п.5 розділу Ш Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII в частині скасування порядку призначення та перерахунку пенсії державним службовцям та зупинення провадження по даній справі, вважаю його таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 551,21 грн. (а.с.1).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.158-163,167,183-2, 185-186,254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-100 від 26.02. 2016 року, без обмеження граничного розміру.

Скасувати рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області № 140/10 від 12.03.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року на підставі довідки прокуратури Рівненської області №18-100 від 26.02.2016 року, починаючи з 04.03.2016 року, без обмеження її максимального розміру.

Стягнути з бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Рівненського

міського суду О.О.Першко