Ухвала суду № 57792085, 16.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/14386/15-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/1373/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 22 16.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Таргоній Д.О.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом селянського фермерського господарства «Горизонт-2» до ОСОБА_5, фермерського господарства «Довіра Я», треті особи : реєстраційна служба Білоцерківського МРУЮ Київської області, управління Держземагенства у Білоцерківському районі про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року СФГ «Горизонт-2» звернулося до ОСОБА_5, фермерського господарства «Довіра Я», треті особи : реєстраційна служба Білоцерківського МРУЮ Київської області, управління Держземагенства у Білоцерківському районі про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначало, що 01.08.2012 року між СФГ «Горизонт» та ОСОБА_5, яка є власником земельної ділянки площею 3,2540 га, було укладено договір оренди цієї земельної ділянки на сім років.

06.08.2012 року договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему Білоцерківського району, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель.

26.08.2015 року позивачу стало відомо, що 21.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі №42 від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та фермерським господарством «Довіра Я» цієї ж земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача.

Позивач просив визнати недійсним договір оренди землі №42 від 01.10.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Довіра Я» та скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі, вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі №42 від 01.10.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Довіра Я», предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 3,2540 га (кадастровий № НОМЕР_1), для товарного сільськогосподарського виробництва та скасувати державну реєстрацію від 20.11.2014 року зазначеного договору оренди землі №42 від 01.10.2014 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також грубе порушенням норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України, від 18 грудня 2009 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначене рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 3,2540 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території земель Михайлівської сільської ради Білоцерківського району (а.с.22).

06.08.2012 року між СФГ «Горизонт-2» та ОСОБА_5 було укладено Договір №11 оренди землі, предметом якого є строкове платне користування вказаною земельною ділянкою площею (кадастровий №3220483700:04:010:0005) для вирощування сільськогосподарської продукції, в с. Михайлівка, Білоцерківського району. Також, сторонами даного договору оренди землі було підписано Акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки (а.с.4,5).

06.08.2012 року в управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі було зареєстровано вказаний Договір оренди землі №11 від 06.08.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 322040004004925.

01.10.2014 року між Фермерським господарством «Довіра Я» та ОСОБА_5 було укладено Договір № 42 оренди земельної ділянки, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 3,2540 га (кадастровий № НОМЕР_1) для товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії договору на 5 років. Зазначений договір було зареєстровано 20.11.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.40,42).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач належним чином виконує умови договору оренди і надавав орендодавцю ОСОБА_5 плату за орендовану земельну ділянку, зокрема, за 2015 рік нараховано до виплати близько 7000 грн. Зазначене підтверджено довідкою про розрахунки по земельних паях від 08.12.2015 року та визнано відповідачами (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_5 заперечуючи проти позову, вказувала, що не знала про строк дії договору оренди землі, їй не було вчасно вручено примірника даного договору де орендарем є СФГ «Горизонт-2», та, фактично, договір оренди землі з позивачем було укладено в 2008 чи 2009 році, а не в 2012 році. Орендодавець підписала пустий бланк договору оренди та не була належно проінформована про строк дії цього договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач належним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки, укладений 06.08.2012 року між СФГ «Горизонт-2» та ОСОБА_5 на даний момент є чинним, сторонами не розривався та не був припинений, а укладенням договору оренди між ОСОБА_5 та ФГ "Довіра Я" з приводу тієї ж земельної ділянки порушуються законні права та інтереси орендаря СФГ «Горизонт-2».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ст. 27 зазначеного Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За правилами ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидні сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між СФГ «Горизонт-2» та ОСОБА_5 укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, зміст договору не суперечить Цивільному Кодексу та іншим актам цивільного законодавства та не порушує права його сторін.

Крім того, з часу укладення вказаного договору будь-яких претензій у жодної із його сторін щодо виконання його умов не виникало.

У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи положення зазначених вище норм та дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Довіра Я» №42 від 01.10.2014 року порушує права позивача, оскільки на час укладення вказаного договору є чинним договір оренди, укладений між ОСОБА_5 та СФГ «Горизонт-2» щодо тієї ж земельної ділянки.

Вказаний договір не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним, а тому він є чинним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про існування іншого примірника договору №11 від 01.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_5( а.с.4), зміст якого відрізняється від договору 06.08.2012 року(а.с.50), то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки помилки допущені у договорі від 01.08.2012 року є технічними, позовні вимоги про визнання вказаних договорів оренди ОСОБА_5 не заявлялися, а тому не можуть вплинути на існуюче право оренди у позивача, щодо спірної земельної ділянки, а отже не містять жодних доказів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

Д.О. Таргоній