Ухвала суду № 57793574, 12.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2111/14-к Номер провадження 11-кп/786/259/16Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.4 ст.296 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого Герасименко В.М.

суддів Кожевнікова О.В., Захожая О.І.

при секретарі - Костюченко М.В.

за участю прокурора - Акулової С.М.

захисників адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, працює по окремих цивільно-правових угодах, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв.323, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,

засуджений за ч.4 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, працює дезінфектором ТОВ НВП „Глобинський свинокомплекс, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше судимий:

- 18.03.2013 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, встановлено іспитовий строк на 3 роки,

засуджений за ч.4 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків. шляхом часткового приєднання покарання, призначеного за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 18.03.2013 року, остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець та мешканець м.Глобине Полтавської області, вул.Лесі Українки, 4, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює водієм ТОВ „Агро-Сула, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.4 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу розміром 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.;

- за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судовий збір в сумі 393,12 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винуватими в тому, що вони, групою осіб, вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, застосуванням вогнепальної зброї мисливської рушниці та деревяної бити предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

02.03.2014 року, близько 23.30 год., ОСОБА_9 разом із ОСОБА_7, та ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_1, сірого кольору, типу легковий седан, який знаходився у користуванні ОСОБА_9, приїхали до зупинки громадського транспорту, що знаходиться в центрі м.Глобине по вул.Леніна, поблизу магазинів „Спокуса, „Побутова хімія та входу до центрального ринку. В цей час там перебували раніше незнайомі їм молоді люди ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Неподалік від них, перед магазином „Спокуса по мобільному телефону розмовляв їх знайомий ОСОБА_6

В салоні зазначеного автомобіля знаходились мисливська рушниця „ІЖ-12 №А6865 та деревяна бита, виготовлена заводським способом по типу дубинки, яка не є холодною зброєю. Вказане майно належало на праві власності ОСОБА_9

Виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з хуліганських мотивів, вчинили дії, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка полягала в нанесенні тілесних ушкоджень руками, ногами, деревяною битою по різних частинах тіла ОСОБА_6 Удари битою безпосередньо наносив ОСОБА_7, а ОСОБА_8 приніс вказане знаряддя із автомобіля до місця бійки.

Внаслідок таких протиправних дій потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців. садна, припухання мяких тканин голови, а також легкі тілесні ушкодження у виді синців, саден тулуба та верхніх кінцівок.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уперто переслідували ОСОБА_6 з метою нанесення останньому тілесних ушкоджень. Протиправні дії вчинялися щодо нього поблизу зупинки громадського транспорту, біля магазину „Харчі, поблизу готелю „Берізка.

Крім цього, ОСОБА_9 вчиняв інші протиправні дії, а саме: направляв мисливську рушницю „ІЖ-12 №А6865 в бік ОСОБА_11, вимагаючи покинути зупинку та висловлюючи в його адресу погрози про здійснення пострілу. Поблизу автобусної зупинки вчинив один постріл в повітря, а також з погрозами приставляв рушницю до скроні ОСОБА_6 поблизу магазину „Харчі, що створювало реальну загрозу для його життя та здоровя.

ОСОБА_8 під час хуліганських дій також застосував вогнепальну зброю. Тримаючи в руках мисливську рушницю „ІЖ-12 №А6865, яку взяв у ОСОБА_9, здійснив один постріл в повітря поблизу магазину „Спокуса. Підійшовши до ОСОБА_10 з рушницею в руках в районі ялинок, поблизу готелю, з відстані близько 2 метрів направив рушницю в бік останнього, після чого висловив погрозу здійснити постріл та наказав тікати з місця події. Такі дії створювали реальну загрозу для життя та здоровя потерпілого.

Окрім того, ОСОБА_9 визнаний винуватим в тому, що в ході досудового розслідування даного факту хуліганства, з метою неявки за повісткою про виклик на 14 годину 16 червня 2014 року та підтвердження „поважності неявки до СВ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області, він підробив офіційний документ, а саме посвідчення про відрядження від 28.05.2014 року, видане на його імя, посвідчене печаткою ФОП „Коваленко Олексій Сергійович в графі „вибув, та печаткою Київського міжнародного контрактового ярмарку в графі „прибув.

Згідно висновку експерта №606 від 22.07.2014 року, в посвідченні про відрядження на імя ОСОБА_9 від 28.05.2014 року, є ознаки підробки, а саме виправлення цифр в датах.

Після цього, ОСОБА_9 використав завідомо підроблене посвідчення про відрядження, надавши його через свого захисника до СВ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області, як документ, що підтверджує неможливість його явки до слідчого о 14.00 год. 16.06.2014 року.

В принесеній апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок його мякості та призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі, ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі, оскільки суд при вирішенні питання про строк покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не звернув увагу на позицію державного обвинувача висловлену в ході судових дебатів та з огляду на відсутність обставин, які б помякшували покарання обвинуваченим.

Захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі принесеній в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України скасувати та постановити новий, яким виправдати останнього, а в частині засудження ОСОБА_9 за ч.4 ст.296, ч.1,4 ст.358 КК України - змінити, помякшити призначене йому покарання, застосувавши до нього положення ст.75 КК України. Апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 обґрунтовує тим, що при призначенні ОСОБА_9 покарання суд не взяв до уваги відсутність претензій до нього з боку потерпілих, добросовісну поведінку обвинуваченого, яка полягала в тому, що він з місця події не тікав, просив охоронника викликати швидку допомогу, дочекався приїзду співробітників міліції та медичних працівників, допомагав своєму товаришу, супроводжував його в лікарню, добровільно передав мисливську рушницю до правоохоронних органів. Окрім того, ОСОБА_9 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, займається волонтерською діяльністю, наміру заподіювати потерпілим тілесних ушкоджень не мав.

Висновки ж суду першої інстанції щодо обвинувачення ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки базуються лише на пояснення самих потерпілих, інших обєктивних даних винуватості останнього немає. Так, відеозаписи з камер спостереження, продемонстровані в судовому засіданні істотно спотворюють обєктивність всіх обставин справи та призводять до необґрунтованих висновків, судом безпідставно визнано доказами винуватості обвинувачених показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які очевидцями самої події не були, а чули лише зі слів потерпілого ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_12 перебуває у дружніх відносинах з потерпілими, а тому є заінтересованим у необ»єктивному відтворенні обставин події. Показання потерпілого ОСОБА_6 істотно відрізняються від показань, даних ним на досудовому розслідуванні, а протокол проведення слідчого експерименту від 28.05.2014 року складено всупереч вимогам КПК України.

Окрім того, зазначає в принесеній апеляційній скарзі, що головуючим в даному кримінальному провадженні суддею Марущак Р.М. впродовж семи років заявлялися самовідводи по справах, участь в яких брав захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_17 В рамках даного провадження у самовідводі судді та відводі адвоката було безпідставно відмовлено, а отже, на думку апелянта, кримінальне провадження розглянуто з порушенням вимог КПК України, які є підставою для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, принесеної в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, не оспорюючи фактичних обставин справи та вірності кваліфікації дій ОСОБА_8, ставить питання про зміну вироку суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання, та звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного йому за вироком суду покарання з випробуванням відповідно до положень ст.75 КК України, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_8 є молодою, раніше не судимою особою, на даний час змінив своє місце проживання, влаштувався на роботу, не вчинив жодного іншого злочину та став на шлях виправлення.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_7, які підтримали подану захисником в інтересах обвинувачених апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, потерпілого ОСОБА_6, представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які заперечили проти задоволення поданих в даному кримінальному провадженні апеляційних скарг та прохали вирок суду залишити без змін, прокурора, який подану процесуальним прокурором апеляційну скаргу не підтримав з підстав невідповідності її змісту вимогам КПК України, перевіривши доводи апеляційних скаргта матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах захисника адвоката ОСОБА_3 та прокурора висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.3 ст.358 КК України не оспорюються.Суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, тобто у підробленні іншого офіційного документа, який видається громадянином-підприємцем, який має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права та звільняє від обовязків, з метою використання його підроблювачем, та за ч.3 ст.358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.

На переконання апеляційного суду висновки суду першої інстанції і по епізоду вчинення обвинуваченими ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджені належними доказами, які суд першої інстанції оцінивши, обґрунтовано поклав в основу вироку, як доказ їх вини.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінального процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування чи зміну ухваленого вироку, не встановлено, а висновки суду про винність ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

У вироку суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши, обґрунтовано визнав показання обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, надані ними в ході судового слідства, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, твердження в апеляційній скарзі захисника адвоката ОСОБА_3, що кваліфікація дії його підзахисного ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України не ґрунтується на належних та допустимих доказах, повністю спростовуються наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Допитані в ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 пояснили, що 02.03.2014 року близько 23.30 години, перебували біля зупинки громадського транспорту в центрі м.Глобине, при цьому ОСОБА_6, будучи в товариських стосунках з ОСОБА_11 та ОСОБА_10, прийшов туди самостійно та розмовляв по мобільному телефону осторонь. До зупинки підїхав автомобіль «Шевроле Авео» в салоні якого знаходилися раніше не знайомі їм ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ОСОБА_9, який знаходився за кермом автомобіля розпочав розмову з ОСОБА_11 в ході якої почав кричати та нецензурно висловлюватися, через віно показав рушницю, в подальшому, вийшовши з автомобіля, навів рушницю на ОСОБА_11 та в нецензурній формі наказав тікати. ОСОБА_11 забрав з собою ОСОБА_12, який також перебував з ними на зупинці громадського транспорту, та почали відходити назад, до магазину «Добробут», коли пролунав постріл. З автомобіля вийшли також ОСОБА_7 з ОСОБА_8, до них підійшов ОСОБА_6, який продовжував розмовляти по мобільному телефону, та запитав, що трапилося. ОСОБА_7 відразу ж наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6, від якого телефон випав з рук потерпілого. ОСОБА_6 відходив в сторону до магазина, однак ОСОБА_7 намагався наносити йому удари, при цьому до них підійшли ОСОБА_9 з рушницею в руках та ОСОБА_8 з деревяною битою. ОСОБА_7 вихопив з рук ОСОБА_8 биту і наносив нею удари ОСОБА_6. До них підбіг ОСОБА_10 та вдвох вони намагалися відібрати биту, що не вдалося та ОСОБА_6 впав на асфальт. В цей час ОСОБА_8 приставив йому рушницю до скроні та попередив, що здійснить постріл. ОСОБА_6 почали бити ногами по різним частинам тіла, а ОСОБА_7 битою. Потерпілому вдалося піднятися та він почав втікати через дорогу, при цьому ОСОБА_7 продовжував його переслідувати. Перед готелем «Берізка» дві особи продовжували наносити йому удари ногами, один удар був завданий битою,однак, хто саме їх наносив сказати не може. ОСОБА_10 намагався допомогти ОСОБА_6, однак ОСОБА_8 направив на нього рушницю та сказав, щоб той тікав, злякавшись пострілу, оскільки погрози він сприймав як реальну небезпеку, ОСОБА_10 побіг в сторону магазину «Кулиничі», обвинувачені ж продовжували наносити удари ОСОБА_6. ОСОБА_6 піднявся та почав відходити в сторону ринку,ОСОБА_7 переслідував його та на вході в ринок зупинив та наніс удар кулаком в область носа. В цей час до них наближався ОСОБА_9 та ОСОБА_6 почав тікати в сторону стадіону. ОСОБА_7 наздогнав його, тому ОСОБА_6 наніс останньому удар в обличчя, від якого ОСОБА_7 впав, ОСОБА_6 через стадіон добіг до свого знайомого, де вмився та прохав відвезти додому.

Суд першої інстанції проаналізувавши показання потерпілих з іншими доказами по кримінальному провадженню, правильно прийшов до висновку, що їх показання є логічними, послідовними та підтверджуються іншими безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, за висновком судово-медичної експертизи №38 від 14.03.2014 року, в потерпілого ОСОБА_6 було виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, синці, садно, припухання мяких тканин голови, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в строк та при вказаних обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Виходячи з анатомічної локалізації, характеру, кількості тілесних ушкоджень, виявлені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти росту людини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав суду показання, якими підтвердив викладений потерпілими перебіг подій, що сталися 02.03.2014 року близько 23.30 години на зупинці в центрі м.Глобине, між ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6, який також підійшов до них, щоб залагодити ситуацію та трьома невідомими особами, що підїхали до них на автомобілі. При цьому зазначив, що саме ці особи, що прибули на автомобілі, були ініціаторами конфліктної ситуації, нецензурно лаялися, погрожували рушницею, здійснювали з неї постріли та завдавали ОСОБА_6 удари в тому числі і деревяною битою.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що на час події працював охоронником на ринку м.Глобине. В день події перебував на робочому місці та пізно ввечері почув два чи три хлопки, схожих на зрив петарди або на постріли. Пішовши на звук, до входу на центральний ринок, побачив через дорогу, як двоє незнайомих били ОСОБА_6, якого він знав, як підприємця, що працює на ринку. В руках ОСОБА_6 нічого не було, а в одного з невідомих була бейсбольна бита, якою він наносив удари по ОСОБА_6. Вказав, що ОСОБА_6 оборонявся, в процесі бійки відходив назад, а двоє хлопців його наздоганяли.

Окрім того, досліджені в ході судового розгляду відеозаписи з камер спостереження, збережені на дискових носіях інформації CD-R та долучені до матеріалів кримінального провадження, повністю підтверджують показання потерпілих щодо обставин події, її розвитку, мотиву та механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини обвинувачених належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства.

Безпідставним є ствердження захисника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що відеозапис з камер відео спостереження розміщених в магазинах не є доказом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки не дає можливості ідентифікувати зафіксованих на них осіб та визначити наявність погроз, нецензурних висловлювань.

В ході судового розгляду захисником ОСОБА_3 порушувалося зазначене питання та судом у вироку наведено достатні мотиви, з яких вказане заперечення захисту відхилено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відеозапис, як доказ, сприймається судом в сукупності з іншими доказами в справі та оцінюється у їх взаємозвязку.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 дійсно не були очевидцями події, про що вказує захисник, однак їх показання дотично підтверджують показання потерпілого ОСОБА_6

В принесеній апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 піддає сумніву правдивість показань свідка ОСОБА_12 з огляду на його дружні взаємовідносини з потерпілими. Водночас, як наголошувалося вище, судом першої інстанції при вирішенні питання про доведеність винуватості обвинувачених надано перевагу показанням потерпілих саме при оцінці зібраних доказів в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозвязку.

Не приймає до уваги колегія суддів і посилання адвоката на суперечливість показань потерпілого ОСОБА_6 в ході судового розгляду з показаннями на досудовому слідстві.

Відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції і наведені показання потерпілих, свідків безпосередньо отримані в ході судового розгляду.

Не вбачає колегія суддів і підстав для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.415 КПК України.

Так, ухвалами слідчого судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17.09.2015 року відмовлено в задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід головуючому по справі судді Марущак Р.М. та в задоволенні заяви про самовідвід судді Марущак Р.М. Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо відсутності підстав для задоволення заявленого відводу та самовідводу судді, при цьому обставини, які б очевидно викликали сумнів у неупередженості судді відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене ОСОБА_8 Д,В., ОСОБА_9 також відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України, а ОСОБА_7 і у відповідності з положеннями ст.71 КК України, покарання, яке обране з урахуванням даних про особи обвинувачених, ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, відсутності обставин, що помякшують покарання, а ОСОБА_7 з урахуванням обставини, що обтяжує покарання.

Так, обвинувачені вчинили умисний тяжкий злочин проти громадського порядку та моральності, при цьому слід врахувати характер злочинних дій, їх підвищену небезпеку і спосіб вчинення з використанням вогнепальної зброї та бити.

З урахуванням даних про особи обвинувачених, їх характеристик, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.4 статті 296 КК України. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В апеляційних скаргах захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з огляду на дані про особи обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, що всупереч тверджень апелянтів, враховано при визначенні виду та строку покарання, ставиться питання про звільнення їх від відбування призначеного судом першої інстанції покарання, однак належним чином не обґрунтовано можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та підстав для звільнення від його відбування. Крім того, апелянтами не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без відбування покарання. Не вбачає таких підстав і колегія суддів.

Таким чином, наведені захисниками в апеляційних скаргах обставини відсутність судимостей у обвинувачених, позитивні характеристики, наявність у ОСОБА_9 на утриманні двох неповнолітніх дітей, не вказують на можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання, а тому не можуть бути підставою для застосування до них положень ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

Не підлягає до задоволення і апеляційна скарга прокурора.

Так, в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про зміну вироку суду відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок його мякості та призначення обвинуваченим більш суворого покарання.

Відповідно до положень ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції може змінити вирок суду першої інстанції та помякшити призначене покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Погіршення становища обвинуваченого та призначення більш суворого покарання можливе лише при ухваленні апеляційним судом нового вироку.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора про зміну вироку суду першої інстанції та призначення обвинуваченим більш суворого покарання не ґрунтується на законі, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2016 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ :

ОСОБА_1 ОСОБА_19 ОСОБА_20