Постанова № 57789544, 31.03.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4627/16-а

Категорія 88

2-а/295/153/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

секретаря с/з - Синюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про встановлення статусу інваліда війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війни та зобов'язати відповідача встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого став інвалідом 2 групи. Однак, відповідач відмовив йому у встановленні статусу інваліда війни, оскільки ним не надано достатньо доказів на підтвердження факту залучення до складу формувань Цивільної оборони.

Позивач в судове засідання не з"явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виник спір в сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни відносяться особи з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положеннями ст.1 Закону України «Про цивільну оборону України» передбачено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, екологічного, природного та воєнного характеру.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, а саме Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об"єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об"єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов"язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов"язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

З довідки ТУСМ-5 від 25.02.1988р. №28, що є в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 був зайнятий на роботах, передбачених п.8 постанови Ради міністрів СРСР від 05.06.1986р. з 26.04.1986р. по 26.04.1987р. та з 20.06.1987р. по 31.12.1987р. та працював на ВО "Комбінат" м. Чорнобиль.

Також ОСОБА_2 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987р. №14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1965р. №1173 з 02.01.1988р. по 03.03.1998р.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни, однак листом відповідача від 10.03.2016 року йому було відмовлено у встановленні статусу інваліда війни.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення питання про встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Діючим законодавством повноваження щодо встановлення статусу інваліда війни згідно положень ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» покладено на відповідача.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 11, 86, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни згідно п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни відповідно до вимог п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: