Рішення № 57791288, 14.04.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1862/16-ц

Провадження № 2/369/1452/16

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року позивач КП «Києво-Святошинська тепломережа» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Свої вимоги мотивував тим, що підприємство надає послуги з централізованого опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач користується наданими послугами та з ним був укладений договір про надання відповідних послуг. Умовами договору, відповідачка зобов'язувалась сплачувати за надані послуги. Але належним чином не виконувала свої обов'язки, тому станом на січень 2016 року має заборгованість в розмірі 14 823,02 грн. Оскільки своєчасно ОСОБА_1 не оплачувала, тому має сплатити заборгованість з врахуванням індексу інфляції в розмірі 7024,01 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 955,37 грн.

Тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14 823,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 7024,01 грн., три відсотки річних в розмірі 955,37 грн..; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Суду пояснила, що заборгованість утворилась за період з 2006 року. До суду про стягнення заборгованості не звертались. У березні 2013 року відповідачка здійснила проплату на 500 грн., що є більшим за рахунок виставлений у даному місяці. Хоч в квитанції і є зазначення, що це є оплата за січень 2013 року, але рахунок становив 496,34 грн. Залишок коштів в розмірі майже 3 грн. був зарахований, за їхньою практикою, на погашення заборгованості. Тому такими діями відповідачка фактично визнала борг. Просила суд задоволити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в частині існування боргу в розмірі 7 116,07 грн., інфляційних втрат в розмірі 2276,06 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 226,32 грн. В решті позовних вимог заперечував, просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності за період з 2006 року по січень 2013 року. Суду пояснив також, що ОСОБА_1 сплатила в березні 2013 року 500 грн. за січень 2013 року, про що прямо вказано в квитанції на оплату. Переплата в розмірі 3 грн. не є підтвердженням визнанням боргу, оскільки є дуже не значно та відсутність оплат і в подальшому. Просив задоволити позов з врахуванням пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що між КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради та ОСОБА_1 в квітні 2007 року укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 7186.

Відповідно до умов п. 1 договору виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач у свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, п. п. 4, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно загальної площі квартири, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869.

Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року плата за використовування теплової та електричної енергії, газу та водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартир, наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором по оплаті послуг, які надає КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради та не здійснює оплату за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно довідки про нарахування за комунальні послуги та сплату по рахунку НОМЕР_2, станом на січень 2016 року заборгованість складає 14 823,02 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як вказувалося вище КП «Києво-Святошинська тепломережа» надає послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, в якій проживає відповідач.

Доказів про те, що відповідач не користувався послугами з централізованого опалення матеріали справи не містять.

Як вбачається з переліку сум по особовому рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1, заборгованість відповідача з централізованого опалення квартири за період з 2007 року по січень 2016 року становить 14 823,02 грн.

Згідно з положеннями ст.ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, подала заяву про застосування строку позовної давності. При цьому, відповідач послався на те, що в березні 2013 року сплатила лише місячний платіж за січень 2013 року, який нарахований позивачем, без сплати нарахованого боргу.

Як вбачається з матеріалів справи КП «Києво-Святошинська тепломережа» пред'явило позов до суду 26 лютого 2016 року, а борг відповідача за надані послуги з централізованого опалення нарахований за період з 2007 року по січень 2016 року.

З поданих суду квитанцій за березень 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 сплатила платіж в розмірі 500 грн. за січень 2013 року, без урахування наявного боргу.

При цьому доводи представника позивача про те, що їх внутрішньою розрахунковою системою зарахування коштів по особовому рахунку відповідача передбачено, що у разі наявності боргу відповідача, переплата в будь-якому розмірі зараховуються в рахунок погашення його боргу, що, на думку представника позивача, підтверджує переривання строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки автоматичне зарахуванням позивачем сплачених відповідачем щомісячних поточних платежів не свідчить про визнання ОСОБА_1 свого боргу у розумінні ч.1 ст.264 ЦК України. У подальшому жодних платежів відповідачем не проводилось.

За таких обставин суд приходить до висновку, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» пропустило трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом за період з 2007 року по січень 2013 року.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У судовому засіданні відповідач заявив про застосування строків позовної давності, про що подав суду відповідну заяву.

За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності або неможливості дізнатись про існування боргу, не заявлено клопотання про його поновлення, відповідач подав суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, тому у задоволенні позову в частині вимог з 2007 року по січень 2013 року суд відмовляє.

З вказаного вище розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за опалення в межах строку позовної давності, а саме, за період з січня 2013 року січень 2016 року становить 7116,07 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За ст. 611 ЦК України у раз порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування та моральної шкоди.

Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані суду докази, відповідач заперечень суду не надав, суд вважає, що до стягнення підлягає інфляційні втрати в розмірі 2276,06 грн. та три відсотки річних в розмірі 226,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір. Оскільки суд задовольнив позов частково, то понесені позивачем витрати присуджуються йому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 615,13 грн.

Керуючись Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9, ЄРДПОУ 23576122) заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання в розмірі 7 116,07 грн., інфляційні збитки в розмірі 2 276,06 грн., три відсотки річних 226,32 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 615,13 грн. (шістсот п'ятнадцять грн. 13 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич