Постанова № 57788709, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року Справа № 904/1478/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Логвіненко І.Г.

за участю:

від позивача:ОСОБА_1С, представник, довіреність № б/н від 10.03.15;

від відповідача:ОСОБА_2, представник, довіреність № 10 від 29.01.16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року

у справі№ 904/1478/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс", м. Дніпропетровськ

до відповідачаОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

прозобов'язання виконати умови мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року у справі № 904/1478/15 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 шляхом здійснення поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ-5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6 181,17 тонн. Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, що регулюють позовну давність. Так, у суду були відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди;

- позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про здійснення на його користь поставки готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11 700 мм у кількості 6 181,17 т., в зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що суб'єктивне право позивача було порушено відповідачем;

- місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено порушення норм процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.02.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.03.2016 року. Витребувано у господарського суду Дніпропетровської області справу № 16/290-6/162 за позовом Підприємства зі сто відсотковим іноземним капіталом "Редбюрі Україна" , м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 4 724 817,18 грн.

24.02.2016 року господарський суд Дніпропетровської області листом № 16/290-6/162/7885/16 від 19.02.2016 року повідомив Дніпропетровський апеляційний господарський суд про те, що справа № 16/290-6/162 була направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 20.01.2016 року та станом на 19.02.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області не поверталась.

В судовому засіданні 14.03.2016 року оголошувалась перерва до 21.03.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року у даній справі зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 року у справі № 16/290-6/162.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 16/290-6/162 у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" відмовлено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 року провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.

В судовому засіданні 17.05.2016 року оголошено перерву до 19.05.2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2016 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 19.05.2016 року висловили заперечення проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

25.02.2015 року ТОВ "ФК "Альянс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 07.04.2015 року (т. 1, а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року розгляд справи відкладено на 27.04.2015 року (т. 1, а. с. 92).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 року продовжено строк розгляду справи до 12.05.2015 року, розгляд справи відкладено на 12.05.2015 року (т. 1, а. с. 97-98).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року зупинено провадження у даній справі до вирішення в установленому законом порядку справи № 904/2619/15, яка перебуває в провадженні господарського суду Дніпропетровської області, зобов'язано сторони повідомити господарський суд про розгляд справи № 904/2619/15 (т. 1, а. с. 109-110).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 року поновлено провадження у даній справі з 29.12.2015 року, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.12.2015 року (т. 1, а. с. 156).

29.12.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області відповідач звернувся із заявою про застосування позовної давності (т. 1, а. с. 161-165).

Також, 29.12.2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із клопотанням про визнання поважними причини пропуску позовної давності (т. 1, а. с. 167-175).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 шляхом здійснення поставки позивачу за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11 700 у кількості 6 181,17 т. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн. (т. 1, а. с. 226-231).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 29.12.2015 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.21998 року між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" (надалі - Замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (надалі - Виконавець) був укладений Договір про надання послуг з переробки давальницької сировини № 98-2339-04 від 01.11.1998 року (надалі - Договір про надання послуг), відповідно до умов якого Замовник повинен поставити Виконавцеві давальницьку сировину (доменний кокс), а Виконавець повинен переробити дану сировину та поставити металопродукцію узгодженими партіями по реквізитам Замовника.

В зв'язку з невиконанням Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зобов'язань за Договором про надання послуг, Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" звернулось до господарського суду із позовною заявою від 27.04.2001 року про примусове вилучення у відповідача 6 181,17 т квадратної заготовки на загальну залогову вартість 3 937 347,65 грн., ПДВ 20 % - 787 469,53 грн., усього разом 4 724 817,18 грн. (т. 1, а. с. 180-185).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 затверджено мирову угоду, укладену між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (надалі - мирова угода), відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зобов'язане у семиденний термін з моменту затвердження судом мирової угоди здійснити поставку Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" готової продукції: заготовки квадратної у кількості 6 181,17 т за Договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 року, що відповідає 15 440,579 т залишку давальницького коксу (про це свідчить акт звірки, складений сторонами станом на 20.01.2000 року), який знаходився у відповідача станом на 19.01.2000 року та мав залогову вартість 3 937 347,65 грн., ПДВ 20% - 787 469,53 грн., усього разом 4 724 817,18 грн. Провадження у справі № 16/290-6/162 припинено (т. 2, а. с. 75).

16.10.2012 року за результатами відкритих біржових торгів між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" в особі ліквідатора ОСОБА_4 (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" (Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (Цесії) № 16/10/2012 (надалі - Договір відступлення), за умовами пункту 1.1. якого Цедент відступає, а Цесіонарій приймає в повному обсязі право вимоги до боржника - ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (т. 1, а. с. 19).

У відповідності із пунктом 1.2 Договору відступлення право вимоги Цедента до боржника станом на дату підписання даного Договору складає право вимоги Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо поставки квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11 700 мм у кількості 6 181,17 т за Договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 року у відповідності до мирової угоди від 12.04.2002 року, затвердженої господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162.

В пункті 2.2. Договору відступлення встановлено, що вартість відступлення права вимоги Цедента до боржника за Договорами, визначеними в пункті 1.1. даного Договору, складає 32 067,91 грн.

16.10.2012 року між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" підписано Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 16/10/2012 від 16.10.2012 року (т. 1, а. с. 20).

Згідно із частинами 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог Первісного кредитора ОСОБА_5 кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора у самому зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід звернути увагу, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2016 року у справі № 904/2619/15 (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року) припинено провадження у справі в частині позовних вимог до арбітражного керуючого ОСОБА_4, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 16/10/2012 від 16.10.2012 року, укладеного між Підприємством зі стопроцентними іноземними інвестиціями "Редбюрі Україна" в особі ліквідатора ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

У відповідності із пунктом 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших, передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті 512 та 520 ЦК України); процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13). Така правова позиція Верховного Суду України обґрунтована тим, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2015 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 16/290-6/162 в порядку статті 25 ГПК України було здійснено заміну позивача у справі Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 16/290-6/162 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 року залишено без змін.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із змісту мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 18.04.2002 року, зобов'язання щодо здійснення поставки готової продукції (заготовки квадратної) мало бути виконано відповідачем у семиденний термін з моменту затвердження судом даної мирової угоди, тобто до 26.04.2002 року. Докази виконання відповідачем мирової угоди в обсягах та на умовах, які передбачені нею в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на той факт, що на виконання мирової угоди Підприємством "Редбюрі Україна" 14.06.2002 року було перераховано позивачу 2 926 276,77 грн. не підтверджується доказами. Крім цього, вказані обставини були предметом дослідження господарського суду у справі № 904/2619/15 та не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, на час розгляду спору господарським судом умови мирової угоди, укладеної сторонами і затвердженої ухвалою господарського суду від 18.04.2002 року відповідачем не було виконано.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Відповідно до абзацу 9 пункту 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини 2 статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала про затвердження мирової угоди не містить даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина Україна, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ухвала суду від 18.04.2002 року про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, ухвала суду від 18.04.2002 року не містить повне найменування стягувача і боржника, дату набрання законної сили та строк пред'явлення її до виконання, також вищевказана ухвала не скріплена гербовою печаткою.

Таким чином, у разі невиконання однією із сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною в постановах Верховного суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-274цс15 та від 11.11.2015 року у справі № 6-342цс15.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2015 року ТОВ "ФК "Альянс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди від 12.04.2002 року.

Звертаючись із позовною заявою позивач посилався на вищезазначені обставини та те, що на день звернення із позовною заявою мирова угода ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" не виконана. Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не може бути подана на примусове виконання до державної виконавчої служби.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення їх у повному обсязі.

Однак такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Разом із позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди, позивач надав до суду текст мирової угоди від 12.04.2002 року. Згідно із даною угодою, підписаною сторонами, відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" зобов'язується у семиденний термін з моменту затвердження судом цієї мирової угоди здійснити поставку по реквізитам, вказаним позивачем, заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ ПС/СП 125х125х11 700 мм у кількості 6 181,17 т за договором № 98-2339-04 на умовах СРТ станція Камишова бухта (код станції 472407 Придніпровської залізниці, вітка Севморрибпорту, експедитор у порту - ТОВ "Атабек", код підприємства 2813) або в разі неможливості виконати вказану поставку - перерахувати вартість цієї продукції, що відповідає 15 440,579 т залишку давальницького коксу (про це свідчить акт звірки, складений сторонами станом на 20.01.2000 року), який знаходився у відповідача станом на 19.01.2000 року та мав залогову вартість 3 937 347,65 грн., ПДВ 20 % - 787 469,53 грн., усього разом 4 724 817,18 грн. на банківський рахунок позивача - Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна": рахунок 26005129109051 в КБ "Приватбанк" МФО 305299 ОКПО 25270195 (т. 1, а. с. 14).

Проте, оглянувши в засіданні апеляційного господарського суду справу № 16/290-6/162 за позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" про стягнення 4 724 817,18 грн. колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи знаходиться мирова угода від 12.04.2002 року, яка має наступний зміст: "Відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" зобов'язується у семиденний термін з моменту затвердження судом цієї мирової угоди здійснити поставку позивачу - Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" готової продукції: заготовки квадратної у кількості 6 181,17 т за договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 року, що відповідає 15 440,579 т залишку давальницького коксу (про що свідчить акт звірки, складений сторонами станом на 20.01.2000 року), який знаходився у відповідача станом на 19.01.2000 року та мав залогову вартість 3 937 347,65 грн., ПДВ 20 % - 787 469,53 грн., усього разом 4 724 817,18 грн.".

Саме ця угода і була затверджена ухвалою господарського суду від 18.04.2002 року (т. 1, а. с. 15).

Слід звернути увагу, що затверджена ухвалою суду угода від 12.04.2002 року мирова угода містить назву продукції, яка підлягає поставці відповідачем - квадратна заготовка, але не містить ідентифікуючих ознак вказаної продукції.

Із змісту Специфікації (Додаток № 2 до Договору № 98-2339-04 від 01.11.1998 року) вбачається, що квадратна заготовка, яка повинна бути поставлена по договору мала наступні параметри: квадратна заготовка ТУ 14-2-813-88, марка сталі по ГОСТ 380-94, розміри 80 мм, 100 мм, 120 мм, 125 мм, довжина - 6 м - 11,8 м. (т. 3, а. с. 9-10).

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, господарський суд своїм рішенням зобов'язав відповідача здійснити поставку позивачу квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ-5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6 181,17 т.

Таким чином, суд в рішенні визначив такі параметри квадратної заготовки, які не було передбачено як мировою угодою, так і іншими угодами сторін.

З огляду на зазначені обставини, слід прийти до висновку, що правильно встановивши факт порушення відповідачем взятих згідно мирової угоди зобов'язань, суд першої інстанції необґрунтовано зобов'язав відповідача поставити позивачу квадратну заготовку, що відповідає іншим параметрам, ніж визначено мировою угодою. В зв'язку з цим обґрунтованими є вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди від 12.04.2002 року в межах тих умов, які визначені цією угодою.

Як вбачається із матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на пропуск строку позовної давності щодо заявлених вимог про зобов'язання виконати умови мирової угоди.

Натомість, позивач подав клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому, позивач посилався на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2002 року порушено провадження у справі № Б29/21/02 про банкрутство Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна". В межах ліквідаційної процедури 07.10.2003 року Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" та Спільне Українсько-Кіпрське ТОВ "Уніметал" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Спільне Українсько-Кіпрське ТОВ "Уніметал" отримало право вимоги до ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" невиконаного зобов'язання по мировій угоді від 12.04.2002 року 1 798 540,41 грн. Спільне Українсько-Кіпрське ТОВ "Уніметал" в межах строку позовної давності зверталось до суду з позовом про виконання ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" умов мирової угоди від 12.04.2002 року, в зв'язку з чим, строк позовної давності за зобов'язаннями по мировій угоді від 12.04.2002 року, затвердженій ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі 16/290-6/162 поданням позову переривався. 21.03.2011 року Спільне Українсько-Кіпрське ТОВ "Уніметал" звернулось до арбітражного керуючого ліквідатора Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" із відмовою від Договору відступлення права вимоги від 07.10.2003 року. 16.10.2012 року проведено відкриті біржові торги з продажу дебіторської заборгованості (права вимоги) Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" за мировою угодою від 12.04.2002 року, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162. Переможцем на вказаних відкритих біржових торгах стало ТОВ "Фінансова компанія "Альянс". 16.10.2012 року укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 16/10/2012. 26.10.2012 року оригінали документів щодо права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 надані ГУ МВС України в Дніпропетровській області на виконання відповідної вимоги. 26.01.2015 року ГУ МВС України в Дніпропетровській області повернуло частину оригіналів документів щодо права вимоги за мировою угодою. Після чого, ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" звернулось до господарського суду із даною позовною заявою.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В пункті 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01.01.2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

В силу положень статей 71, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини, 4, 5 статті 267 ЦК України).

Таким чином, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності. При цьому, у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Встановивши, що строк позовної давності стосовно позовних вимог про виконання мирової угоди сплив 05.02.2009 року, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне.

Строк виконання відповідачем зобов'язання по виконанню мирової угоди настав 26.04.2002 року. З урахуванням усіх обставин справи, які зумовлювали переривання та зупинення перебігу позовної давності щодо вимог про виконання відповідачем умов мирової угоди від 12.04.2002 року слід погодитись, що , відповідний строк сплив 05.02.2009 року.

Матеріали справи свідчать про те, що Підприємство "Редбюрі Україна" після настання строку виконання зобов'язань, так і після відновлення його державної реєстрації в 2011 році не зверталось із позовом до суду про зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди.

На час укладення 16.10.2012 року Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" Договору про відступлення права вимоги строк позовної давності щодо зобов'язання ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" по виконанню мирової угоди вже закінчився. Тобто, виконання переданих ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" зобов'язань відповідача мало проводитись насамперед в добровільному порядку. Судовий захист прав ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" міг відбутись лише з урахуванням дій іншої сторони мирової угоди щодо подання чи не подання нею заяви про застосування позовної давності.

ТОВ "Фінансова компанія "Альянс", отримавши від Підприємства зі стопроцентними іноземним капіталом "Редбюрі Україна" мирову угоду від 12.04.2002 року та інші документи мало усвідомлювати, що ним придбано вимоги, строк виконання яких настав 26.04.2002 року.

Посилання позивача на те, що 26.10.2012 року оригінали документів щодо права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 року у справі № 16/290-6/162 були надані ГУ МВС України в Дніпропетровській області на виконання відповідної вимоги та були отримані лише 26.01.2015 року не можуть бути взяті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Надані позивачем листи ГУ МВС у Дніпропетровській області про витребування оригіналів документів щодо права вимоги за мировою угодою та повернення документів не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 ГПК України.

З урахуванням положень статей 186, 188-189 КПК України (чинного до 19.11.2012 року) належним та допустимим доказом виїмки документів можуть бути лише протокол виїмки та опис документів, які вилучаються.

Слід звернути увагу, що відповідно до частини 2 статті 189 КПК України при проведенні обшуку або виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу виїмки і опису предметів, що вилучаються, вручається представникові підприємства, установи або організації.

Відповідних доказів позивачем до господарського суду не було надано.

Позивач також протягом тривалого часу не вживав заходів, спрямованих на отримання від відповідача продукції, передбаченої умовами мирової угоди.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що інговування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїх постановах у справі № 64/366-10 від 20.05.2014 року, у справ № 910/14968/14 від 23.07.2015 року.

Матеріали справи свідчать, що в судовому рішенні господарським судом не було зазначено обґрунтованих мотивів щодо наведених відповідачем доводів про відсутність підстав для визнання поважною причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Таким чином, оскільки позивач у встановлені законом строки для захисту свого порушеного права або інтересу не звернувся із зазначеним позовом, поважних причин для поновлення позовної давності не встановлено, то у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

В зв'язку з чим порушене право позивача не підлягає захисту, а у задоволенні його позову слід відмовити.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року має бути скасовано. Необхідно прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 року у справі № 904/1478/15 скасувати.

Прийняти нове рішення:

"В задоволенні позовних вимог відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 80 388,00 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2016 року.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяІ.М. Науменко