Постанова № 57788671, 19.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.05.2016р. справа №905/3484/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4від позивача:не з"явивсявід відповідача:не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід08.02.2016 рокуу справі№ 905/3484/15 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжядо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька областьпростягнення заборгованості за договором поставки №490-ДУ від 17.09.14р. у розмірі 293 200грн., пені у розмірі 24 660,00грн., інфляційних витрат у розмірі 161 984,80грн., 3% річних у розмірі 9 819,81грн.

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область про стягнення заборгованості за договором поставки №490-ДУ від 17.09.14р. у розмірі 293 200 грн., пені у розмірі 24 660грн., інфляційних витрат у розмірі 162 510,43грн., 3% річних у розмірі 8 614,88грн. (а.с.3-5).

01.02.2016р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення-уточнення №28/01-01ю від 28.01.2016р., в яких останній просив суд стягнути з відповідача: заборгованість у сумі 293 200грн., пеню у сумі 24 660грн., інфляційні у сумі 161 984,80грн., 3% річних у сумі 9 819,81грн. та розгорнутий розрахунок суми позову (а.с.44-48).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у даній справі позов задоволений частково (а.с.57-58).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжя основний борг у розмірі 293 200грн., три проценти річних в розмірі 9 819,73грн., інфляційні втрати у розмірі 161 984,80грн., пеню у розмірі 22 564,38грн. та судовий збір у розмірі 7 344,98грн. В решті позову в частині стягнення пені у сумі 2 095,62 грн. відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений факт передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, а відтак вимога щодо стягнення боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Що стосується стягнення пені, то за висновками суду, позивачем при нарахуванні пені на суму заборгованості не було враховано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання», тобто позивачем нарахована сума пені, яка складає більше подвійної облікової ставки НБУ, тому в цій частині суд частково задовольнив позовні вимоги.

За висновками суду позивачем були вірно розраховані інфляційні та 3% річних, тому судом були задоволені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 9 819,73грн. та 3% річних у сумі 161 984,80грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. по справі № 905/3484/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі (а.с. 67-68).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач послався на те, що одночасне стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне і теж порушення, та місцевий господарський суд при стягнення пені, 3% річних та інфляційних не застосував ст.61 Конституції України.

Також апелянт вказує на те, що пунктом 6.8 договору встановлені правові наслідки порушення зобов»язання стосовно оплати, у випадку несвоєчасної сплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

На думку апелянта, відповідальність за договором передбачена тільки за несвоєчасну оплату, та несвоєчасна оплата становить 200 000грн, отже і пеня повинна розраховуватись тільки на суму 200 000,00грн., а не на всю суму боргу у розмірі 493 200грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2016р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. по справі №905/3484/15 на 17.05.2016р. о 09-30год. (а.с.64).

16.05.2016р. через канцелярію суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від позивача №04/05-02ю від 04.05.2016р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с. 83-85).

Позивач у судовому засіданні 17.05.2016р. заперечував проти апеляційної скарги та просив суд змінити рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. по справі №905/3484/15 в частині збільшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме: з « 22564,38грн.» на « 24660грн.».

Відповідач у судовому засіданні 17.05.2016р. підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.05.2016р., відповідно до вимог ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.05.2016р. о 10-45год.

19.05.2016р. сторони у судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35300261), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ (а.с. 35).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37014600).

17.09.2014р. сторонами було підписано договір поставки №490-ДУ, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі- продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію (а.с.9-25).

У розділі 4 договору №490-ДУ від 17.09.2014р. сторонами було узгоджено, що постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору. Умови постачання - DDP, згідно "Інкотермс-2010" з урахуванням умов, які містяться у договорі. Позивач зобов'язаний надати відповідачу наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості та/або паспорт, сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації, технічну документацію тощо. Документи (крім податкових накладних) позивач зобов'язаний надати відповідачу разом з продукцією, що постачається (п.4.1, 4.2., 4.3 договору).

У випадку надходження продукції без товаросупровідної документації згідно п.4.4 договору відповідач має право відмовитися від приймання продукції (у такому випадку повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 договору).

Датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем (п.4.7 договору).

Зобов"язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов"язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції (п.4.8 договору).

Розділом 5 договору сторони визначили ціну і порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.5.2 договору ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.4 договору).

Розділом 6 сторони визначили відповідальність сторін, порядок вирішення спорів.

Так, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, по письмовій вимозі постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасної не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції (п.6.8 договору).

Договір поставки №490-ДУ від 17.09.2014р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Сторонами було підписано специфікацію до договору №490-ДУ від 17.09.2014р., в яких узгоджено найменування товару, його кількість, вартість та строки поставки (а.с.26).

Згідно умов специфікації до договору №490-ДУ від 17.09.2014р. розрахунок за продукцію, поставлену за цією специфікацією здійснюється в порядку і строки, передбачені договором (а.с.26).

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткової накладної №30 від 22.10.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 493200грн., яка складає суму боргу (а.с.27).

В матеріалах справи наявна довіреність №755 від 17.10.2014р., видана відповідачем на ім'я ОСОБА_5 на отримання від позивача товару за вказаним договором (а.с.28). Підпис представника відповідача міститься на переліченій видатковій накладній, яка має дату складання - 22.10.2014р.

Датою поставки товару є саме дата складання видаткової накладної, а зобов'язання позивача з постачання цього товару були виконані 22.10.2014р.

В квітні 2015р. відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 200 000грн., що підтверджено звітом дебетових і кредитових операцій (а.с.32, зворотній бік).

21.10.2015р. позивач направив на адресу відповідача претензію №20/10-01ю від 20.10.2015р., в якій просив негайно оплатити отриману за специфікацією товар у сумі 293 200грн., пеню у сумі 14660грн., інфляційні у сумі 162510,43грн. та 3% річних у сумі 8614,88грн., що підтверджено фіскальним чеком від 21.10.2015р. (а.с.33-34).

Враховуючи те, що відповідач у повному обсязі не розрахувався із позивачем за отриману продукцію, останній звернувся із позовом про стягнення заборгованості у сумі 293 200 грн., пені у розмірі 24 660грн., інфляційних у розмірі 161 984,80 грн., 3% річних у сумі 9 819,73грн., з урахуванням уточнень №28/01-01ю від 28.01.2016р. (а.с.44-45).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 17.09.2014 р. договір поставки №490-ДУ є за своєю правовою природою є договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов"язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у сумі 293 200,00грн. всупереч ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідач не виконав, тому висновок суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу колегія суддів вважає правомірним та документально підтвердженим.

Позивач також просив суд, з урахуванням розрахунку пені, наданого 01.02.2016р. (а.с.47-48), стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 660,00грн. за період прострочення з 30.12.2014р. по 30.06.2015р.

Суд задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, проте колегія суддів не погоджується з цим та вважає за необхідно зазначити наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону № 543-96-ВР).

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на підстави задоволення позову щодо суми основного боргу, враховуючи положення ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та п.6.8 договору, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 22 564,38грн. (ця сума пені нарахована позивачем із суми боргу у розмірі 200 000,00 грн.), виходячи з наступного.

Сторонами в п.6.8 договору узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, по письмовій вимозі постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасної не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

З розгорнутого розрахунку позивача в частині стягнення пені вбачається, що на суму боргу у розмірі 200 000, 00 грн. за період прострочення з 30.12.2014р. по 06.04.2015р., тобто в період, що не перевищує 6 місяців, сума пені нарахована, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що складає 22 564,38 грн., гранична сума пені у розмірі 5% становить 10 000,00 грн. На суму боргу у розмірі 293 200,00 грн. за період з 30.12.2014 по 30.06.2014р. (183 дн.). сума пені, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ складає 60 409,47 грн., гранична сума пені у розмірі 5% - 14 660,00 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 24 660,00 грн. (10 000,00 + 14 660,00).

Отже, рішення місцевого господарського суду повинно бути змінено в частині відмови у стягненні пені в сумі 2 095, 62грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних у сумі 9 819,73грн. та інфляційних у сумі 161 984,80грн., колегія суддів вважає висновок суду щодо їх задоволення правильним та обґрунтованим.

Доводи апелянта з приводу того, що місцевим господарським судом не застосована ст.61 Конституції України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно правової позиції у справі №6-2003цс15 Верховного Суду України в Постанові від 21.10.2015р., відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов"язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

В даній справі до стягнення заявлена тільки пеня, стягнення якої у випадку неналежного виконання зобов"язань з оплати передбачена законом та умовами договору (п.6.8).

Посилання апелянта на те, що пеня повинна розраховуватися тільки виходячи із несвоєчасно сплаченої суми 200 000 грн., а не на всю суму боргу є помилковими, оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у справі №905/3484/15 зміні в частині стягнення пені у розмірі 22 564,38грн.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у справі № 905/3484/15 повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016 року у справі №905/3484/15 задовольнити частково.

Змінити абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у справі № 905/3484/15 та викласти у наступній редакції:

«Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» м.Запоріжжя у повному обсязі».

Змінити абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у справі № 905/3484/15 та викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, ЄДРПОУ 37014600 (Донецька область, м. Добропілля, м. Біліцьке 85043, вул. Красноармійська, 1-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод електричних машин, ЄДРПОУ 35300261 (Запорізька область, м. Запоріжжя 69008, вул. Зейська, 3) заборгованість в розмірі 293 200,00 грн., пеню в розмірі 24 660,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 161 984,80 грн., 3% річних в розмірі 9 819,73 грн., судовий збір в розмірі 7 344,98грн.».

В інший частині рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016р. у справі № 905/3484/15 залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Донецької обл.