Рішення № 57793528, 11.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/415/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1306/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю представника відповідача Гуйванюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» ( далі - ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс») про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, який уточнив 05.02.2016р., до ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс») про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року, яким його поновлено на роботі в якості водія , стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Посилався на те, що відповідач виконав рішення про поновлення його на роботі лише 24 липня 2015 року, а тому за 56 робочих дні затримки має виплатити 14 866,32 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати 265,47 грн. Також просив відповідно до ст.625 ЦК України стягнути з відповідача три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 332,35 грн. , індекс інфляції в сумі 15386,64грн., а всього 30585,31грн. та судові витрати в сумі 2000грн. /а.с.29-30/

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у сумі 14866 грн. 31 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що районний суд не врахував встановлений нормою ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідачем видано наказ №275 про поновлення ОСОБА_3 на роботі водієм автотранспортних засобів 24.07.20015р, тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку звернення позивача до суду із заявою про вирішення трудового спору. Тому при застосуванні ст.236 КЗпП України необхідно враховувати положення ст.233 КЗпП України.

Оскільки виконання рішення про поновлення на роботі могло відбутися лише за особистої участі ОСОБА_3, а останній до підприємства для оформлення відповідних документів про поновлення на роботі не з'влявся до 24.07.2015 року, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою виконання судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29.04.2015 року у справі №524/2955/14-ц скасовано рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 10.06.2014 року. Поновлено ОСОБА_3 на попередній роботі в ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на посаді водія автотранспортного засобу; стягнуто з ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71942,00 грн., відшкодування моральної шкоди 6204грн., та 600,00 грн. у відшкодування понесених судових витрат./а.с.5-8/

На підставі зазначеного рішення наказом №275 від 24.07.2015 року ОСОБА_3 поновлено на роботі водієм автотранспортних засобів з 14 березня 2014 року./а.с.39/

Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в сумі 14866,32грн., місцевий суд виходив з того, що фактичне виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 29.04.2015 року здійснено відповідачем із затримкою на 56 робочих днів, а середньоденна заробітна плата за вказаним рішенням становить 265,47грн. При цьому суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування позовної давності до трудових спорів, передбаченої ст.233 КЗпП України., оскільки правовою підставою позовних вимог є ст.266 КЗпП Україн.

Колегія суддів за такими висновками районного суду не погоджується, оскільки вони є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Законом України «Про виконавче провадження», п.1 ч.2 ст.22 , визначено початок строку для виконання судового рішення , яке підлягає негайному виконанню , - з наступного дня після його проголошення. Підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1 ст.19 Закону «Про виконавче провадження»).

Викладені норми вказують на те, що визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому що воно не може бути реалізовано без волевиявлення цього працівника

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки ( стаття 236 КЗпП України).

Відповідно до правової позиції, висловденої Верховним Судом України у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, за змістом норми статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Отже, підставою для застосування положень ст.236 КЗпП України є невиконання власником без поважних причин рішення про поновлення на роботі .

Позивач не надав доказів того, що він після постановлення судом рішення про поновлення на роботі вчиняв дії . спрямовані на реалізацію свого права приступити до роботи негайно, а також не надав доказів доказів ухилення відповідача від виконання судового рішення щодо поновлення його на роботі.

З матеріалів справи вбачається, що після постановлення апеляційним судом рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 не звертався до підпримєства із вимогою поновлення на роботі згідно рішення суду - до 24 липня 2015 року, не подав до суду заяву про видачу йому виконавчого листа та не пред'явив його до примусового виконання.

Натомість, товариство листом від 08.05.2015 року запрошувало ОСОБА_3 з'явитися до відділу кадрів підприємства для оформлення відповідних документів щодо поновлення на попередній роботі, однак останній вказане повідомлення не отримав та до 24.07.2015 р. до підприємства не звертався , до роботи не приступав. /а.с.46/

Отже, оскільки затримка у поновленні на роботі ОСОБА_3 відбулася по причині відсутності волевиявлення самого працівника реалізувати своє право згідно рішення суду, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст.236 КЗпП України та для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Крім того, колегія суддів визнає обгрунтованими доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки наказ про поновлення ОСОБА_3 на роботі на підставі судового рішення був виданий 24.07.2015 року, тому саме з цієї дати розпочався відлік тримісячного строку для звернення в суд з позовом в порядку ст.236 КЗпП Уукраїни.

Враховуючи, що з позовом ОСОБА_3 звернувся 26 січня 2016 року ( згідно штампу вхідної корепсонденції Автозаводського районного суду м.Кременчука), тому зазначений позов пред'явлений ним поза межами трьохмісячного строку .

Поважних причин пропуск строку позивачем не неведено та клопотання про його поновлення з відповідним обгрунтуванням не заявлено.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці1,4 п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 , встановлені статями 228,233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовукє не лише причини пропуску строку, а і всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Правило, встановлене ч.4 ст.267 ЦК України, щодо застосування наслідків спливу позовної давності за умови наявності про це заяви сторони у спорі, до трудових правовідносин не застосовується.

Таким чином, оскільки затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі сталася з вини самого працівника, тому підстав для застосування ст.236 КЗпП України немає, а отже у позові в цій частині необхідно відмовити за безпідставністю, а не за пропуском строку звернення до суду з трудовим спором.

Рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні 3% річних та індексу інфляції - сторонами не оскаржено.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє, рішення місцевого суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст.314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, - відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /підписи/ С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна

ЗГІДНО: Л.І. Пилипчук