Постанова № 57788701, 17.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року Справа № 904/10085/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Березкіна О.В. ( доповідач)

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 27 від 13.01.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 83 від 21.03.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 30.11.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ТРАНСМАШ, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року по справі № 904/10085/15

за позовом публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м.Київ в особі регіональної філії Одеська залізниця, м.Одеса

до приватного акціонерного товариства "ТРАНСМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 703 687, 90 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року (суддя Рудовська І.А.) замінено позивача у справі № 904/10085/15 Державне підприємства "Одеська залізниця" його правонаступником Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТРАНСМАШ" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" 703687,90 грн. пені, 10 555, 32 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приватне акціонерне товариство «ТРАНСМАШ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, що є підставою для скасування рішення господарського суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив початок терміну прострочення надання послуг, оскільки моменту подачі колійної машини в ремонт повинні передувати предремонтне діагностування та дефектація (та сортування деталей на придатні, непридатні та на ті, які потребують відновлення) з оформленням відповідних актів. Акт № 002/02 від 06 серпня 2014 року , на який суд посилався як на акт, що фіксує дату подачі колійної машини в ремонт, є актом на здавання колійної машини для дефектації, тобто проведення передремонтного діагностування зі складанням відповідно до нормативно-технічної документації окремих формулярів і визначення фронту робіт, і ні в якому разі не є датою подачі колійної машини в ремонт.

Також скаржник посилається на те, що договір підряду був фактично укладений між позивачем і відповідачем після 31 грудня 2014 року, тобто після закінчення терміну, визначеного позивачем для надання послуг середнього ремонту.

Всі вищезазначені обставини, на думку скаржника, свідчать про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також про порушення судом вимог статей 612,613 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 22 березня 2016 року колегією суддів у складі : головуючого судді Березкіна О.В. ( доповідача); суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

17 березня 2016 року розпорядження керівника апарату суду № 157/16 та протоколом повторного автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням судді Подобєда І.М. у відряджені призначено для розгляду справи № 904/10085/15 колегією суддів у складі : ОСОБА_4, (головуючий суддя - доповідач); судді: Величко Н.Л., Чус О.В.

22 березня 2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 18 квітня 2016 року.

15 квітня 2016 року розпорядження керівника апарату суду № 323/16 та протоколом повторного автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням судді Чус О.В. у відрядженні призначено для розгляду справи № 904/10085/15 колегію суддів у складі: ОСОБА_4, (головуючий суддя доповідач); судді: Величко Н.Л., Дармін М.О.

18 квітня 2016 року розпорядження керівника апарату суду № 329/16 та протоколом повторного автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням судді Дарміна М.О. у відрядженні призначено для розгляду справи № 904/10085/15 колегію суддів у складі: ОСОБА_4, (головуючий суддя доповідач); судді: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

18 квітня 2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 17 травня 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. У подальшому представник відповідача звернувся із усним клопотанням про зменшення розміру пені у випадку, якщо колегія суддів апеляційного господарського суду дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2014 року між Державним підприємством "Одеська залізниця" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "ТРАНСМАШ" (підрядник) укладений Договір підряду № ОД/П-14-557 (далі - Договір) за умовами якого п.1.1. підрядник зобовязується надати послуги з середнього ремонту колійної машини РМ-80 № 02 та передати їх результати замовнику, а замовник зобовязується прийняти результати послуг та сплатити їх вартість на умовах визначених умовами цього договору. Ремонт виконується відповідно до "Технічних умов на середній ремонт колійної машини РМ-80" ЦП-0190, затверджених наказом Укрзалізниці від 17.06.2008 № 289-Ц, дефектної відомості та планової калькуляції за наявністю відповідних виробничих потужностей та кваліфікованих працівників, які мають відповідні знання та досвід.

Відповідно до п.п. 1.4., 3.10 Договору строк надання послуг: на протязі 160 календарних днів, з дня подачі в ремонт, але не пізніше 31 грудня 2014 року (Додаток 2).

Загальна сума договору складає: 11 550000,00 грн. у тому числі ПДВ 1 925 000,00 грн. (п. 4.7. Договору).

Звертаючись до приватного акціонерного товариства "ТРАНСМАШ" із позовом про стягнення заборгованості, позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем умов договору підряду № ОД/П-14-557 від 18 липня 2014 року в частині своєчасного надання послуг з середнього ремонту колійної машини РМ-80 № 02 відповідно до встановлених строків, які передбачені умовами даного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобовязання за Договором не виконав у встановлений строк, що є підставою для стягнення 703 687,90 грн. пені за порушення строків виконання зобовязання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Зі змісту статті 856 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, колійна машина РМ-80 № 02 передана ПрАТ "ТРАНСМАШ" 06 серпня 2014 року, що підтверджується відповідним актом від 06 серпня 2014 року № 002/2. Кінцевий термін надання передбачених умовами Договору послуг скінчився 31 грудня 2014 року.

Станом на 31 грудня 2014 року відповідачем було виконано лише 2 етапи робіт, передбачених умовами Договору на загальну суму 2 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 400 000,00 грн.). Даний факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт від 27 серпня 2014 року № КР-02/1 та від 30 вересня 2014 року № СР-02/2.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Слід врахувати, що відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у випадку порушення терміну надання послуг підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми не наданих послуг за кожний день затримки.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено терміни надання послуг по трьом етапам середнього ремонту, а саме: 12 березня 2015 року між залізницею та ПрАТ «Трансмаш» підписано акт № СР-02-/3 здачі - приймання послуг з третього етапу середнього ремонту на загальну суму 2700000,00грн. ( у т.ч ПДВ-450000,00грн.) Кількість днів прострочення виконання зобовязання з 01 січня 2015 року по 12 березня 2015 року становить 71 день, вартість ненаданих послуг становила7728000,00грн. Облікова ставка НБУ в період з 13 листопада 2014 року по 05 лютого 2015 рік становила 14% , в період з 06 лютого 2015 року по 03 березня 2015 рік становила 19,5 % , в період з 04 березня 2015 року по 27 серпня 2015 рік становила 30%.

29 травня 2015 року між залізницею та ПрАТ «Трансмаш» підписано акт № СР-02-/4 здачі приймання послуг з четвертого етапу середнього ремонту на загальну суму 2500000,00грн. ( у т.ч ПДВ-415666,67грн.) Кількість днів прострочення виконання зобовязання з 13 березня 2015 року по 29 травня 2015 року становить 78 день, вартість ненаданих послуг становила 5028000,00грн. Облікова ставка НБУ в період з 04 березня 2015 року по 27 серпня 2015 рік становила 30%.

21 липня 2015 року між залізницею та ПрАТ «Трансмаш» підписано акт № СР-02-/5 здачі- приймання послуг з пятого етапу середнього ремонту на загальну суму 2528000,00грн. ( у т.ч ПДВ-421133,33грн.) Кількість днів прострочення виконання зобовязання з 30 травня 2015 року по 21 липня 2015 року становить 53 день, вартість ненаданих послуг становила 2528000,00грн. Облікова ставка НБУ в період з 04 березня 2015 року по 27 серпня 2015 рік становила 30%.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування відповідачу пені у сумі 703687,90грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що ним не були порушені строки виконання робіт з ремонту колійної машини з огляду на те, що належним чином оформлений за відповідною формою ЦП-0189 акт здавання на середній ремонт, надання послуг та видачі з ремонту так і не був складений, а саме з дати складання цього акту повинен відраховуватись термін початку надання послуг.

До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.4., 3.10 Договору строк надання послуг: на протязі 160 календарних днів, з дня подачі в ремонт, але не пізніше 31 грудня 2014 року (Додаток 2).

Відповідно додатку № 2 ( графік подачі на середній ремонт і випуску з ремонту колійної машини РМ-80) дата подачі в ремонт - у з-добовий термін з дня подання заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.07.2014 року звернувся з відповідною заявкою до відповідача, за змістом якої просив прийнять в середній ремонт машину РМ-80 № 002 згідно договору № ОД/П-14-557/НО від 18.07.2014р.( а.с. 61-62)

Актом № 002/2 від 06.08.2014 року машина РМ-80 № 002 прийнята представниками замовника і підрядника для дефекації разом із формуляром.

Згідно з п.2.1 Положення про планово-запобіжний ремонт спеціального рухомого складу, основним технічним документом для машин є технічний паспорт ( формуляр).

Відповідно до п. 9.5 при здаванні машини в ремонт або для модернізації оформлюється акт за формою 5, що наведений у додатку 3 і відомість дефектів у двох примірниках.

Як вбачається з матеріалів справи, за участю сторін була складена дефектна відомість, калькуляція планових витрат на середній ремонт машини.

Відповідно до п. 2.4 Технічних умов на середній ремонт колійної машини РМ-80, при здаванні машини в ремонт обовязково надається така технічна документація: формуляр машини, технічний паспорт колісних пар, технічний паспорт на повітряні резервуари, паспорти (формуляри) двигунів внутрішнього згорання, паспорти візків, паспорти контрольно-вимірювальних пристроїв, схема електрична, схема гідравлічна.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що означені умови не були дотримані позивачем.

При цьому, ані Технічні умови на середній ремонт колійної машини РМ-80, ані Положення про планово-запобіжний ремонт спеціального рухомого складу не мають визначення поняття « дата подачі машини в ремонт» і не повязують таку дату саме з датою складання акту за формою 5.

Більш того, відповідачем не заперечувалось, що перший та другий етапи робіт з середнього ремонту машини були виконані у строк, що був обумовлений договором, а саме - 27 серпня 2014 року та 30 вересня 2014 року, тобто, до 31 грудня 2014 року, незважаючи на відсутність акта за формою 5, який не складався сторонами взагалі з урахуванням того, що всі роботи були виконанні відповідачем.

Як вбачається з договору, Технічних умов на середній ремонт колійної машини РМ-80, Положення про планово-запобіжний ремонт спеціального рухомого складу, відсутність акту за формою 5 не звільняє відповідача за порушення ним строків виконання робіт за договором, оскільки їх виконанням відповідач фактично підтвердив прийняття машини в ремонт.

Крім того, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправильно визначив початок терміну прострочення надання послуг, оскільки моменту подачі колійної машини в ремонт повинні передувати предремонтне діагностування та дефектація (та сортування деталей на придатні, непридатні та на ті, які потребують відновлення) з оформленням відповідних актів, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки сторони добровільно та на власний розсуд визначили у договорі строк надання послуг не пізніше 31 грудня 2014 року.

Оскільки саме цей гранічний строк виконання робіт по трьом етапам був порушений відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені за порушення терміну надання послуг.

При цьому, доводи апелянта про те, що додатковою угодою сторони змінили ціну договору та термін дії договору, а тому з огляду на вищезазначене він був позбавлений можливості надати послуги з ремонту у визначений строк, є безпідставними.

Як вбачається з додаткової угоди № 2 до договору від 15.01.2015 року, у звязку із зменшенням обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника зменшена ціна договору і термін дії продовжено до 31.12.2015 року.

Проте, продовження терміну дії договору не означає продовження строку виконання зобовязання, оскільки в цій частині змін до договору сторони не вносили.

Той факт, що сторони додатковими угодами зменшували ціну договору не свідчить про те, що саме зміна ціни вплинула на порушення відповідачем строків виконання робіт, оскільки додаткова угода була укладена вже після 31 грудня 2014 року, тобто, поза межами строку, коли зобовязання з ремонту повинно було бути виконано.

Усне клопотання відповідача, заявлене ним у засіданні суду апеляційної інстанції про зменшення розміру пені у випадку, якщо колегія суддів дійде до висновку про порушення відповідачем строку виконання зобовязання, задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечував представник відповідача, в суді першої інстанції таке клопотання не заявлялось і воно не було предметом розгляду судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ТРАНСМАШ, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року у справі № 904/10085/15 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 травня 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя Н.Л.Величко

Суддя І.М. Подобєд