Постанова № 57788849, 17.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа № 922/28/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №14-88 від 18.04.2014 року);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.02.2016 року), ОСОБА_3 (довіреність б/н від 30.12.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№930Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/28/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків

про стягнення 736519,72 гривень,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" 736519,72 гривень, з яких 246809,29 грн. боргу, 201158,88 грн. пені, 273890,54 грн. інфляційних, 14661,01 грн. 3% річних, крім того, просив стягнути судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/28/16 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/28/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 14.04.2016 року.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№4023 від 14.04.2016 року) вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 14.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2016 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2016 року, у звязку з хворобою судді-доповідача ОСОБА_4, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

В судовому засіданні 17.05.2016 року представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представники відповідача заперечують проти апеляційної скарги та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р. між сторонами було укладено договір №13-182-В купівлі-продажу природного газу (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець-позивач зобов'язаний поставити покупцеві-відповідачу імпортований природний газ, виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Позивач поставив протягом січня 2013-серпня 2015 р., а відповідач прийняв газ на суму 3938176,30 грн., що підтверджується актами приймання-передавання природного газу: від 31.01.13 б/н за січень на суму 195276,07 грн.; від 28.02.2013 б/н за лютий на суму 205 174,97 грн..; березень на суму 191 411,87 грн. квітень на суму 41 855,46 грн.; травень на суму 8 030,81 грн.; червень на суму 4 255,87 грн. липень на суму 2 221,32 грн.; серпень на суму 2 213,07 грн.; вересень на суму 227,56 грн.; жовтень на суму 74 686,34 грн.; листопад на суму 154 468,07 грн.; грудень на суму 225 290,47 грн.; січень на суму 275 539,71 грн.; лютий на суму 213 534,49 грн.; березень на суму 140 009,68 грн. квітень на суму 108 856,08 грн.; травень на суму 10 275,59 грн.; червень на суму 7 896,39 грн. липень на суму 7 975,47 грн.; серпень на суму 6 460,68 грн.; вересень на суму 11 531,44 грн.; жовтень на суму 85 113,43 грн.; листопад на суму 178 388,35 грн.; грудень на суму 302 180,64 грн.; січень на суму 411 481,16 грн.; лютий на суму 393 455,17 грн.; березень на суму 433 556,86 грн. квітень на суму 199 217,10 грн.; травень на суму 22 802,19 грн.; червень на суму 8 406,37 грн.; липень на суму 7 950,87 грн.; серпень на суму 8 432,75 грн.

Таким чином, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму З 938 176,30 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Як зазначено судом першої інстанції, сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи оплата відповідачем на користь позивача 3691367,01 грн. заборгованості за газ станом на 26.10.2015 р.

Неоплаченою залишається 246809,29 грн. боргу за газ.

Як встановлено місцевим судом, всупереч п.1.1 та п. 6.1 Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, який додається до позовної заяви, сума пені, яку відповідачу належить сплатити на користь позивача складає 201158,88 грн., при цьому позивач нараховує прострочення платежу з 20-го числа кожного місяця, замість 21-го.

На думку позивача, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме, зобов'язання з оплати поставленого природного газу, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням інфляції.

Відповідно до позовної заяви розрахунку, сума 3% річних, які належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 14661,01 грн., а сума інфляційних втрат, відповідно до вищезгаданого розрахунку, складає 273890,54 грн.

Згідно з п.1.1 Договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно з п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

Отже, за твердженням позивача, Закон передбачає оплату товару після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Це узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у ст.627 Цивільного кодексу України.

Як вважає позивач, момент виникнення зобов'язання з оплати товару визначений положеннями Договору, зазначеними вище.

Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений природний газ протягом місця поставки. Відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок: до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу

Позивач не заперечує настання 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Підписані сторонами акти приймання-передачі газу наявні в матеріалах справи. Дата підписання актів зазначена безпосередньо в їх тексті, і підстав вважати, що акти були складені в інший день немає.

Згідно з п.3.1 Договору, Продавець передає Покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України) на газорозподільних станціях (ГРС) ДК Укртрансгаз.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Таким чином, за твердженням позивача, в силу п.3.1 та п.3.3 Договору, з урахуванням ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, позивач стверджує, що його обов'язок передати товар покупцеві було виконано в момент переходу газу через газорозподільні станції ПАТ Укртрансгаз. Саме з цього моменту відповідач набув право власності на природний газ та розпорядився ним на власний розсуд. Також, на думку позивача, важливою є та обставина, що відповідач не заявляв жодних претензій і не повідомляв позивача про неотримання природного газу (ст.665 ЦКУ) або про порушення договору щодо кількості переданого природного газу (ст.670 ЦКУ).

Підписання актів, з урахуванням зазначеного вище, а також п.3.3 та п.3.4 Договору, є за своєю природою документальним оформленням (п. 3.3 Договору) юридичного факту приймання-передачі природного газу. Обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що станом на день розгляду справи, відповідач повністю погасив заборгованість з поставленого природного газу, у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 246809,29 гривень (а.с.106-107), отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 246809,29 гривень основного боргу, у зв'язку з тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено 19.11.2015 р., тобто до подання позову до суду.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладався ряд додаткових угод до Договору.

Відповідно до п.8.5., 8.5.1. та 8.5.3 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №420 від 19.04.2012 року (надалі - Постанова) (чинною на час укладення договору та складання актів приймання-передачі природного газу) введено термін балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, який забезпечується фізичним та комерційним балансуванням (п.2.9. Постанови), до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП (газорозподільне підприємство), ГТП (газотранспортне підприємство) та ГДП (газодобувне підприємство) разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. У разі, якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника.

Відповідно до п. 8.5., 8.5.1. та 8.5.3 Постанови, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП (газорозподільне підприємство), ГТП (газотранспортне підприємство) та ГДП (газодобувне підприємство) разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. У разі, якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника.

До 12-го числа місяця, наступного за звітним, ГП, ГТП та ГДП разом з постачальниками газу на підставі актів приймання-передачі газу складають і підписують реєстри реалізації газу споживачам за звітний місяць окремо по кожному постачальнику. До 15-го числа місяця, наступного за звітним, Оператор на підставі аналізу звітів про надходження та реалізацію газу, актів приймання-передачі газу, реєстрів реалізації газу, інших матеріалів, наданих постачальниками, ГП, ГТП та ГДП, складає інформацію про надходження та реалізацію газу споживачам у розрізі кожного постачальника.

Таким чином, нормативно описана процедура передбачає, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця.

В даному випадку договором та Законом передбачено, що обидві сторони повинні підписати акти приймання-передачі природного газу (вчинити двосторонній правочин у відповідній формі).

Як стверджує відповідач, обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, що до цього часу Товариство отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Згідно зі ст.1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, первинний документ у даному випадку акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення госпоперації отримання природного газу за місяць.

У зв'язку із цим, на актах приймання-передачі природного газу зазначено дату останнього дня місяця в якому здійснювалось отримання природного газу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевим судом вірно встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

Згідно з п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Дане питання було предметом розгляду у Вищому господарському суді, а саме, в постанові ВГСУ від 02.04.2013 року у справі № 33/5005/7554/2012 (реєстраційний номер рішення 30436403), суд встановив, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо виставлення (направлення) рахунків, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем оплати у розмірі 50% від вартості окремої партії продукції у період 3-х банківських днів з моменту повідомлення готовності такої партії продукції до відвантаження, на підставі рахунку-фактури.

В даному випадку мова йде про неповернення підписаних позивачем актів приймання-передачі природного газу на підставі яких, відповідно до п. 6.1. Договору, здійснюється остаточний розрахунок.

За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність нарахування пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку з простроченням кредитора щодо оформлення первинної документації.

Первинний документ, у даному випадку акт приймання-передачі природного газу, має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць. У зв'язку із цим, на актах приймання-передачі природного газу зазначено дату останнього дня місяця, в якому здійснювалось отримання природного газу.

Статтею 613 ЦК України "Прострочення кредитора" визначено: "1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. 2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. 3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. 4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора."

Враховуючи викладене, та те, що позивачем не надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив та спростував, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, вже були предметом дослідження суду першої інстанції та не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/28/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року у справі №922/28/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.05.2016 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.