Постанова № 57788648, 18.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016 року Справа № 912/121/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: Попович П.О., представник, довіреність №12/10-1 від 12.10.2015р.;

від відповідача: Бардиш С.М., представник, довіреність №97-мр/з від 04.05.2016р.;

від третьої особи: представник у судове засідання не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агромегатрейд" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2016 року у справі №912/121/16

за позовом: Приватного підприємства "Агромегатрейд", м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, м. Кіровоград

про тлумачення умов договору,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Приватне підприємство "Агромегатрейд" (надалі - ПП "Агромегатрейд") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, якою просило постановити рішення про тлумачення змісту договору оренди землі № 7 від 15.02.2011 року в частині розміру орендної плати, що підлягає сплаті в період з 31.05.2013 року по теперішній час (до введення об'єкта в експлуатацію) та стягнути з Кіровоградської міської ради на свою користь понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2016 року у справі №912/121/16 (суддя Болгар Н.В.) у задоволенні позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Третя особа на виклик суду не з'явилась, відзив на апеляційну скаргу на вимогу суду не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 146), отже колегія суддів вважає за можливе переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що Міськрада - Орендодавець та Підприємство - Орендар уклали на 49 років договір оренди землі № 7 від 15.02.2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему України у Кіровоградській області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2011 року №351010004000156 (далі по тексту - договір).

За умовами договору в оренду передається земельна ділянка, розташована по вул. Дзержинського (біля перехрестя з вулицею Фрунзе) в м. Кіровограді, загальною площею 1000 кв. м. земель, які використовуються в комерційних цілях, для розміщення багатофункціонального торговельно-побутового комплексу з облаштуванням паркінгу автомобілів.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки від 23.11.2010 року №1699, від 22.11.2010 року №1699 становить - до введення об'єкта в експлуатацію - 208 241 грн. 76 коп., після введення об'єкта в експлуатацію - 1 041 166 грн. 44 коп.

Умовами р. 4 договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі:

3 проценти від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до введення об'єкта в експлуатацію - 520 грн. 60 коп. на місяць. Термін ведення будівництва складає не більше 2-х років, починаючи з дня реєстрації цього договору. У разі, якщо будівництво не буде реалізоване у зазначений термін, орендна плата нараховується в повному обсязі;

5 процентів від нормативної грошової оцінки земель після введення об'єкта в експлуатацію - 4 338 грн. 19 коп. на місяць, згідно розрахунку, що додається, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

За доводами позивача об'єкт не введений в експлуатацію у термін, передбачений зазначеним вище розділом договору - не пізніше 13.05.2013 року з вини Міськради, однак докази на підтвердження таких доводів в матеріалах справи відсутні. Окрім того, рішення виконавчого комітету Міськради від 19.03.14 № 159 "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки", яке зазначене у позовній заяві, прийняте після закінчення терміну, передбаченого у договорі як термін введення об'єкта в експлуатацію. Докази вжиття Підприємством заходів щодо зміну умов, зокрема р. 4 договору та ухилення Орендодавця від внесення таких змін також відсутні.

На момент розгляду справи об'єкт, для розміщення якого надана по договору в оренду земельна ділянка, в експлуатацію не введений. Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015 року №0002381503 про збільшення суми податкового зобов'язання Орендодавця по договору у сумі 90 821 грн. 70 коп., з яких 72 657 грн. 36 коп. - основний платіж, 18 164 грн. 34 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Кіровоградського окружного адміністративного суду та звернувся до господарського суду про тлумачення умов договору у викладений вище спосіб.

Згідно ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до приписів ст.213 цього Кодексу. Також, відповідно до ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в ч. ч. 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відтак, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Отже, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст.213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тому, тлумачення не може створювати, а тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди.

Зміст договору, як встановлено ст.628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Також, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін.

Умови договору, що просить розтлумачити Підприємство, як правильно зазначив місцевий господарський суд, не містить невизначеності і незрозумілості буквального значення слів і понять, що заважало б сторонам при його підписанні з'ясувати його дійсний зміст.

В позовній заяві і апеляційній скарзі позивач вказує, що ним не розпочато будівництво багатофункціонального торговельного-побутового комплексу з облаштуванням паркінгу автомобілів протягом двох років з дня реєстрації договору оренди не з його вини, а вини Кіровоградської міської ради, оскільки остання своїм рішенням скасувала містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки.

Заявник шляхом пред'явлення даного позову намагається встановити певні обставини - відсутність підстав для нарахування орендної плати у повному обсязі при тому, що термін ведення будівництва складає більше 2-х років, починаючи з дня реєстрації договору по теперішній час, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення правочину.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України тлумаченню підлягає саме зміст правочину. Договір як правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України не містить будь-яких незрозумілих слів, понять або термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін.

Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Викладена позиція узгоджується із постановою Вищого господарського суду України від 17.02.16 у справі № 905/2198/15.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами, що його права та інтереси є порушеними та зачіпаються спірною угодою. Ним також не наведено належних обставин, за яких спірний договір має бути розтлумаченим, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агромегатрейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2016 року у справі №912/121/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 20.05.2016 року)